№ 2а-1829/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року Якимівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді - Куценко О.О.;
при секретарі – Павленко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС 2(другого) взводу 1(першого) батальйону ДПС полку ДПС ДАІ в м. Києві, старшого сержанта міліції Бачмаги Андрія Миколайовича про оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення,
в с т а н о в и в:
13 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора ДПС 2(другого) взводу 1(першого) батальйону ДПС полку ДПС ДАІ в м. Києві, старшого сержанта міліції Бачмаги Андрія Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В позові зазначено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АА №004464 від 10.08.2009 року, інспектора ДПС 2(другого) взводу 1(першого) батальйону ДПС полку ДПС ДАІ в м. Києві, старшого сержанта міліції Бачмага А.М. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АА 031796 від 10.08.2009 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 430,00(чотириста тридцять) гривень 00 копійок. Відповідно до оскаржуваної постанови, позивач, керуючи в м. Києві автомобілем Мазда-3 н/з НОМЕР_1, на перехресті вулиць Хрещатик – Грушевського, проїхав на вимкнену зелену додаткову секцію світлофора, чим порушив п.8.7.3(з) ПДР. Зазначена постанова є незаконною і безпідставною за наступних обставин: Він не порушував правил дорожнього руху при проїзді перехрестя вулиць Хрещатик – Грушевського, в м. Києві. Як зазначено в протоколі і постанові, я справді керуючи в м. Києві автомобілем Мазда-3 н/з НОМЕР_1, проїжджав перехрестя вулиць Хрещатик – Грушевського. Відповідно до п.8.7.3(з) – з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками). Він почав проїжджати перехрестя вулиць Хрещатик – Грушевського, в м. Києві на мигаючу зелену додаткову секцію світлофора, а закінчував рух на вимкнену зелену додаткову секцію світлофора. Відповідно до п.8.10, 8.11, 16.8 Правил дорожнього руху : У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора. Таким чином, в силу вище визначеного, він не порушував п.8.7.3(з) ПДР і не порушував ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності і в протоколі про вчинення адміністративного правопорушення відсутнє будь-яке посилання, окрім зазначених документів, на інші докази, свідки, які можуть підтвердити вчинення мною правопорушення. Інспектор, який оформляв правопорушення, не міг однозначно стверджувати про вчинення мною правопорушення, оскільки я рухався на автомобілі останнім у потоці автомобілів, на невеликій відстані (3-5 метрів) від попереду їдучого автомобіля, виїхав на мигаючу зелену додаткову секцію світлофора, а інспектор стояв попереду мене і не міг бачити, вимкнена зелена додаткова секція світлофора чи ні. Накладення адміністративного стягнення вчинено з порушенням вимог ст.33, 34, 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При накладенні адміністративного стягнення не враховано особу порушника, зокрема, що правопорушення було вчинено вперше, не враховано майновий стан правопорушника, не зазначено обставин, що пом'якшують та/або обтяжують адміністративну відповідальність, не зазначено порядок та спосіб оскарження постанови. Відповідно до ст.248 КпАП України - розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Відповідно до ст.268 КпАП України - Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначені права йому роз’яснені не були, мене не повідомили, що я маю право на правову допомогу адвоката, зокрема адвоката, який є компетентним при розгляді справ, пов’язаних з вчиненням правопорушень на транспорті. Постанову про накладення адміністративної стягнення винесено тією самою особою, яка склала протокол адміністративного правопорушення. Таким чином, при складанні постанови про адміністративне порушення було порушено ст. 268, 248 КпАП України – порушено принцип рівності та змагальності сторін, порушено право правопорушника на отримання правової допомоги. Ним порушено строки оскарження постанови про притягнення мене до адміністративної відповідальності з поважних причин, оскільки я тривалий час, близько двох місяців, знаходився у закордонному відрядженні.
В зв’язку з викладеними обставинами позивач просить суд поновити строки для оскарження постанови, зазначену постанову у справі про адміністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
У судове засідання надійшла заява позивача, у якій він повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити та розглянути справу без його участі.
У судове засідання надійшла заява та заперечення відповідача, у яких він заперечує проти позивних вимог і просить суд розглянути справу за його відсутності.
Суд дослідивши письмові докази по справі, а саме:
- копію постанови по справі про адміністративне правопорушення АА № 004464 від 10 серпня 2009 року;
- копію протоколу про адміністративне правопорушення серії АА 031796 від 10.08.2009 року.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АА №004464 від 10.08.2009 року, інспектора ДПС 2(другого) взводу 1(першого) батальйону ДПС полку ДПС ДАІ в м. Києві, старшого сержанта міліції Бачмага А.М. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АА 031796 від 10.08.2009 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 430,00(чотириста тридцять) гривень 00 копійок..
Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_1, керуючи в м. Києві автомобілем Мазда-3 н/з НОМЕР_1, на перехресті вулиць Хрещатик – Грушевського, проїхав на вимкнену зелену додаткову секцію світлофора, чим порушив п.8.7.3(з) ПДР.
Разом з цим, суд вважає, що постанова є необґрунтованою, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суду не було надано доказів, стосовно порушень ОСОБА_1 прави проїзду перехрестя на вимкнену зелену додаткову секцію світлофора.
Згідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
Однак досліджені в судовому засіданні докази не є беззаперечливими та переконливими, щодо вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, на пропозицію суду щодо надання своїх заперечень, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, якими саме іншими доказами, крім протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненому ним правопорушенні, зважаючи на те, що позивач не надав жодних пояснень, при складанні протоколу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення постанови АА №004464 від 10 серпня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення, а тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В зв’язку з тим, що сторони по справи не ставили перед судом питання щодо відмови у задоволенні позову на цих підставах, суд вважає за потрібне поновити строк для оскарження постанови.
Керуючись ст.ст. 122, 247, 284 КУпАП, ст. ст. 9-12, ст. 71 ст.ст. 100, 159-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС 2(другого) взводу 1(першого) батальйону ДПС полку ДПС ДАІ в м. Києві, старшого сержанта міліції Бачмаги Андрія Миколайовича про оскарження постанови про накладання адміністративного стягнення – задовольнити
Поновити позивачу строк звернення до суду, щодо оскарження постанови АА №004464 від 10 серпня 2009 року інспектора ДПС 2(другого) взводу 1(першого) батальйону ДПС полку ДПС ДАІ в м. Києві, старшого сержанта міліції Бачмаги Андрія Миколайовича, щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АА №004464 від 10 серпня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором ДПС 2(другого) взводу 1(першого) батальйону ДПС полку ДПС ДАІ в м. Києві, старшим сержантом міліції Бачмаги Андрія Миколайовича, щодо накладення на ОСОБА_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430,00(чотириста тридцять) гривень 00 копійок. за вчинення адміністративного правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КпАП України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а вразі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: