пр. № 4-с/759/68/18

ун. № 759/14513/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді П'ятничук І.В.,

з участю секретаря Медвідчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на дії суб'єкта оскарження : Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, заінтересована особа ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 р. ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з скаргою на дії суб'єкта оскарження: Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві та просили суд постановити рішення про відновлення виконавчого провадження ВП 55307335 скасувати постанову Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 08.12.2017 р. про відкриття виконавчого провадження ВП 55307335, від 08.12.2017 р. про арешт майна боржника ВП 55307335 з вилученням відповідного запису з державного РРП на нерухоме майно, винести повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з невідповідністю документа вимогам ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження».

В обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що 02.01.2018 р. на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» надійшла постанова винесена Головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гадіч Н.В. від 08.12.2017 р. винесена в ВП 55307335 про арешт майна боржника винесена на підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 20.11.2017 р. про забезпечення позову, однак дослідивши ухвалу про забезпечення позову вважають що вказана ухвала не відповідає вимогам встановленим до виконавчого документа як того вимагає ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» а отже не може бути виконавчим документом в розумінні вимог ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому з огляду на невідповідність ухвали суду вимогам встановленим до виконавчого документа вважали дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження на його підставі та винесення постанови про арешт майна боржника такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та посилаючись на ст.ст. 3,4,74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 435 ЦПК України просили заявлені вимоги скарги задовольнити.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в скарзі.

Представник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві в судовому засіданні щодо задоволення заявлених вимог скарги заперечував, вказував, що державним виконавцем виконано рішення суду та вчинено дії які відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення вимог скарги.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та копію матеріалів виконавчого провадження, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні правовідносини.

У відповідності до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» про визнання недійсним договору купівлі продажу прав вимоги

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2017 відкрито провадження по справі.

16.11.2017 р. позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239, оскільки існує ризик того, що за час розгляду справи №759/14513/17 предмет іпотеки буде відчужено третім особам, що унеможливить реальне виконання рішення суду.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 20.11.2017 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Правекс-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра та гарантія» про визнання недійсним договору купівлі продажу прав вимоги задоволено. Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв.м., житлова площа 17, 9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239.

08.12.2017 р. Головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гадіч Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 20.11.2017 р.

Також, 08.12.2017 р. головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гадіч Н.В. винесено постанову про арешт майна боржника, а саме накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 34.4 кв.м., житлова площа 17, 9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ 38750239.

В подальшому, 08.12.2017 р. головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві Гадіч Н.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2017 р. за вихідним номером 82408 постанова про відкриття виконавчого провадження направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Підставою для відкриття виконавчого провадження по виконанню судового рішення є пред'явлений до відповідного відділу державної виконавчої служби виконавчий документ разом із заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені обов'язки і права державного виконавця, зокрема, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

У відповідності статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому листі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Конституцією України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (ст. 124 ч. 5 в редакції, що була чинною до 30.09.2016). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, яка є чинною з 30.09.2016, судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов'язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені й частиною 1 статті 14 ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (у редакції на час розгляду заяви місцевим судом), що відповідає положенням ст. 18 чинної редакції цього Кодексу.

Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (відповідно, ст. 368 і ст. 431 ЦПК України). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, що підтверджується і висловленою Європейським судом з прав людини правовою позицією у «пілотному» рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, проаналізувавши наявні в справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що, державним виконавцем вживалися усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії спрямовані на виконання рішення суду, в зв'язку з чим скарга є необґрунтованою.

Виходячи із вищезазначеного, суд приходить до висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». є такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на дії суб'єкта оскарження: Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, заінтересована особа ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.В.П'ятничук