Справа № 486/1504/17

Провадження № 2/486/156/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Савіна О.І.

при секретарі – Коршак О.В., Архіповій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання права особистої власності на квартиру, що була придбана під час перебування у шлюбі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на квартиру, що була придбана під час перебування у шлюбі.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що під час перебування з відповідачем у шлюбі ним 03.11.2006 р. було укладено договір безвідсоткової цільової позики та отримано від ДП «НАЕК «Енергоатом» 205 450 гривень для придбання квартири АДРЕСА_1. Того ж дня між ним та ДП «НАЕК «Енергоатом» був укладений договір купівлі-продажу даної квартири, яка на підставі іпотечного договору від 10.11.2006 р. була передана в іпотеку для забезпечення зобов’язання за договором позики. Право власності було оформлено на його ім’я. Після придбання квартири відповідач в квартирі не проживала. Шлюбні відносини між ним та відповідачем, ведення спільного господарства були фактично припиненні відразу після придбання квартири. З лютого 2007 року по грудень 2014 року він самостійно погасив заборгованість за договором безвідсоткової цільової позики від 03.11.2006 р.. Хоча квартира і була придбана під час шлюбу з відповідачем, однак за його власні кошти, а тому є його особистою власністю. Оскільки квартира була придбана за час шлюбу, він не має можливості самостійно розпорядитися нею. Вирішити з відповідачем даний спір в добровільному порядку йому не надалося можливим, так як остання запропонувала йому відшкодувати їй 30 % вартості квартири. Просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на вищевказану квартиру, стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнала повністю, мотивуючи ти, що спірна квартира була придбана під час шлюбу з позивачем. На той час ВП «Южно-Українська АЕС», де працює ОСОБА_1, сім’ям надавала безвідсоткову позику на придбання житла. Таким чином, маючи сім’ю з трьох чоловік: вона, позивач та їх син, позивачу вказаним підприємством була видана позика на придбання квартири. Квартира потребувала вкладення коштів, в ній не були здійсненні оздоблювані роботи: стіни були лише поштукатурені, не було санвузла, міжкімнатних дверей. Перебуваючи у шлюбі, вона з позивачем витрачали спільні кошти подружжя на ремонт та облаштування придбаної квартири: зробили ремонт, встановили душову кабіну, унітаз, встановили міжкімнатні двері, поклали лінолеум, придбали побутову техніку та меблі. Крім спільних коштів подружжя, в тому числі коштів подарованих їм як подружжю на весіллі – 16 000 гривень, в облаштування квартири були вкладені кошти в розмірі 25 000 гривень, які надали їм її батьки, тобто кошти були зароблені батьком, який працював за кордоном, а передані їй мамою на підставі розписки від 20.11.2006 р.. За час шлюбу з нею позику погашав ОСОБА_1 коштами, які відраховувалися вказаним вище підприємством з його заробітної плати. Зазначила, що на час придбання спірної квартири, здійснення ремонту та облаштування її, шлюбі відносини між нею та позивачем не були припиненні. До придбання даної квартири та на час здійснення в ній ремонту, їх сім’я проживала в квартирі її батьків, де вона проживає і до нині, та облаштовували придбану квартиру для проживання в ній їх сім’ї. Однак, після того як був зроблений ремонт в квартирі та вона була облаштована меблями та побутовою технікою, позивач відразу звернувся до суду з заявою про розірвання шлюбу і не допускав її до їх квартири. Вважає, що спірна квартира є їх спільною сумісною власністю подружжя. Просила суд відмовити позивачу у задоволені позову.

Вислухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши та оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Під час розгляду справи по суті встановлено, що позивач та відповідач з 14.08.2004 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 19.06.2007 р. (а. с. № 3).

За час шлюбу сторін, тобто 03.11.2006 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ОСОБА_1 був укладений договір безвідсоткової цільової позики № 78/06 від 03.11.2006 р., відповідно до якого ДП «НАЕК «Енергоатом» (позикодавець) надало ОСОБА_1, який працював інженером –програмістом ЦТАВ ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (позичальнику), безвідсоткову цільову позику на загальну суму 205 450 гривень, в тому числі для придбання квартири АДРЕСА_2 (без виконаних оздоблювальних робіт) - 180 500 гривень та для виконання оздоблювальних робіт в даній квартирі – 24 950 гривень, строком на 20 років 3 місяці (243 місяців), термін погашення позики - з 03.02.2007 р. до 03.02.2027 р. (а. с. № 10-11).

Також, 03.11.2006 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 (а. с. № 4).

10.11.2006 р. в забезпечення виконання позивачем зобов’язань за договором безвідсоткової цільової позики № 78/06 від 03.11.2006 р., ОСОБА_1 була передана ДП «НАЕК «Енергоатом» в іпотеку квартира АДРЕСА_3 за згодою дружини – ОСОБА_1 (нині – ОСОБА_2) Л.А. (а. с. № 7-8).

Відповідно до п. 1, п. 3.1, п. 3.2 договору купівлі-продажу квартири від 03.11.2006 р. позивач придбав квартиру АДРЕСА_2 за 180 500 гривень, взаєморозрахунки сторін, за їх взаємною згодою, були здійсненні шляхом новації боргу покупця перед продавцем у позикове зобов’язання, за договором безвідсоткової позики № 78\06 від 03.11.2006 р., укладеного сторонами за цим договором (а. с. № 4).

Право власності на вказану квартиру виникло у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу в Державному реєстрі правочинів нотаріусом (п. 7 договору купівлі-продажу квартири від 03.11.2006 р.).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру правочинів даний договір купівлі-продажу був зареєстрований приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_3 в Державному реєстрі правочинів 03.11.2006 р. (а. с. № 5).

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ», ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3, в електронному Реєстрі право власності на нерухоме майно зареєстроване 09.11.2006 р., кн.28. стор. 216, № 468 (а. с. № 6).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Спірна квартира не входить до переліку майна, передбаченого ст. 57 СК України, тобто до майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Таким чином, квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю сторін.

Погодитися з твердженнями позивача про те, що спірна квартира була придбана за його власні кошти, а заборгованість за договором безвідсоткової цільової позики № 78/06 від 03.11.2006 р. була погашена ним самостійно, суд не може, оскільки позика в розмірі 205 450 гривень: на для придбання квартири АДРЕСА_2 (без виконаних оздоблювальних робіт) - 180 500 гривень та для виконання оздоблювальних робіт в даній квартирі – 24 950 гривень, була отримана позивачем за час шлюбу з відповідачем. До того ж, в судовому засіданні позивач зазначив, що у нього не було коштів достатніх на придбання квартири і тому від отримав позику. Відповідно до копії довідки про погашення безвідсоткової цільової позики від 01.12.2017 р., за даними бухгалтерського обліку ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» за період з 01.02.2007 р. по 09.12.2014 р. ОСОБА_1 погашено безвідсоткову цільову позику в повному обсязі 205 450 гривень (а. с. № 12-13). Однак, за час шлюбу з відповідачем позивачем було погашено за період з лютого по червень 2007 року частину позики, що підтвердила в судовому засіданні і відповідач. А тому, твердження позивача про те, що вищевказана квартира придбана на його власні кошти і погашена ним самостійно є невірними.

До того ж, відповідач зазначила в судовому засіданні, що безвідсоткові цільові позики на придбання житла надавалися ДП «НАЕК «Енергоатом» працівникам, які мали сім’ї, тобто ОСОБА_1 отримав вказану позику за наявності у нього сім’ї, яка на той час складалася з трьох чоловік: позивача, відповідача та їх малолітнього сина. Даний факт не був оспорений позивачем в судовому засіданні.

Доводи позивача стосовно того, що після придбання спірної квартири відповідач в ній не проживала не заслуговують на увагу, оскільки самі по собі не спростовують факту перебування сторін у зареєстрованому шлюбі до 19 липня 2007 року. До того ж, доводи ОСОБА_1 про те, що шлюбні відносини між ним та відповідачем, ведення спільного господарства були фактично припиненні відразу після придбання квартири, спростовані поясненнями ОСОБА_2, наданими нею в судовому засіданні. Остання наголошувала суду на тому, що до придбання даної квартири та на час здійснення в ній ремонту їх сім’я проживала в квартирі її батьків, вони облаштовували придбану квартиру для проживання в ній їх сім’ї. Однак, після того як був зроблений ремонт в квартирі та вона була облаштована меблями та побутовою технікою, позивач відразу звернувся до суду з заявою про розірвання шлюбу і не допускав її до їх квартири. Таку поведінку позивача вона пояснила тим, що на той час захворіла на епілепсію.

Також, відповідач зазначила в судовому засіданні, що на момент придбання спірної квартира, в ній не були виконані оздоблювальні роботи. Квартира потребувала вкладення коштів, стіни в ній були лише поштукатурені, не було санвузла, міжкімнатних дверей, лінолеуму. Перебуваючи у шлюбі, вона з позивачем витрачали спільні кошти подружжя на ремонт та облаштування придбаної квартири: зробили ремонт, встановили душову кабіну, унітаз, міжкімнатні двері, поклали на підлогу лінолеум, придбали побутову техніку та меблі. Крім спільних коштів подружжя, в тому числі коштів подарованих їм як подружжю на весіллі – 16 000 гривень, в облаштування квартири були вкладені кошти в розмірі 25 000 гривень, які надали їм її батьки, завдяки чому ремонт був здійснений майже за 9 місяців. На підтвердження факту отримання у батьків коштів, відповідач надала суду копію договору займа від 20.11.2006 р. та копію розписки від 20.11.2006 р..

З копії договору займа від 20.11.2006 р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (нині- Нагорною) Л.А., та копії розписки від 20.11.2006 р., вбачається, що відповідач отримувала від ОСОБА_4 у займ грошові кошти в розмірі 25 000 гривень (а. с. № 31, 32).

Позивач заперечував даний факт, однак будь-яких доказів, які б спростовували цей факт і твердження відповідача суду не надав.

На підтвердження того, що в квартирі АДРЕСА_2 був здійснений ремонт та створені необхідні умови для проживання, відповідач надала копію акту відвідування та обстеження умов проживання від 23.07.2007 р. 9а. с. № 33).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить д висновку, що квартира АДРЕСА_3 є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а тому відсутні підстави для визнання права особистої власності позивача на квартиру, що була придбана під час перебування у шлюбі.

Керуючись ст. ст. 57, 60, 61 СК України, ст. ст. 4, 10-13, 76, 81, 83,  89, 141, 229,  258, 259,  263 -265, 273, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на квартиру, що була придбана під час перебування у шлюбі, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області  протягом тридцяти днів з дня  його  проголошення.  Якщо  в судовому  засіданні  було  оголошено  лише вступну   та резолютивну частини судового  рішення  або  у разі  розгляду  справи  (вирішення питання)  без  повідомлення  (виклику) учасників  справи, зазначений  строк обчислюється з  дня складення повного судового  рішення. 

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_5