Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 грудня 2009 року справа № 2а-12291/09/0570
приміщення суду, зала судових засідань№10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання:
за участю сторін:
від позивача:
від відповідача: Дегтярьовій А.М.
Циганенко А.І.- за дов. від 14 вересня 2009 року
Вовненко Ю.І. – за дов. від 30 червня 2009 року
Кравець В.П. – за дов. від 7 грудня 2009 року
Кочкаров В.В. – за дов. від 13 січня 2009 року
розглянувши апеляційну скаргу Горлівська об’єднана державна податкова інспекція
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 01 жовтня 2009 року (повний текст виготовлений 05 жовтня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-12291/09/0570 (суддя Смагар С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекінг”
до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкового повідомлення №0000622341/0 та № 0000612341/0 від 23 липня 2009 року
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року по справі № 2а-12291/09/0570 (арк. справи 199-201) з мотивів правомірності заявлення позовних вимог, та протиправності прийнятих рішень, були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крекінг» до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлення-рішення № 0000612341/0 від 23 липня 2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1219795,90 грн., з яких сума 891051,00 грн. – сума основного зобов’язання, 328744,90 грн. – сума нарахованих штрафних (фінансових) санкцій та № 0000622341/0 від 23 липня 2009 року, яким позивачу були нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 323692,50 грн., з яких: 215795,00 грн. – за основним платежем, 107897 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відповідач, не погодившись із винесеною Донецьким окружним адміністративним судом постановою від 01 жовтня 2009 року надав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення застосування судом першої інстанції норм матеріального права просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та винести нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Крекінг» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33716188, зареєстровано та обліковується як платник податків у Горлівській об’єднаній державній податковій інспекції.
В період з 16 червня 2009 року по 06 липня 2009 року представниками Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції було проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Крекінг» в період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, за наслідками проведення якої представниками відповідача був складений акт № 2018/23-3/3371688 від 10 липня 2009 року (надалі акт перевірки).
23 липня 2009 року керівником відповідача, згідно підпункту «б» 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-3, на підставі викладених в акті перевірки висновків, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000612341/0, яким було донараховано позивачу на підставі підпункту 5.2.1. пункту 5.2 та підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статі 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1219795,90 грн., з яких 891051 грн. сума основного зобов’язання, 328744,90 грн. – сума нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.
23 липня 2009 року керівником відповідача, на підставі викладених в акті перевірки висновків, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000612241/0, яким було донараховано позивачу на підставі підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкові зобов’язання з податку на прибуток додану вартість в сумі 323692,50 грн., з яких 215895 грн. сума основного зобов’язання, 107897,50 грн. – сума нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо встановлених податківцями обставин, які стали підставами для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень.
Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року податківцями було встановлено безпідставне віднесення до складу валових суми витрат у розмірі 3564205,00 грн. з яких за 3 квартали 208 року – в сумі 2457185,00 грн., за 2008 рік – 3564205,00 грн. та завищення суми податкового кредиту на суму 712841,00 грн., у тому числі за серпень 2008 року – 136682,00 грн., за вересень 2008 року 354756,00 грн., жовтень 2008 року – 107671,00 грн., листопад 2008 року – 113732,00 грн.
Підставами здійснення зазначених висновків податковим органом було зазначено відсутність поставок товару за умовами укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Сібур» договору на постачання нафтопродуктів через відсутність актів приймання-передачі нафтопродуктів, сертифікатів якості товару, специфікацій та документів, підтверджуючих транспортування та зберігання нафтопродуктів.
З огляду на зазначене, як вбачається з акту перевірки № 2018/23-3/33716188 представниками податкового органу були здійснені висновки про нікчемність договору на постачання нафтопродуктів та, відповідно відсутність в платника податків підстав для визначення суми валових витрат у наступних податкових періодах: 3 кварталі 2008 року та 2008 році та відповідно формування податкового кредиту звітних податкових періодів серпень – жовтень 2008 року.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 статті 4 цього Закону на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
Валовими витратами, згідно з приписами пункту 5.1 статі 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Перелік витрат, що включаються до складу валових встановлений пунктом 5.2. статі 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Виходячи із змісту пункту 11.2. статі 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, розрахунковими такими документами є або документи, що підтверджують сплату товару або документи, що підтверджують отримання товару.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені положеннями закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У розумінні цього закону бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Господарські операції здійсненні підприємством відображуються в бухгалтерському обліку за допомогою первинних документів.
Відповідно до умов укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Сібур» (продавець) договору купівлі-продажу № 21/08-08 вуглеродної сировини та нафтопродуктів від 21 серпня 2008 року (арк. справи 11-12), продавець зобов’язався передати у власність покупця (позивача) сировину або нафтопродукти (товар), а покупець (позивач) прийняти та сплатити отриманий товар.
Пунктами 1.2, 1.4, 1.5 договору від 21 серпня 2008 року встановлено, що найменування товару, кількість та ціна товару встановлюється додатковими угодами до договору. За умовами Додатку № 1 до договору № 21/08-08 від 21 серпня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Сібур» були прийняті зобов’язання щодо постачання сирої нафти у кількості 2000,00 тн. за ціною 4200,000 грн. за 1 тону.
Факт отримання позивачем товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Сібур» підтверджено видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. справи 34-60). Здійснення позивачем оплати отриманого товару підтверджується банківськими виписками, копії яких також наявні в матеріалах справи (арк. справи 89-111)
Колегія суддів апеляційного суду приймає посилання апелянта на відсутність в позивача документів, які б підтверджували прийняття нафтопродуктів за умовами договору № 21/08-08 від 21 серпня 2008 року, внаслідок відсутності документів які підтверджують відвантаження контрагентом позивача, та отримання позивачем від відповідача нафти сирої з огляду на відсутність будь-яких первинних документів, що доводять факт здійснення господарських операцій.
Колегія суддів зазначає, що вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачені вимоги щодо підтвердження витрат документами, які б підтверджували фактичне здійснення платником податку господарської операції, відсутність зазначених документів а саме, товаротранспортних накладних, та будь-яких інших документів які посвідчують факт отримання позивачем нафти сирої спростовують дії позивача щодо включення вартості сплаченої нафти до складу валових витрат. Сформувавши валові витрати по першій з подій (отримання нафти) позивач не довів факт її отримання з огляду на процесуальні принципи належності та допустимості доказів. Прийнятті судом видаткові накладні посвідчують факт її отримання представниками позивача, без підтвердження такого отримання.
Посилання апелянта на відсутність в позивача сертифікатів якості, технічних паспортів на нафтопродукти, актів приймання нафтопродуктів за формою 5-НП та 7-НП, складання яких передбачено положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України № 281/171/578/155 від 20 травня 2008 року та товарно-транспортних накладних, дорожніх відомостей, не приймаються до уваги колегією суддів через помилковість твердження апелянта, що прийняття нафтопродуктів за умовами укладеного договору № 21/08-08 від 21 серпня 2008 року може підтверджуватися виключно цими документами. Метою складання зазначених відповідачем документів є визначення кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів що поставлялися ТОВ «Сібур» з метою проведення майбутнього коригування вартості».
Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду не погоджує висновки Донецького окружного адміністративного суду щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрати, пов’язаних із придбанням нафтопродуктів за умовами договору № 21/08-08 від 21 серпня 2008 року та невідповідності вимогам чинного законодавства податкового повідомлення-рішення № 0000612341/0 від 23 липня 2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1219795,90 грн., з яких сума 891051,00 грн. – сума основного зобов’язання, 328744,90 грн. – сума нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість через встановлення податківцями фактів завищення суми податкового кредиту в період з серпня по листопад 2008 року на загальну суму 712841,00 грн., що як на думку перевіряючи, стало наслідком порушення позивачем положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».
Підстави та порядок формування податкового кредиту визначенні пунктом 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом 7.4.1.пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податків на податковий кредит за приписами підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» є дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів апеляційного суду зазначає , що висновки апелянта щодо відсутності підстав для визначення позивачем суми податкового кредиту в податкові періоди з серпня 2008 року по листопад 2008 року узгоджуються з наявними в матеріалах справи документами, а саме, видатковими накладними, банківськими виписками, рахунками на сплату та, зокрема, податковими накладними які складаються за наслідками здійснення господарських операцій, але сам факт здійснення зазначених операцій матеріалами справи не доведений (арк. справи 61-88).
Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновки суду першої інстанції щодо хибності міркувань податкового органу щодо нікчемності вчиненого платником податку правочину та укладення договору № 21/08-08 від 21 червня 2008 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду не погоджує висновки Донецького окружного адміністративного суду щодо правомірності визначення позивачем суму податкового кредиту, пов’язаного із придбанням нафтопродуктів за умовами договору № 21/08-08 від 21 серпня 2008 року та невідповідності вимогам чинного законодавства податкового повідомлення-рішення № 0000622341/0 від 23 липня 2009 року, яким позивачу були нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 323692,50 грн., з яких: 215795,00 грн. – за основним платежем, 107897 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Донецького окружного адміністративного суду винесена за умови неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі неповно встановлених обставин, що за положеннями статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі № 2а-12291/09/0570 задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2009 року у справі № 2а-12291/09/0570 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Крекінг” до Горлівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000622341/0 та № 0000612341/0 від 23 липня 2009 року відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивні частини у судовому засіданні 16 грудня 2009 року у присутності представників сторін. У повному обсязі постанова складена 16 грудня 2009 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Л.А. Василенко
М.І. Старосуд