Справа № 22ц-9486/2009 р. Головуючий у 1 інстанції Неминущій Г.Л.
Категорія – 24 Доповідач - Азевич В.Б.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.
при секретарі Крівцові В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послугу з газопостачання,
В С Т А Н О В И В:
2 квітня 2009 року ВАТ «Донецькоблгаз» звернулося з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за користування послугою з газопостачання за період з лютого 2003 року по квітень 2009 року, на суму 3 603-65 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач як працівник прокуратури оплачує послугу частково у розмірі 50%. При цьому він користується пільгою як особа, що має статус «Дитина війни» у розмірі 25% і ця частка компенсується з бюджету Управлінням праці та соціального захисту населення м. Слов’янська.
Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2009 року зазначений позов задоволений частково – суд стягнув з відповідачів на користь ВАТ «Донецькоблгаз» солідарно заборгованість в сумі 286-25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн., а також судовий збір в доход держави – 51 грн. В решті позову відмовлено.
ВАТ «Донецькоблгаз» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення є незаконним і необґрунтованим.
Суд стягнув з відповідачів заборгованість лише за 2009 рік, і відмовив у стягненні боргу за період з лютого 2003 року по квітень 2009 року.
Ухвалюючи рішення, суд посилався на закони про Державний бюджет України, які приймалися в період виникнення заборгованості та рішення Конституційного Суду України щодо визнання норм законів про Державний бюджет України стосовно надання пільг, такими що не відповідають Конституції України. У відповідних статтях законів про держбюджет йдеться про те, що витрати на пільгове матеріальне і побутове забезпечення установ, здійснюється за рахунок і в межах бюджет асигнувань на утримання цих бюджетних установ.
Відповідач користується пільгою за соціальною ознакою, компенсація якої здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 року «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги».
Окрім того, він має право на пільгу за професійною ознакою як робітник прокуратури, відшкодування якої, повинно здійснюватися згідно «Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426. Вказаною постановою фінансування видатків на пільгове і побутове забезпечення покладено на відповідні бюджетні установи, в яких працюють пільговики, та визначений механізм реалізації права на відшкодування фактичних витрат.
Рішення Конституційного Суду України, які приймалися з приводу положень законів про Державний бюджет України стосуються умов надання пільг. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що пільги, компенсації та гарантії надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті із середньомісячним сукупним доходом пільговика за попередні шість місяців не перевищує 900 грн.
Тому вважають, що рішення суду не ґрунтується на діючому законодавстві.
Представник позивача – Манукян Р.Я. підтримала доводи апеляційної скарги.
Відповідачі, повідомлені про час та місце розгляду справи.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Згідно пп. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідачі проживають у АДРЕСА_1, та на особовому рахунку якого заборгованість за спожитий природний газ складає 3 603 – 65 коп.
Вказаний будинок обладнаний лічильником природного газу. Відповідач регулярно сплачував за газ 50% нарахованої суми, заборгованість утворилася за період з лютого 2003 року по 1 квітня 2009 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як працівник прокуратури користується пільгами по оплаті комунальних послуг у вигляді 50% знижки, яка неодноразово переглядалася.
При цьому суду посилався на рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 та від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, якими визнавалися неконституційними положення законів про Державний бюджет України на 2003, 2004, 2007 роки щодо порядку та розміру надання пільг окремим категоріям працівників бюджетних установ, в тому числі і працівникам прокуратури.
Але погодитися із зазначеними висновками суду першої інстанції не можливо, виходячи з наступного.
Згідно ч. 5 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» пільга з 50-процентної знижки плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном в межах норм, встановлених законодавством, надається: прокурорам та слідчим прокуратури за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм надання даної пільги встановлено «Порядком надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 (надалі Порядок). Згідно нормам даного Порядку, компенсація пільг здійснюється за місцем служби за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ.
Порядком встановлено, що передбачена законом пільга надається шляхом відшкодування бухгалтерією установи, де працює пільговик, фактично понесених витрат по оплаті комунальних послуг. А саме, пунктом 5 Порядку передбачено, що для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім’ї (раз на рік).
Згідно п. 8 Порядку гошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику установою разом з іншими щомісячними виплатами (заробітна плата, грошове забезпечення, надбавки, премії, матеріальна винагорода тощо).
Таким чином, порядок реалізації пільги – 50% знижки плати за займане пільговиками та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном в межах норм, встановлених законодавством, закріплений зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України, яка не суперечить нормам закону і не позбавляє робітників прокуратури права на соціальний захист. Слід зауважити, що рішення Конституційного Суду України, на які посилається суд, стосуються умов надання пільг, а не порядку їх надання.
Надання пільг за рахунок коштів комунальних підприємств або підприємств, які надають інші послуги, чинним законодавством України не передбачено.
Виходячи з наведеного, несплачена сума заборгованості підлягає солідарному стягненню з відповідачів.
При цьому слід врахувати, що заборгованість утворилася в період дії ЦК УРСР 1963 року та ЦК України 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР 1963 року загальний строк позовної давності встановлюється 3 роки. Згідно з ч. 1 ст. 80 цього кодексу, сплив строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови у позові. Позивач, звернувшись до суду з даним позовом 2 квітня 2009 року, не навів суду поважних причин пропуску позовної давності в частині стягнення заборгованості за період до 1 січня 2004 року.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що у задоволені позову про стягнення заборгованості у розмірі 304 грн. 50 коп. за період з лютого 2003 року до 1 січня 2004 року слід відмовити у зв’язку з тим, що вимога про стягнення вказаної суми подана поза строками позовної давності.
Стягненню підлягає заборгованість з період з 1 січня 2004 року по 1 квітень 2009 року на суму 3 299 грн. 15 коп., оскільки зазначена сума нарахована відповідно до діючих тарифів за використану послугу з газопостачання і розмір заборгованості підтверджується розрахунками (балансом по абоненту). Як вбачається з вказаного балансу по абоненту ОСОБА_2, з 1 січня 2006 року в управління праці та соціального захисту населення зареєстрована пільга - 25% (діти війни) за ОСОБА_1, яка компенсувалася Слов’янському УГГ починаючи з березня 2006 року. (а. с. 67)
Зазначені обставини є підставою для часткового задоволення позову, та зміни рішення в частині стягнення суми заборгованості. В решті рішення суду слід залишити без змін.
З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині стягнення суми заборгованості.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п. 3, 309 ч. 1 пп. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» задовольнити частково.
Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2009 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» заборгованість за використану послугу з газопостачання за період з 1 січня 2004 року по 1 квітень 2009 року на суму 3 299 (три тисячі двісті дев’яносто дев’ять) грн. 15 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: