Головуючий у 1 інстанції – суддя Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач – Ханова Р.Ф.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
16 грудня 2009 року справа № 2а-6065/08/0570
зал судових засідань № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханова Р.Ф.
суддів:
при секретарі судового засідання Василенко Л.А.
Старосуд М.І.
Дегтярьовій А.М.
за участю представників від:
позивача: Чумак О.А. – за дов від 1 грудня 2009року
відповідача: Мальцева А.М.- за дов. від 8 січня 2009 року
розглянувши у відкритому судовому Державної податкової інспекції у Іллічівському
засіданні апеляційну скаргу районі м. Маріуполя
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 03 вересня 2009 року (складено у повному обсязі 08 вересня 2009 року)
по адміністративній справі № 2а-6065/08/0570 (суддя Христофоров А.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовснабторг"
до Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя
про визнання частково недійсним рішення про
застосування штрафних (фінансових) санкцій та визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовснабторг» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання частково незаконним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 433498,80грн.
Позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції змінив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкове повідомлення - рішення від 22 лютого 2008 року №0001122301/2, від 10 грудня 2007 року №0001122301/1, від 04 жовтня 2007 року №0001122301/0 про донарахування податку на прибуток за основним платежем 16829 грн. та штрафними санкціями 6340 грн., податкове повідомлення - рішення від 22 лютого 2008 року №0001112301/2, від 10 грудня 2007 року №0001112301/1, від 04 жовтня 2007 року №0001112301/0 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем 13802 грн. та штрафними санкціями 6901 грн.; визнати частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 04 жовтня 2007 року №0001642303/0 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 433498,80 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року з мотивів протиправності прийнятих податковим органом рішень, та правомірністю заявлених вимог позовні вимоги товариства задоволені, внаслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення – рішення:
- від 22.02.2008 року №0001122301/2, від 10 грудня 2007 року №0001122301/1, від 04 жовтня 2007 року №0001122301/0 про донарахування податку на прибуток за основним платежем 16829 грн. та штрафними санкціями 6340 грн.;
- від 22.02.2008 року №0001112301/2, від 10.12.2007 року №0001112301/1, від 04.10.2007 року №0001112301/0 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем 13802 грн. та штрафними санкціями 6901 грн.;
- визнане частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 04.10.2007 року №0001642303/0 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 433498,80 грн.
Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя з постановою суду першої інстанції не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій просить відмовити повністю у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Під час апеляційного розгляду справи апелянт підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, позивач проти апеляційної скарги заперечує та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовснабторг» є юридичною особою, зареєстроване виконкомом Маріупольської міської ради 20 грудня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. (том 1 аркуш справи 5), перебуває на податковому обліку ДПІ в Іллічівськом районі м. Маріуполя 26 грудня 2002 року за № 560 (том 1 аркуш справи 6).
Матеріалами справи підтверджується, що у період з 20 серпня 2007 року по 10 вересня 2007 року відповідачем проводилася планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовснабторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 31 березня 2007року, за результатами якої складено акт перевірки №349\23-1\32258914 від 13 вересня 2007 року (том 1 аркуш справи 8-27).
Зазначеним актом перевірки встановлені наступні порушення допущені позивачем, а саме:
- підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємство не включило до складу валового доходу суму простроченої кредиторської заборгованості за товар ПП Шеремета, яка є безповоротною фінансовою допомогою у сумі 3567,91 грн., яке призвело до заниження валового доходу та об'єкта оподаткування податком на прибуток за четвертий квартал 2007 року, внаслідок чого визначено (донараховано) податку на прибуток на 892,0 грн.;
- у порушення пункту 1.32, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3
статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до
складу валових витрат витрати, що не були використані підприємством у власній господарській
діяльності та не підтверджені відповідними документами, підтверджуючими зв'язок з
господарською діяльністю у сумі 60773,0 грн., у зв'язку з чим завищені валові витрати та
занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на 60773,0 грн., податок на прибуток
занижено на 15194,0 грн., у т. ч. по періодах: за 4 кв. 2005 р. заниження об'єкта оподаткування на
4458,0 грн., податок на прибуток на 1115,0 грн.; за 2 кв. 2006 р. заниження об'єкта оподаткування на 6675,0 грн., податок на прибуток на 1669,0 грн.; за 3 кв. 2006 р. заниження об'єкта оподаткування на 4175,0 грн., податок на прибуток на 1044,0 грн.; за 4 кв. 2006 р. заниження об'єкта оподаткування на 14465 грн., податок на прибуток на 3616,0 грн., за 1 кв. 2007 р. заниження об'єкта оподаткування на 31000,0 грн., податок на прибуток на 7750,0 грн.;
- у порушення п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону, позивачем у 4 кв. 2006 р. не зменшено валові витрати на суму оприбуткованого товару від ПП «Шеремета» у сумі 2973,0 грн. (без ПДВ), так як позивач не поніс витрати згідно п. 5.1 ст. 5 Закону, що призвело до завищення валових витрат та заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2973,0 грн., податок на прибуток занижений на 743,0 грн.; у порушення п. 1.4, п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижені податкові зобов'язання з ПДВ у липні 2005 р. на 1650, 0 грн.;-
- у порушення п. п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.4.5 п. 7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищення податкового кредиту за перевіряє мий період склало 12152,0 грн.;
- у порушення п. п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4, ст. 7, п. 9.12 ст. 9, ст.16, ст. 17 «Про податок з доходів фізичних осіб» не утриманий податок з сум доходу, виплачених приватним підприємцям без документів, підтверджуючих ними сплату податку до бюджету, у наслідок чого не утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 68 грн. у липні 2004 р.;
- у порушення п. 1, 2 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач здійснював розрахункові операції готівковими коштами за реалізацію металопродукції, яка не є продукцією власного виробництва фізичним особам у розмірі 144699,76 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленого зразка.
04 жовтня 2007 року відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001642303\0, яким позивачу на підставі зазначеного акту перевірки за порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено суму штрафних (фінансових) санкцій, яка становить 723498,80 грн. (том 1 аркуш справи 29).
04.10.2007 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001122301/0, яким позивачу згідно з підпункту «б» п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі вищевказаного акту перевірки за порушення підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п. 1.32 ст. 1; п. 5.1 ст. 5; підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 23169 грн., у т. ч. 16829 грн. - за основним платежем та 6340 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, (том 1 арк. справи 52).
04 жовтня 2007 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001112301/0, яким позивачу згідно з підпунктом «б» п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі вищевказаного акту перевірки за порушення п. 1.4; п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3; п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7; п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 20703 грн., у т. ч. 13802 грн. - за основним платежем та 6901 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, (том 1 арк. справи 55).
Не погодившись з зазначеними спірними рішенням про застосування фінансових (штрафних) санкцій та податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в апеляційному порядку, однак в результаті розгляду скарг позивача зазначені спірні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення - рішення були залишені без змін (том 1 арк. справи 53,54,56,57).
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що Закон України «Про реєстратори розрахункових операцій» не визначає строків застосування фінансових (штрафних) санкцій. Тому, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у даних спірних правовідносинах для визначення строків застосування штрафних (фінансових) санкцій необхідно керуватись саме нормами статті 250 Господарського кодексу України.
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що річний строк застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про реєстратори розрахункових операцій» на суму 433498,8 грн., які були здійснені по розрахунковим операціям у 2004 року сплинув.
Щодо податкових повідомлень - рішень від 22 лютого 2008 року № 0001122301/0, від 10 грудня 2007 року № 0001122301/1, від 22 лютого 2008 року № 0001122301/2, колегія суддів зазначає наступне.
Підставою для їх прийняття стало порушення підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4; п. 1.32 ст. 1; п. 5.1 ст. 5; підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Тому позивачу згідно з підпункту «б» п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акту перевірки № 349X23-1X32258914 від 13.09.2007 р. було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 23169 грн., у т. ч. 16829 грн. - за основним платежем та 6340 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Щодо посилання відповідача про порушення позивачем п. 1.32, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що 01 листопада 2005 року між позивачем, який є замовником та ПП «Стартам», яке є виконавцем було укладено договір № 97 про надання послуг.
Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець приймає на себе обов'язки надати замовникові послуги по прорізці та розпуску металопрокату.
Відповідно до пункту 4.2 строк дії договору закінчується 31 грудня 2006 року.
Крім того, 01 червня 2006 року між позивачем, який є замовником та ПП «Стартам», яке є виконавцем було укладено договір надання послуг за № 108.
На підставі пункту 1.1 договору, предметом договору є проведення сортувальних і пакувальних робіт сталі листової оцинкованої. Для проведення сортувальних та пакувальних робіт використовуються матеріали замовника. Згідно до пункту 2.1 договору, він набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007року.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Колегія суддів дійшла висновку, що даною нормою Закону не визначено складу валових витрат, а також обмежень щодо віднесення до складу валових витрат - витрат платника податків.
На підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Тобто, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач мав право включати до валових витрат вартість отриманих від ПП «Стартам» послуг по прорізці, сортуванню та упаковці.
Як передбачено приписами частини 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Щодо підтвердження валових витрат первинними документами, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи були досліджені первинні документи щодо взаємовідносин позивача з ПП «Стартам», при огляді яких судом першої інстанції встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, що позивачем дійсно була сплачена вартість робіт по прорізці та розпуску металопрокату та проведення сортувальних і пакувальних робіт сталі листової оцинкованої, здійсненої ПП «Стартам», (том 1 арк. справи 102 - 105, 113- 115, 118, 121-123, 129 - 132, 138-141, 149-152, 158 -161, 171 - 226).
Тобто, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач надав документи, які підтверджують зв'язок отриманих від ПП «Стартам» послуг з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Актом перевірки також встановлено порушення підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту за перевіряє мий період у розмірі 12152 грн. в контексті правовідносин із ПП „Сартайм". Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних відповідачем не оспорювалась під час апеляційного розгляду справи.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка від 23.10.2007 року № 2593/23-713/33426054 „Про результати невиїзної документальної перевірки ПП „Стартайм" з питань правових відносин з ТОВ „Азовснабторг" за період з 01 листопада 2005 року по 30 березня 2007 року ( том 1 арк. справи 245-250), на першому аркуші якої зазначено, що при перевірці були використані, зокрема накладні та податкові накладні за період з 01 листопада 2005 року по 30 березня 2007 року. За результатами невиїзної документальної перевірки порушень чинного законодавства не встановлено, що не оспорюється відповідачем.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги, послуги по перевезенню, сортуванню та пакуванню сталі оцинкованої, а також її порізки надані позивачу ПП „Стартайм" є витратами, понесеними у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із ПП „Стартайм", є такою, що пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у зв'язку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем порушень пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» й тому донарахування сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, зроблене відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями не обґрунтовані.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині не включення у 4 кв. 2006 року до складу валового доходу суму простроченої кредиторської заборгованості за товар ПП „ОСОБА_7", яка є безповоротною фінансовою допомогою у сумі 3567,91 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно висновків акту перевірки (том 1 арк. справи 15) на бухгалтерському рахунку позивача 631 „Розрахунки із вітчизняними постачальниками" рахується кредиторська заборгованість перед ПП ОСОБА_7 по накладній № ПН 0000051 від 20 жовтня 2003 року на суму 3567,91 грн., яка станом на 31 березня 2007 року не погашена і є безнадійною заборгованістю по зобов'язанням, по яким минув строк позовної давності, а тому у розумінні підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" є безповоротною фінансовою допомогою.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що відповідно до договору про надання експедеційно - транспортних послуг № 37 від 01 червня 2003 року Перевізник - ПП ОСОБА_7 зобов'язується доставити товар за адресою, зазначеною у договорі - заявці, а Замовник - ТОВ „Азовснабторг" зобов'язується сплатити за перевезення товару суму, зазначену у рахунку. (арк. справи 77). При цьому, відповідно до пункту 3.1 Договору, умови сплати: строк сплати до 2010 року. Отже на час проведення перевірки, та навіть на момент розгляду справи у судовому засіданні строк виконання зобов'язання за зазначеним договором не настав, а тому у Позивача відсутні правові підстави включати суму 3567,91 грн., яка обліковується на Позивача 631 „Розрахунки із вітчизняними постачальниками" до складу валового доходу.
Представник Відповідача при наданні заперечень посилався на копію іншого договору № 37 від 01 червня 2003 року, відповідно до пункту 3.1 якого визначено, що замовник сплачує рахунок на підставі пред'явлених правильно оформлених ТТН протягом 5 банківських днів з моменту отримання. В даному договорі відсутня домовленість про сплату виконаних послуг в 2010 році. Як встановлено у судовому засіданні, зазначену копію договору було надано податковому органу на їх запит ПП ОСОБА_7 Разом з тим, суд зазначає, що листом б/д, б/н який надійшов до ДПІ в Іллічівськом районі м. Маріуполя 11 квітня 2008 року, ПП ОСОБА_7 зазначає, що ним була надана копія договору № 37 від 01 червня 2003 року, укладеного з ТОВ „Азовснабторг" про надання експедеційно - транспортних послуг. Зазначений договір був анульований та укладений новий договір під тим самим номером та датою. Тому, ним помилково був наданий недійсний договір. Цим же листом ПП ОСОБА_7 надав до податкового органу діючий договір № 37 від 01.06.2006 року, де зазначено строк сплати 2010 рік. ( том 1 арк. справи 94).
З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо відсутності порушення Позивачем приписів підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в частині не включення у 4 квартал 2006 року до складу валового доходу суму простроченої кредиторської заборгованості за товар ПП „ОСОБА_7", яка є безповоротною фінансовою допомогою у сумі 3567,91 грн. В зв'язку з цим, Позивач правомірно не зменшив валові витрати у 4 кварталі 2006 року в сумі 2973 грн.
Щодо визначення податковим органом порушення Позивачем пункту 1.4, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" стосовно заниження податкових зобов'язань з ПДВ у липні 2005 року на 1650 грн. колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ „Азовснабторг" від 30 травня 2005 року при виході з товариства ОСОБА_8 було прийняте рішення про виплату їй частини майна товариства, (арк. справи 79-80)
Проте, відповідно до акту видання майна із статутного фонду ТОВ „Азовснабторг" від 01 липня 2005 року Позивач передав ОСОБА_8 майно: мобільний телефон, Ксерокс, Монітор та холодильник на загальну суму 8250 грн. (том 1 арк. справи 82).
В акті перевірки податковий орган розцінює факт передачі колишньому учаснику ТОВ „Азовснабторг" ОСОБА_8( при її виході із складу учасників) майна, основних засобів, які були нею внесені до статутного фонду на суму 8250 грн. з поставкою товарів, в зв'язку з чим на думку ДПІ в Іллічівськом районі м. Маріуполя повернення основних засобів здійснюється за компенсацію у вигляді корпоративних прав, податкові зобов'язання з ПДВ повинні бути нараховані виходячи із фактичної ціни реалізації, але не нижче звичайних цін. Проте, колегія суддів не погоджується з позицією відповідача з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Проте, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що колишнім учасником ТОВ „Азовснабторг" ОСОБА_8 в різні періоди було внесено до уставного фонду Товариства майно: мобільний телефон, Ксерокс, Монітор та холодильник на загальну суму 8250 грн., яке при виході із складу учасників товариства було повернуто їй в натурі. Тому, колегія суддів вважає, що податковим органом в даному випадку помилково було визначено цю операцію як поставка товару в розумінні п. 1.4 Закону України „Про податок на додану вартість".
У відповідності до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року по справі № 2а-6065/08/0570 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2009 року по справі № 2а-6065/08/0570 залишити без змін.
Повний текст ухвали складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 16 грудня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: Ханова Р.Ф.
Судді Василенко Л.А.
Старосуд М.І.