КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа№ 34/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Ковтонюк Ю.А. довіреність № ЦХПбух-1 від 02.01.2018 року;

від відповідача (за первісним позовом): Проценко О.М. - Керівник;

від третьої особи 1 (за первісним позовом): не прибув;

від третьої особи 2 (за первісним позовом): не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року

у справі № 34/16 (суддя: Сташків Р.Б.)

за заявою Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року № 34/16

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "УСМАРЬ"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ПММ Сервіс-1"

про стягнення 64 808 287,30 грн,

та за зустрічним позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УСМАРЬ"

2) Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

про визнання договору застави майнових прав недійсним.

Встановив

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року у справі №34/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 року, позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Усмарь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПММ Сервіс-1", задоволено частково, стягнуто з ДП "Укрзалізничпостач" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 4 905 8287,30 грн боргу, в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 15 750 000 грн відмовлено. Також відмовлено в задоволенні зустрічного позову ДП "Укрзалізничпостач" до ПАТ АБ "Укргазбанк", ТОВ "Усмарь", за участю прокуратури м. Києва про визнання недійсним договору застави майнових прав відповідно до ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Від Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" до Господарського суду міста Києва надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року № 34/16, яка ухвалою від 28.02.2018 року була визнана такою, що відповідає вимогам ст.ст. 320-322 Господарського процесуального кодексу України, тому була призначена до розгляду.

Разом з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року №34/16 ДП "Укрзалізничпостач", заявником було подано заяву про забезпечення позову (забезпечення заяви про перегляд рішення) - зупинення стягнення на підставі виконавчого документу (наказу, виданого на виконання рішення у даній справі).

Господарський суд міста Києва у задоволенні заяви Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про вжиття заходів забезпечення заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року № 34/16 за нововиявленими обставинами відмовив своєю ухвалою від 28.02.2018 року.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, 16.03.2018 року Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу у даній справі та винести нове рішення, яким зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме: наказу Господарського суду міста Києва, виданого 27.10.2015 року у справі №34/16 про стягнення з Державного підприємства "Укрзалізничпостач» на користь АБ "Укргазбанк" 49058287,30 грн, боргу, а також 42738,84 грн судового збору до закінчення перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року у справі №34/16 за нововиявленими обставинами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Так, скаржник зазначив, що ДП «Укрзалізничпостач» - це підприємство засноване на державній власності, є стратегічно важливим для залізничного транспорту та потребує значних фінансових втрат. Стягнення коштів у розмірі більше ніж 49 млн. грн може спричинити збій у постачанні продукції і забезпеченні потреб підприємств залізничної галузі, що ставить під загрозу в цілому повноцінне функціонування залізничного транспорту в країні.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018 року матеріали оскарження № 34/16 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 34/16.

У судовому засіданні 19.04.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати.

19.04.2018 року у судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що відповідно до наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 року №512-Ц/од «Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту» господарська діяльність скаржника є закінченою з 30.11.2015 року, а сам скаржник ліквідується. Також, все майно та активи скаржника було передано ПАТ «Українська залізниця», який згідно статуту останнього є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, в тому числі скаржника.

Представники третіх осіб у судове засідання 19.04.2018 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема надсиланням ухвали від 02.04.2018 року на відповідні адреси.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Так, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Тобто положення вказаної статті пов'язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконання судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому, в силу положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Важливою обставиною під час вжиття заходів забезпечення позову, є пов'язаність відповідних дій та шкідливих результатів від їх вчинення з відповідним предметом позову та правами з метою захисту яких такий позов подано.

Пунктом 1 частини 2 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В обґрунтування доводів заявник, зокрема, зазначає, що стягнення коштів у розмірі більше ніж 49 млн. грн може спричинити збій у постачанні продукції і забезпеченні потреб підприємств залізничної галузі, що ставить під загрозу в цілому повноцінне функціонування залізничного транспорту в країні

Усупереч вимогам ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, у заяві про забезпечення заявником не обґрунтовано, яким чином заявлений ним захід забезпечення - зупинення стягнення на підставі виконавчого документу (наказу суду, виданого на виконання рішення у даній справі), зможе забезпечити виконання рішення суду у випадку відмови у стягненні 64808287,30 грн коштів та задоволенні позову про визнання договору від 24.05.2011 №34/11-VIP/16-К недійсним.

Також у поданій заяві не обґрунтовано та не додано доказів, що невжиття заявлених заходів забезпечення у майбутньому може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а одні лише припущення заявника у розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не є.

Решта доводів заявника, обґрунтованих неможливістю виконання рішення у разі задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, безпідставні, оскільки суперечать вимогам чинного господарського-процесуального законодавства, що передбачає можливість повороту виконання рішення суду.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги посилання позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що господарська діяльність скаржника закінчена в 2015 році та те, що скаржник ліквідується. Так, доводи скаржника про здійснення ним постачання продукції та забезпечення потреб підприємств залізничної галузі (продовження здійснення господарської діяльності) безпідставні та такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" - залишити без задоволення

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року у справі №34/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Є.Ю. Шаптала

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 23.04.2018 року.