Справа №295/5343/16-ц

Категорія 33

2/295/753/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира:

у складі головуючого – судді Перекупка І.Г.

при секретарі – Сидорець К.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 29.09.2016 р. близько 10.40 год на регульованому перехресті вул. Премоги — Л. Українки в м. Житомирі мала місце дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля «Ореl Оmеgа» державний номер знак НОМЕР_1 під його, ОСОБА_4 керуванням, який рухався по вул. Перемоги, в напрямку вул. Домбровського, та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався по вул. Перемоги в напрямку центру м. Житомира, та на вказаному перехресті здійснював маневр повороту ліворуч на вул. Л. Українки. В подальшому автомобіль НОМЕР_3 в результаті зіткнення змінив напрямок руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, який стояв на заборонений сигнал світлофора на вул. Л.Українки в напрямку вул. Чехова в м. Житомирі. Вказане ДТП сталося внаслідок протиправних дій ОСОБА_5, який порушив п. 2.3(6), 10.1 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Вказані обставини та вина ОСОБА_5 у вчинені правопорушення підтверджується протоколом про адмінправопорушення серії АБ2 № 927176 від 15.12.2015 р., постановою про закриття кримінального провадження від 19.11.2015 р. та постановою Богунського районного суду м. Житомира по справі №295/17503/15-ц від 19.02.2016 р.

Внаслідок протиправних дій відповідача та скоєної ним ДТП було пошкоджено належний йому, ОСОБА_4 на правах довіреності автомобіль НОМЕР_3 та спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у відшкодуванні ринкової вартості ТЗ у розмірі 98 503, 44 грн., згідно висновку експерта № 51 від 07.10.2015 р., складеного судовим експертом ОСОБА_7, і знаходиться у прямому причинно- наслідковому зв'язку із протиправними діями ОСОБА_5

На підставі його, ОСОБА_4 заяви про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», як страхувальник правопорушника, за № 177922 від 16.02.2016 р. повідомив його, ОСОБА_4 про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 27 494,62 грн. (франшиза— 510,00 грн), яка була йому, ОСОБА_4 виплачена 10.03.2016 р.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_5 залишок невідшкодованої суми матеріальної шкоди з відшкодування вартості ТЗ у розмірі 71 008,82 грн.

Крім того, ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_5 50 000 грн. в порядку відшкодування завданої йому моральної шкоди внаслідок ДТП та відшкодувати судові витрати.

04.12.2017 р. ОСОБА_4 направив до суду заяву про зменшення позовних вимог у зв’язку з тим, що 11.10.2015 р. металобрухт, який залишився від його автомобіля «Ореl Оmеgа» державний номер знак НОМЕР_1 після ДТП, був проданий ним по довіреності ОСОБА_8 за 15 610 грн. Таким чином сума невідшкодованої суми матеріальної шкоди підлягає зменшенню і становить 55 398,82 грн. Крім того, враховуючи тривалий період не проведення відповідачем відшкодування шкоди, ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_5 інфляційні втрати на суму 13 003,88 грн. та 50 000 грн. в порядку відшкодування завданої йому моральної шкоди.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі так як ОСОБА_4 отримав від страхової компанії ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», як страхувальника правопорушника, за № 177922 від 16.02.2016 р. виплати страхового відшкодування у розмірі 27 494,62 грн. (франшиза— 510,00 грн), яка була виплачена ОСОБА_4 10.03.2016 р. Крім того, ОСОБА_4 та його представник не заперечували того факту, що 11.10.2015 р. металобрухт, який залишився від його автомобіля «Ореl Оmеgа» державний номер знак НОМЕР_1 після ДТП, був проданий ним по довіреності ОСОБА_8 за 15 610 грн. Разом з тим представник відповідача кретично відноситься до останьої суми відшкодування так як, на його думку, вона нічим не докузується, окрім розписки.

Представник ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» заперечував проти задоволення позову, так яка фактично позивач ні в описовій частині, ні в прохальній частині позову претензій щодо стягнення зі страхової компанії страхових сум, не наполягає.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши надані сторонами докази, дослідивши матеріали справи встановив.

29.09.2016 р. близько 10.40 год на регульованому перехресті вул. Премоги — Л. Українки в м. Житомирі мала місце дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля «Ореl Оmеgа» державний номер знак НОМЕР_1 під його, ОСОБА_4 керуванням, який рухався по вул. Перемоги, в напрямку вул. Домбровського, та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався по вул. Перемоги в напрямку центру м. Житомира, та на вказаному перехресті здійснював маневр повороту ліворуч на вул. Л. Українки. В подальшому автомобіль НОМЕР_3 в результаті зіткнення змінив напрямок руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, який стояв на заборонений сигнал світлофора на вул. Л.Українки в напрямку вул. Чехова в м. Житомирі. Вказане ДТП сталося внаслідок протиправних дій ОСОБА_5, який порушив п. 2.3(6), 10.1 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. (а. с. 7).

Вказані обставини та вина ОСОБА_5 у вчинені правопорушення підтверджується протоколом про адмінправопорушення серії АБ2 № 927176 від 15.12.2015 р., постановою про закриття кримінального провадження від 19.11.2015 р. та постановою Богунського районного суду м. Житомира по справі №295/17503/15-ц від 19.02.2016 р. (а. с. 18, 19).

Внаслідок протиправних дій відповідача та скоєної ним ДТП було пошкоджено належний йому, ОСОБА_4 на правах довіреності автомобіль НОМЕР_3 та спричинено матеріальну шкоду, яка полягає у відшкодуванні ринкової вартості ТЗ у розмірі 98 503, 44 грн., згідно висновку експерта № 51 від 07.10.2015 р., складеного судовим експертом ОСОБА_7, і знаходиться у прямому причинно- наслідковому зв'язку із протиправними діями ОСОБА_5 (а. с. 8-15).

На підставі його, ОСОБА_4, заяви про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», як страхувальник правопорушника, за № 177922 від 16.02.2016 р. повідомив його, ОСОБА_4 про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 27 494,62 грн. (франшиза— 510,00 грн), яка була йому, ОСОБА_4 виплачена 10.03.2016 р. (а. с. 20, 77).

Як випливає з пояснень сторін, матеріалів справи ОСОБА_4, діючи на підставі довіреності отримав відшкодування вартості матеріальних збитків, заподіяних автомобілю «Ореl Оmеgа» державний номер знак НОМЕР_1, належному на праві власності ОСОБА_9, внаслідок ДТП від 29.09.2015 р.

На час слухання справи у суді вказаний автомобіль належить іншій особі, в підтвердження чого стороною відповідача було долучено відповідну довідку до матеріалів справи з територіального сервісного центру № 1841. (а. с. 180)

Суд критично відноситься до наданих до справи позивачем документів, як доказу розміру заподіяної йому матеріальної шкоди, керуючись ст. ст. 57, 59 ЦПК України.

Під час ДТП внаслідок зіткнення автомобіля «Ореl Оmеgа» державний номер знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 було пошкоджено обидва автомобілі.

Між ОСОБА_5 та ПрАТ АСК «ІНГО Україна» було укладено поліс обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ № 3145076 строком дії з 09.07.2015 р. по 08.07.2016 р, відповідно до якого страхова компанія застрахувала майнові інтереси, пов?язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров?ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації на законних підставах автомобіля НОМЕР_2.

Позивачем по справі на підтвердження вимог до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 71 158,82 грн. було надано висновок № 51 про оцінку автомобіля НОМЕР_2, від 07.10.2015 р. Згідно вказаного висновку визначено, що нібито вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу на момент ДТП. В зв?язку з цим було визначено розмір матеріального збитку, який дорівнює ринковій вартості автомобіля до ДТП оскільки такий КТЗ відновлювати економічно недоцільно в зв?язку з перевищенням вартості відновлювального ремонту ринкової вартості КТЗ. (а. с. 8-16).

Іншим є Звіт № 177922 про оцінку вартості матеріального збитку від 19.08.2016 р., проведений на замовлення ПрАТ АСК «ІНГО Україна» – в ньому визначається вартість КТЗ після ДТП (утилізаційна). При цьому у висновку є калькуляція витрат на ремонт автомобіля. Згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту (54 659,41 грн.) перевищує ринкову вартість КТЗ до ДТП (51 200,00 грн.). (а. с. 54-76).

За наявності таких звітів у відповідача ОСОБА_5 не було підстав сумніватися у вірності висновку про економічну недоцільність ремонту, в зв?язку з чим КТЗ вважається фізично знищеним.

В даному випадку шкода, заподіяна внаслідок ДТП відшкодовується відповідно до ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» а саме транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлюваний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Про застосування в таких випадках положень вказаної вище статті наголошує п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно якого якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, позивач звернувся до страхової компанії, де був застрахований відповідач по справі, ОСОБА_5, із заявою про виплату йому суми відшкодування «згідно розрахунку». Такий розрахунок було проведено страховою і виплачено ОСОБА_4 відповідно до чеку, наявного в матеріалах справи 27 494,62 грн. (а. с. 20, 77).

При цьому відповідно до с.36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснити (і здійснив) виплату без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного страховиком огляду між ним та потерпілим було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і останній не наполягав на проведенні експертизи пошкодженого майна.

Як випливає з інформаційної довідки з територіального сервісного центру № 1841 № 720 від 29.06.2017 р. транспортний засіб, яким за довіреністю керував позивач було продано ОСОБА_10 03.11.2015 р. Вартість автомобіля складє 117 477 грн. У зв'язку з вказаним суд доходить висновку, що позивач не погодився з тим, що цей КТЗ є фізично знищеним чи його ремонт є недоцільним.

Як вказувалось вище, застосування норми ст. 30 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає два шляхи відшкодування збитків - в разі визнання потерпілим факту знищення КТЗ та в разі невизнання ним вказаного факту. В останньому випадку, який розглядається по данному позову, потерпілий не погодився з фактом фізичного знищення автомобіля і отримав відшкодування від страхової компанії та відчужив автомобіль.

Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначена та отримана (погоджена) Страховиком та позивачем ОСОБА_4 сума страхового відшкодування (27 494,62 грн.) не перевищує ліміт відповідальності (50 000 грн.), встановленої полісом обов'язкового страхування, в зв'язку з чим будь-яких стягнень матеріальної шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 крім суми франшизи в 500 грн., законом в даному випадку не передбачено. Так само різниця у вартості КТЗ до ДТП та після, що визначені експертизою та звітом (98503.44 грн. - 51200 грн. = 47303,44 грн.) не перевищує ліміт застрахованої відповідальності мого довірителя.

При цьому суд звертає увагу на п.14 вище вказаної постанови Пленуму Вищого спеиіалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р., ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Так як було з’ясовано, що позивач не являється ні розпорядником, ні власником автомобіля, тому він не зможе повернути ОСОБА_5 залишки автомобіля відповідно до чинного законодавства в разі стягнення на його користь вартості КТЗ до ДТП.

Щодо вимог позивача по сумі морального відшкодування, суд вважає, що позивачем не представлено відповідні документи, обставини, які б підтвердили позовні вимоги в цій частині. Судом була досліджена копія виписки із медичної карти амбулаторного хворого про те, що ОСОБА_4 звернувся в травматологічний пункт КУ ЦМЛ №2 м. Житомира 30.09.2015 р. о 16.30 год. Суд критично відноситься до наданого доказу так як виникають сумніви щодо дійсності даного діагнозу через достатньо тривалий проміжок часу звернення позивача до лікаря після ДТП. Крім того, ОСОБА_4 відмовився від госпіталізації, що тавкож викликає сумніви щодо відповідності вказаного діагнозу. (а. с. 16). Крім того, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 19.11.2015 р. вказані у виписці діагнози не утворюють складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Посилання позивача на те, що він нібито був позбавлений можливості використовувати автомобіль у трудовій діяльності і ще порушило його звичний спосіб життя також нічим не підтверджено, оскільки в справі відсутні будь-які дані про місце роботи позивача і факт використання ним автомобіля у цій трудовій діяльності. Так само не підтверджено неможливість позивача брати участь у громадському житті. Сума, яку просить стягнути позивач не відповідає в дійсності тим можливим переживанням, які він міг зазнати, виходячи з обставин та наслідків ДТП.

На підставі ст. ст. 1166, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 9, 22, 29 Закону України «Про обов'язкові страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 258, 263, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка