Справа №2-391/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 року   Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді                             Гарбуз О.А..

при секретарі                                      Полоз Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Новоукраїнське» про поверненння грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся  з даним позовом до суду до відповідачки ОСОБА_2 про поверненння грошових коштів, пов»язаних з невиконанням рішення Новоукраїнського рсуду від 30 липня 2004 року, посилаючись  на те, що 26 червня 2003 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 в усній формі укладений договір купівлі-продажу цінних паперів – простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Новоукраїнський». Відповідно до якого позивач передав відповідачу 150000 грн., а відповідач зобов’язався придбати у акціонерів ВАТ «Новоукраїнський» і передати позивачу 596316 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський» та оформити передавальне розпорядження на них.

Проте відповідач свої обов’язки за вказаним договором купівлі-продажу цінних паперів виконав лише частково, передавши позивачу 261016 простих іменних акцій товариства за ціною 0,10 грн. за одиницю на загальну суму 26101,60 грн. за договором № 1 купівлі-продажу цінних паперів від 11 березня 2004 року.

Зобов’язання в частині передачі решти акцій в кількості 335300 штук відповідачем виконано не було, а сплачена за них сума в розмірі 123898,40 грн. повернута не була.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2004 року договір купівлі-продажу цінних паперів від 26 червня 2003 року визнано дійсним,  визнано за позивачем право власності на 335500 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський».

З моменту набуття чинності рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2004 року позивач намагався законним шляхом отримати оплачені ним 335500 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський», звертаючись з позовами до набувачів спірних акцій.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 червня 2008 року та ухвалою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2008 року ОСОБА_3 -останнього набувача спірних акцій, визнано добросовісним набувачем, а позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про витребування 335500 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський».

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2008 року, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2008 року позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, передавальних розпоряджень, сертифікатів акцій недійсними.

Так як, позивач важає, що втратив можливість одержати оплачені ним 335500 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський», та з моменту набуття чинності вказаних рішень відповідач не повернув позивачу сплачені за договором від 26 червня 2003 року гроші в сумі 123898,40 грн., що стало підставою звернення з позовом до суду.

Позивач просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 123 898.40 гривень та понесені судові витрати, підтримавши позовні вимоги в судовому засіданні у повному обсязі.

Представник відповідачів –адвкокат ОСОБА_8 позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 не визнала, подавши письмові заперечення із яких вбачається, що посилання позивача на рішення Новоукраїнського районного суду від 30 липня 2004 р., як на доказ укладення угоди між позивачем та відповідачем, є безпідставними.

Ввважає, що позивач необгрунтовано вказує, що з моменту набуття чинності вказаних рішень відповідач не повернула йому сплачені за договором від 26.06.2003 року гроші в сумі 123898,4 грн. В зв’язку з тим, що суд визнав дійсним договір, укладений ОСОБА_1  з ВАТ «Новоукраїнський, а не з відповідачем, тому права і обов’язки виникли у ВАТ «Новоукраїнський», а не у відповідача ОСОБА_2.

Претензій позивач до ВАТ «Новоукраїнський» не ставив та до його правонаступника ТОВ не має.

На думку представника відповідачів позивачем не доведено, що ОСОБА_7 за його кошти придбала акції у ВАТ «Новоукраїнський», а в подальшому «оформила їх на ОСОБА_4,  ОСОБА_5І, ОСОБА_6, ОСОБА_7.»., але згідно договору № 22-09/03 від 22.09.2003 р., укладеним між ВАТ «Новоукраїнський» і ОСОБА_9 щодо викупу у нього власної емісії в кількості 342296 шт. акцій. Порядок розрахунку за вказані цінні папери свідчать про те, що кошти за цінні папери виплачені ОСОБА_9 юридичною особою – ВАТ «Новоукраїнський», що підтверджується видатковими касовими ордерами та виписками банку та які в подальшому були розподілені в установленому діючим законодавством порядку між посадовими особами ВАТ «Новоукраїнський».

Згідно Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. по справі № 2/417 підтверджено право власності ОСОБА_1 на 261016 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський», придбаних у ОСОБА_2 згідно письмового договору № 1 від 11.03.2004 р. При цьому суд визнав, що право власності на 335300 шт. простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський» виникло у ОСОБА_1 24.09.2004 р. Як зазначено в постанові, до вказаної дати власником 335300 шт. простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський» було ВАТ «Новоукраїнський».

Судом визнано чинними всі договори, а саме №№ 13-16, відповідно до яких ВАТ «Новоукраїнський» продало, а ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 купили прості іменні акції ВАТ «Новоукраїнський». Суд при цьому вказав, що право власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є первинним по відношенню до права власності ОСОБА_1.

З врахуванням поданих заперечень представник відповідачв просить у позові до ОСОБА_2 відмовити, до ТОВ «Новоукраїнське» провадження закрити через небажання позивача пред»являти претензії до юридичної особи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідачів ОСОБА_8,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не обгрунтований до ОСОБА_2 та не підлягає  задоволенню так, як в судовому засіданні встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 липня 2004 року, додаткового рішення від 28 березня 2005 року та ухвали апеляційного суду  Кіровоградської області від 09 червня 2005 року визнано договір купівлі-продажу цінних паперів від 26 червня 2003 року дійсним, визнано за позивачем право власності на 335500 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський» та зобов»язано голову правління ВАТ «Новоукраїнський» передати ОСОБА_1- позивачу по справі вказану кількість акцій.  (а.с.8-14)

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).  

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Дійсно саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

 Як вбачається з ухвали Новоукраїнського районного суду, яка набрала законної сили, в порядку роз»яснення рішення суду від 30 липня 2004 року  визнано сторонами договору ОСОБА_1 та юридичну особу ВАТ «Новоукраїнський» в особі його голови правління ОСОБА_2 (а.с.157-158).

Будь-яких інших доказів, що саме 26 червня 2003 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, як фізичною особою укладено договір купівлі-продажу цінних паперів – простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Новоукраїнський», відповідно з яким позивач передав відповідачу 150000 грн., а відповідач ОСОБА_2 зобов’язалася придбати у акціонерів ВАТ «Новоукраїнський» і передати позивачу 596316 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський» та оформити передавальне розпорядження на них, позивачем не надано, судом  на підставі досліджених доказів не встановлено.

Позивачем не надано докази, що відповідач- ОСОБА_2 за кошти ОСОБА_1 придбала акції у ВАТ «Новоукраїнський», а також «в подальшому оформила їх на ОСОБА_4,  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.». Навпаки, позивач в якості доказів представив суду копії договорів купівлі-продажу цінних паперів ВАТ «Новоукраїнський» від 25.05.2004 р., а саме: № 13, укладеного між ОСОБА_4 та ВАТ «Новоукраїнський», № 14, укладеного між ВАТ «Новоукраїнський» та ОСОБА_5, № 15, укладеного між ОСОБА_6 та ВАТ «Новоукраїнський», а також № 16, укладеного між ВАТ «Новоукраїнський» та ОСОБА_7

Згідно Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. по справі № 2/417 підтверджено право власності ОСОБА_1 на 261016 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський», придбаних у ОСОБА_2 згідно письмового договору № 1 від 11.03.2004 р. Судом встановлено, що право власності на 335300 шт. простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський» виникло у ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням Новоукраїнського районного суду від 30 липня 2004 року, а саме 24.09.2004 р., до вказаної дати власником 335300 шт. простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський» було ВАТ «Новоукраїнський», яке згідно договору від 22 вересня 2003 року викупило їх у  свого акціонера ОСОБА_9(а.с.20-22).

Судом визнано чинними всі договори, а саме №№ 13-16, відповідно до яких ВАТ «Новоукраїнський» продало, а ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 купили прості іменні акції ВАТ «Новоукраїнський». Суд при цьому вказав, що право власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є первинним по відношенню до права власності ОСОБА_1. Судом  ОСОБА_3 -останнього набувача спірних акцій, визнано добросовісним набувачем, а позивачу ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про витребування 335500 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський».(а.с.20-31).

Постановою ВГСУ від 23 вересня 2008 року зазначену постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 р. залишено без змін.(а.с.24-25)

Статтею 10 ч. 3 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ч. 2, 3 ЦПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі –продажу від 11 березня 2004 року ОСОБА_2 продала позивачу 261016 шт. акцій номінальною вартістю однієї акції 0.25 грн., загальна вартість 65254 грн. та на ім»я позивача видано сертифікат акцій, але на час розгляду справи, зазначені акції позивач реалізував та не був акціонером ВАТ станом на 08 квітня 2009 року, що дає право розгляду справи судом загальної юрисдикції. (а.с.34,35,92)

Зобов»язанння в  частині 335300 штук іменних акцій на користь позивача не виконано.

Згідно дослідженої в судовому засіданні (по справі №2-347/05) постанови про повернення виконавчого документа від 30 червня 2006 року, державним виконавцем відділу ДВС Новоукраїнського районного управління юстиції  повернуто виконавчий лист №2-1734 виданий 03 травня 2006 року Новоукраїнським рсудом, яким зобов»язано голову правління ВАТ «Новоукраїнський» передати ОСОБА_1 335300 простих іменних акцій ВАТ «Новоукраїнський».

Постанову про повернення виконавчого документа винесено через встановлені державним виконавцем обставини, а саме, що прості іменні акції ВАТ»Новоукраїнський» в кількості 335300 штук на балансі підприємства на кінець 1 півріччя 2006 року відсутні, що підтверджується повідомленням ЗАТ»Цукорагрореєстр», звітом про випуск, бухгалтерськими документами.

Відповідно до норм  ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (відсутність присудженого майна в натурі),  за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.  

Аналогічні норми містяться і в ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Поняття зміни способу виконання рішення випливає зі ст. 16 ЦК, в якій йдеться про можливі способи захисту цивільних прав та інтересів.

Жодна із сторін  у зв»язку з наявністю обставин, що ускладнили виконання рішення суду від 30 липня 2004 року, або роблять його неможливим,  ні державний виконавець за власною ініціативою  не скористалися правом на  звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про  про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Як встановлено судом повторно виконавчий документ до виконання стягувачем не пред»являвся.

На підставі ухвали суду від 27 травня 2009 року залучено в якості другого співідповідача по даній справі ВАТ «Новоукраїнський», позовні вимоги позивачем не збільшувалися і не змінювалися.

Згідно ухвали суду  від 16 грудня 2009 року заміненно співідповідача ВАТ «Новоукраїнський» на правонаступника ТОВ «Новоукраїнське». Позовні вимоги позивачем не змінювалися і після роз»яснення рішення суду від 30 липня 2004 року, яке здійснено на підставі ухвали суду від 28 вересня 2009 року.

Як встановлено судом позивач претензій до ТОВ «Новоукраїнське» як і його попередника немає, що підтверджується  також поданою письмовою заявою від 16 грудня 2009 року.

    На підставі ухвали суду провадження по даній   справі  в частині вимог до співвідповідача ТОВ «Новоукраїнське» провадженням закрито.

Відповідач – ОСОБА_2, як фізична особа, яка не була  по справі №2-1734\04(2-347\05) по якій винесено рішення Новоукраїнського районного суду від 30 липня 2004 року стороною провадження, а на час винесення рішення дійсно перебувала на посаді голови правління ВАТ – з 25 вересня 2003 року (а.с.32). Суд визнав дійсним договір, укладений ОСОБА_1  з ВАТ «Новоукраїнський», а не з відповідачем ОСОБА_2, тому права і обов’язки виникли у ВАТ «Новоукраїнський», а не у відповідача ОСОБА_2, а тому відповідач ОСОБА_2 не може нести особисто відповідальність за неможливість повернення акцій та невиконання рішення суду, тому суд вважає, що вимоги до неї як фізичної особи є безпідставними.

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необгрунтований і такий, що не підлягає задоволенню.

      Відповідно до ст. 88 ЦПК України, понесені судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На  підставі  викладеного та керуючись ст. ст. 88, 213-215,373  ЦПК України, ст. ст. 655-666,623 ЦК України,  суд –

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поверненння грошових коштів відмовити за необгрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

            Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий :                                                          О. А. Гарбуз