Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
16 грудня 2009 року справа № 2а-14643/09/0570
зал судового засідання №10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання Дегтярьовій А.М.
за участю представників
від позивача: Мальцева Н.Г. за дов. від 21 жовтня 2009 року
від першого відповідача:
від другого відповідача: Тіняєва В.А. за дов. від 30 листопада 2009 року
Сичова І.О. за дов. від 20 лютого 2009 року
не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 30 жовтня 2009 року (повний текст підписаний 5 листопада 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-14643/09/0570 (суддя Бєломєстнов О.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС»
до
про Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька
Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області
стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року у справі № 2а-14643/09/0570 (том 10 арк. справи 78-83) з мотивів правомірності заявлення, задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю „СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС” до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС” суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за деклараціями з податку на додану вартість за квітень, травень 2009 року у загальній сумі 1034464 грн. (один мільйон тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят чотири).
В апеляційній скарзі перший відповідач (том 10 арк. справи 85-88) просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Скаржник доводить, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету від контрагентів позивача в порушення пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначений факт має місце внаслідок того що не проведені всі зустрічні перевірки правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника.
Представник другого відповідача у судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі яке задоволене судом.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційний перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю „СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31226834, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 4 січня 2001 року (том 1 арк. справи 110).
Матеріали справи у своїй сукупності, а саме податкові декларації, акти перевірок, довідки перевірок податкового органу посвідчують що позивач є стабільно працюючим суб’єктом господарювання, який впродовж всього періоду своєї діяльності сплачує належним чином податкові зобов’язання.
Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2009 року (том. 10 арк. справи 53, 46), якими визначив суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку відповідно у розмірах 546565 грн. та 916490 грн. (код рядка 25, 25.1).
Згідно платіжного доручення № 97 від 31 вересня 2009 року позивачу було відшкодовано ПДВ за декларацією за квітень 2009 року у сумі 244098 грн. (том 1 арк. справи 151).
Під час розгляду справи судом першої інстанції, також позивачу було частково відшкодовано податок на додану вартість в розмірі 184493грн. за травень 2009р.
За таких підстав, позивач просить стягнути з Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість по деклараціям за квітень, травень 2009 р. у розмірі 1034464 грн. та судові витрати (том 10, арк. справи 39).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.
Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.
Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі. У межах спірних відносин у податкового органу відсутні будь-які підстави утримуватися від надання висновку органам казначейства про бюджетне відшкодування яке рахується у складі бюджетної заборгованості.
Як вбачається з пояснень та апеляційної скарги першого відповідача підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Наданими податковим органом до суду довідками зустрічних перевірок розбіжностей між первинними та бухгалтерськими документами з відомостями, отриманими від позивача та його контрагентами не встановлено.
Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування першим відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.
Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
На момент прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції довідками про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості станом на 15 грудня 2009 року розмір невідшкодованого бюджетного відшкодування становив відповідно за квітень 2009 року 302467 грн., травень 2009 року 731997 грн.
Зазначені довідки є належними доказами в розумінні статті 70 КАС України, складені у відповідності до „Порядку взаємодії між органами Державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість” затвердженого Наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 27 квітня 2004 року N 82/245, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2004 року за N 645/9244.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнята законна та обґрунтована постанова.
Керуючись статтями 24,89,157,184, 195, 196, 198, 200,203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року по справі №2а-14643/09/0570 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2009 року по справі №2а-14643/09/0570 залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16 грудня 2009 року в присутності представників сторін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Л.А. Василенко
М.І. Старосуд