ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2686/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін та не з'явилися Богатиря К.В. Аленіна О.Ю., Таран С.В. Герасименко Ю.С. учасників провадження по справі у судове засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

на ухвалу господарського суду Одеської області

від18 січня 2018року (про визнання грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль») (суддя суду першої інстанції: Н.В. Рога; час і місце оголошення ухвали: 18.01.2018р. о 17:29год., м. Одеса, пр. Шевченка, 29, господарський суд Одеської області, зал судового засідання № 16)

у справі№ 916/2686/16

за заявою до боржника про за участю Арбітражний керуючийТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» Приватного підприємства «Топрак» визнання банкрутом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Дарієнко Віктор Дмитрович

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. (суддя Лепеха Г.А.) порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Топрак»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Приватного підприємства «Топрак» у сумі 1 481 050 грн. 21 коп.; введено процедуру розпорядження майном ПП «Топрак»; розпорядником майна ПП «Топрак» призначено арбітражного керуючого Дворніченка Олександра Олексійовича.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду від 22.11.2016р. затверджено реєстр вимог кредиторів ПП «Топрак» на загальну суму 9 532 600 грн. 56 коп. з вказівкою розміру вимог стосовно кредитора - ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» та черговості їх задоволення.

Постановою господарського суду Одеської області від 19.01.2017р. Приватне підприємство «Топрак» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дворніченка О.О.

Ухвалою від 06.06.2017р. господарським судом Одеської області призначено членів ліквідаційної комісії ПП «Топрак» згідно представленого ліквідатором списку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2017р. ухвалу господарського суду Одеської області від 06.06.2017р. скасовано у частині призначення членів ліквідаційної комісії ПП «Топрак» згідно представленого ліквідатором списку.

Згідно розпорядження в.о керівника апарату господарського суду Одеської області від 19.07.2017р., у зв'язку із заявленим суддею Лепеха Г.А. самовідводом від розгляду справи №916/2696/16, призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №916/2696/16 передано на розгляд судді Найфлейш В.Д., який ухвалою від 21.07.2017р. прийняв справу до свого провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2017 р. задоволено заяву ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» про відвід судді Найфлейш В.Д., у зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області від 26.12.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2696/16, за результатом якого згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 916/2696/16 передано на розгляд судді Рога Н.В., яка своєю ухвалою від 29.12.2017 р. прийняла відповідну справу до свого провадження.

28 лютого 2017р. до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання грошових вимог кредитора до боржника - ПП «Топрак» на загальну суму 1 066 169 грн. 89 коп.

Обґрунтовуючи вищевказану заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначає, що 05.10.2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (банк), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_11 (позичальник) був укладений кредитний договір № 010/11-56/614, відповідно до п. 2 якого банк надає, а позичальник приймає 369 000 грн. 00 коп. з кінцевим строком погашення 05.10.2016 р. Згідно п. 3 договору сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі 19 % річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2018р. визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання грошових вимог кредитора до боржника - Приватного підприємства «Топрак», на загальну суму 1 066 169 грн. 89 коп., як вимоги забезпечені іпотекою майна боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо.

Вказану ухвалу суд першої інстанції мотивував наступним.

06 жовтня 2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Топрак» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В. за № 3526, відповідно до п 1.1 якого даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/11-56/614 від 05.10.2006 р., укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов`язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 369 000 грн. 00 коп., сплатити проценти за його користування, комісійну вигоду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду за захистом порушених справ та законних інтересів. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 р. у справі № 30/197-10-5482 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено повністю: звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р.: на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, стягнуто з Приватного підприємства «ТОПРАК» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» державне мито у сумі 4 345 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

На виконання вищевказаного рішення 11.03.2011 р. господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

Відповідно до матеріалів справи, станом на 18.01.2017 р. заборгованість ОСОБА_11 (позичальник) перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/11-56/61 від 05.10.2006р. становить 1 062 969 грн. 89 коп., а звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та Приватним підприємством «Топрак» (майновий поручитель), зареєстрованим приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В. за № 3526, відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 р. у справі № 30/197-10-5482 не виконано, оскільки відповідно до п. 8 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає зупиненню у разі визнання боржника банкрутом.

У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Аналіз норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» свідчить про те, що забезпечені кредитори, кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) не є конкурсними кредиторами, мають ряд прав та обов'язків, які відрізняються від прав і обов'язків інших кредиторів. Їх вимоги підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів як за заявою кредитора, так і безпосередньо арбітражним керуючим згідно облікових даних боржника. Граничний строк, встановлений для подачі заяв конкурсних кредиторів на забезпечених кредиторів не розповсюджується та вони можуть заявляти свої вимоги на протязі всієї процедури банкрутства. Тому суд не враховує пропуск строку на подачу заяви.

Оскільки грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» документально підтверджені та обґрунтовані, суд визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 1 066 169 грн. 89 коп., як такі, що забезпечені іпотекою майна боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати та відхилити кредиторські вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на наступне:

- у судових засіданнях у справі № 916/2686/16, котрі відбулись в період травень - грудень 2017року, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» неодноразово надавались відповідні пояснення (заперечення), натомість в ухвалі суду від 18.01.2018року жодне із тверджень (пояснень, заперечень) скаржника судом не враховано, правової оцінки запереченню не надано;

- виходячи із умов кредитного договору № 010/11-56/614 від 05.10.2006року (вимога про виконання у повному обсязі зобов'язання (дострокове виконання передбачене пунктом 1.9. кредитного договору) після настання одного із фактів допущення порушення його як строку, так і об'єму виконання), беручи до уваги, що вимога про повне його виконання була застосована АТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2010році (рішення Болградського районного суду Одеської області від 06 липня 2010року у справі № 2-ц-426), звернення до суду із вимогами до боржника у 2017 році, є обставинами того, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» допущено пропущення строків давності по заявленим ним вимогам, та те, що строки позовної давності по зобов'язанню минули;

- пунктом 1.5. договору іпотеки передбачено обмеження вимог до Боржника у сумі 738 709,00грн. (банком заявлено вимоги у сумі 1 066 169,89грн.);

- договір іпотеки як забезпечувального засобу виконання кредитного договору № 010/11-56/614 від 05 жовтня 2006року є припиненим, згідно ст.ст. 17, 28 Закону України «Про іпотеку»;

- ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить застосувати та врахувати положення ст. 559 ЦК України до кредиторських вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль»;

- ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить застосувати та врахувати положення ст. 28 Закону України «Про заставу» та ст. 17 Закону України «Про іпотеку» до кредиторських вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 року (у складі колегії суддів: головуючий - Бєляновський В.В., судді: Величко Т.А., Поліщук Л.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.01.2018р. у справі № 916/2686/16.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018р. (у складі колегії суддів: головуючий - Бєляновський В.В., судді: Величко Т.А., Поліщук Л.В.) призначено справу № 916/2686/16. до розгляду на 13.04.2018р. о 11:00 год.

Розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 455 від 11.04.2018р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/2686/16, у зв'язку з перебування головуючого судді Бєляновського В.В. та судді Поліщук Л.В. у відрядженні, та тимчасовою непрацездатністю судді Величко Т.А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді Аленін О.Ю., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2018року (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді Аленін О.Ю., Таран С.В.) прийнято справу № 916/2686/16 до провадження у зміненому складі суду з призначеним розглядом на 13 квітня 2018 року об 11:00 год.

У судове засідання 13.04.2018р. представники сторін та учасників провадження по справі не з'явилися. Доказом фактичного направлення ухвали ОАГС від 12.03.2018р. на адресу сторін та учасників провадження по справі є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання та роздруківки з сайту Укрпошти. Вказані документи додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення сторін та учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» Одеським апеляційним господарським судом (апелянт також своєчасно отримав ухвалу ОАГС від 12.03.2018, де було зазначено дату, час та місце проведення судового засідання, про що свідчить дата - 19.03 на повідомленні про вручення поштового відправлення).

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діє з 15.12.2017, передбачено наступне:

Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 13.04.2018р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.

05.10.2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (банк), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_11 (позичальник) був укладений кредитний договір № 010/11-56/614, відповідно до п. 2 якого банк надає, а позичальник приймає 369 000 грн. 00 коп. з кінцевим строком погашення 05.10.2016 р. Згідно п. 3 договору сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом використовується фіксована процентна ставка у розмірі 19 % річних.

06 жовтня 2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (іпотекодержатель) та Приватним підприємством «Топрак» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В. за № 3526, відповідно до п 1.1 якого даний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/11-56/614 від 05.10.2006 р., укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов`язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 369 000 грн. 00 коп., сплатити проценти за його користування, комісійну вигоду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду за захистом порушених справ та законних інтересів. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 р. у справі № 30/197-10-5482 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено повністю: звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р.: на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, стягнуто з Приватного підприємства «ТОПРАК» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» державне мито у сумі 4 345 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

На виконання вищевказаного рішення 11.03.2011 р. господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

Станом на 18.01.2017 р. заборгованість ОСОБА_11 (позичальник) перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010/11-56/61 від 05.10.2006р. становила 1 062 969 грн. 89 коп., а звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та Приватним підприємством «Топрак» (майновий поручитель), зареєстрованим приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Ажинтаревим В.В. за № 3526, відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 р. у справі № 30/197-10-5482 залишилося не виконаним, оскільки ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Топрак», а відповідно до п. 4 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Оскільки грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» документально підтверджені та обґрунтовані, суд першої інстанції при розгляді справи про банкрутство визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 1 066 169 грн. 89 коп. до боржника Приватного підприємства «Топрак», як такі, що забезпечені іпотекою майна боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо.

Апелянт в особі ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» заперечує щодо законності визнання вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 1 066 169 грн. 89 коп. до боржника ухвалою суду першої інстанції, оскільки суд не надав правової оцінки запереченням ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на вказані вимоги Банку, не дослідив повно та всебічно обставини у даній справі, пов'язані із правовідносинами боржника та Банку, неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин сторін.

Основні доводи апелянта засновані на наступному:

- звернення до суду із вимогами у 2017 році є обставинами того, що Банком було пропущено строки давності по заявленим ним вимогам та строки позовної давності по зобов'язанням минули;

- пунктом 1.5 договору іпотеки передбачено обмеження вимог до боржника у сумі 738 709,00грн., а Банком заявлено вимоги на суму 1 066 169,89грн.;

- договір іпотеки як забезпечувальний засіб виконання кредитного договору є припиненим, виходячи зі ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 28 Закону України «Про заставу».

Вказані доводи розглянуті колегією суддів та відхиляються як безпідставні щодо правовідносин між забезпеченим кредитором в особі Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель) та боржником у справі про банкрутство (майновий поручитель за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором).

Так, що стосується доводів про пропущення строків давності по заявленим вимогам та строків позовної давності у зв'язку із зверненням Банку до суду тільки в 2017 році, то апелянт помилково не бере до уваги рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 р. у справі № 30/197-10-5482, яким вже було звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 010/11-56/614 від 05.12.2006 р.: на нерухоме майно - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною заставною вартістю 738 709грн. на користь Банку, але яке залишилося не виконаним. За таких обставин будь-які посилання апелянта на застосування строків давності або строків позовної давності щодо вимог Банку до боржника є неприпустимими, оскільки Банк ще в 2010-2011 роках реалізував своє законне право на звернення із вимогами до іпотекодержателя (майнового поручителя) щодо задоволення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету іпотеки через відповідну заяву до господарського суду, яка була розглянута по суті та задоволена судом із винесенням рішення.

Вказане рішення господарського суду Одеської області від 22 лютого 2011 р. у справі № 30/197-10-5482 набрало законної сили і враховуючи положення ст. 75 ч. 4 ГПК України має преюдиціальне значення для даної справи, оскільки воно доводить наявність заборгованості за кредитним договором та невиконання грошових зобов'язань перед Банком позичальником, а також іпотекодавцем, факт звернення Банку із вимогами до майнового поручителя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також безпідставними є доводи апелянта про припинення договору іпотеки з підстав, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 28 Закону України «Про заставу».

Статтями 1, 3 Закону України "Про заставу", який є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу заставного майна, передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду; застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Підстави припинення застави окремо визначені в статті 28 Закону України "Про заставу", які є аналогічними із закріпленими у статті 593 ЦК України, до яких зокрема належать: припинення забезпеченого заставою зобов'язання; загибель заставленого майна; придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; примусовий продаж заставленого майна; закінчення терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Отже, такої підстави для припинення застави, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимоги кредитора за основним зобов'язанням, цей Закон не передбачає. Окремо слід вернути увагу на те, що частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, якщо кредитор не скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет застави, це не є підставою для припинення застави.

Крім того, за загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.

Отже, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, зобов'язання не припиняються.

Аналізи положень статті 28 Закону України "Про заставу" та статті 593 ЦК України у взаємозв'язку зі статтями 256, 266, 267, 509, 598 ЦК України дає підстави для висновку, що якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет застави сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення застави відповідно до статті 28 Закону України "Про заставу".

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено частиною 1 статті 575 ЦК, іпотека є окремим видом застави, а саме заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем відповідно до частини 1 статті 583 ЦК може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку » іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку»).

Положеннями частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку » встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

При цьому норми Закону № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не обмежують право іпотекодержателя звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку » майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Тобто відповідальність майнового поручителя як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується вартістю майна, переданого в іпотеку.

Таким чином, у разі невиконання основним боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання іпотекодержатель як кредитор, має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

Що стосується доводу апелянта про обмеження вимог до боржника у сумі 738 709,00грн. пунктом 1.5 договору іпотеки, то колегією суддів встановлено, що іпотекодавець та іпотекодержатель вказаним пунктом договору іпотеки не обмежували вимоги іпотекодержателя, а уклали домовленість щодо загальної заставної вартості предмету іпотеки на суму 738 709грн. станом на день укладання цього договору, тобто на 05.12.2006.

Але вказана домовленість не може прийматися до уваги судом як дійсна та правильна ринкова вартість предмету іпотеки при здійсненні провадження у справі про банкрутство у 2018 році (через 12 років після здійснення оцінки предмету іпотеки сторонами договору).

Правові норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (статті 42, 43, 44, 49, 57 Закону) передбачають реалізацію предмету забезпечення арбітражним керуючим у ліквідаційній процедурі шляхом проведення аукціону з визначенням початкової вартості цього майна, в тому числі проведення незалежної оцінки предмету забезпечення. Таким шляхом буде визначена реальна ринкова вартість предмету іпотеки станом на час його продажу в процедурі банкрутства з метою забезпечення вимог Закону про продаж майна за найвищою ціною (стаття 44 частина 1 Закону).

У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Грошове зобов'язання згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" свідчить про те, що забезпечені кредитори, кредитори, вимоги яких повністю забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) не є конкурсними кредиторами, мають ряд прав та обов'язків, які відрізняються від прав і обов'язків інших кредиторів. Їх вимоги підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів як за заявою кредитора, так і безпосередньо арбітражним керуючим згідно облікових даних боржника. Граничний строк, встановлений для подачі заяв конкурсних кредиторів на забезпечених кредиторів не розповсюджується та вони можуть заявляти свої вимоги на протязі всієї процедури банкрутства.

При винесенні оскарженої ухвали господарський суд прийняв до уваги те, що грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" документально підтверджені та обґрунтовані, тому суд визнав грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 1 066 169 грн. 89 коп., як такі, що забезпечені іпотекою майна боржника із внесенням до реєстру вимог кредиторів окремо. У матеріалах даної справи є детальний та конкретний розрахунок заявленої суми вимог забезпеченого кредитора у розмірі 1 066 169 грн. 89 коп., копія кредитного договору № 010/11-56/61 від 05.10.2006 та копія договору іпотеки № 010/11-56/614 від 05.12.2006 з додатками до них. З таким висновком господарського суду погоджується апеляційний господарський суд, оскільки вказане підтверджено належними доказами по справі.

Крім того, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду України вважає, що у даній справі при розгляді заяви забезпеченого кредитора про визнання грошових вимог до боржника повинно бути застосоване положення абзацу другого частини 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідно до якого, розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

До визначення ринкової вартості предмету забезпечення ліквідатором у процедурі банкрутства в установленому Законом порядку визнанню підлягають заявлені вимоги забезпеченого кредитора на усю суму боргу за кредитним договором, які будуть погашені виключно в межах отриманих коштів від продажу заставного майна. Якщо коштів від продажу предмету іпотеки не вистачить для задоволення усіх визнаних судом вимог забезпеченого кредитора, то його вимоги, які залишилися не задоволеними, будуть вважатися погашеними внаслідок відсутності іншого майна, що є предметом забезпечення для виконання зобов'язань за кредитним договором, що відображається у звіті ліквідатора та ліквідаційному балансі, який підлягає затвердженню судом (статті 46, 83 частина 4 Закону). За рахунок іншого майна боржника, що не є предметом забезпечення, вимоги заставного кредитора задоволенню не підлягають (стаття 42 частина 4 Закону).

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни ухвали господарського суду Одеської області від 18 січня 2018року (про визнання грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»).

Відповідно до п. «в» ч. 4 ст. 282 ГПК України (в діючій редакції) постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 269-271; 275-276; 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 18 січня 2018року (про визнання грошових вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль») по справі № 916/2686/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Повний текст постанови складено та підписано 18.04.2018р.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

С.В. Таран