ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2018 року

Київ

справа №812/435/17

адміністративне провадження №К/9901/22007/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (головуючий суддя - Борзаниця С.В.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року (головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України в м.Рубіжному Луганської області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 16 березня 2017 року ОСОБА_3 (далі - скаржник) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України в м.Рубіжному Луганської області, в якому просила:

1.1. - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо нарахування та виплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди у лютому 2017 року, виходячи з посадового окладу у 16 000,00 гривень;

1.2. - зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області здійснити донарахування та виплату судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди за лютий 2017 року, виходячи з посадового окладу у 32 000,00 гривень, з урахуванням раніше сплачених сум;

1.3. - зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити територіальному управлінню Державної судової адміністрації в Луганській області з бюджетної програми "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" для виплати донарахованої суддівської винагороди судді Рубіжанського міського суду Луганської області Мирошниковій Олені Шаміліївні суддівської винагороди за лютий 2017 року.

2. В обґрунтування позовних вимог скаржник зазначила, що відповідачем неправомірно здійснено нарахування їй суддівської винагороди як судді Рубіжанського міського суду Луганської області починаючи з січня 2017 року з урахуванням посадового окладу в розмірі 16000,00 грн., із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати, як це передбачено приписами ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"№2453-VI.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

3. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України в м.Рубіжному Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено повністю.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки норма п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ щодо розрахункової величини у розмірі 1600 грн., застосована відповідачем при нарахуванні скаржнику суддівської винагороди є чинною та у встановленому законодавством порядку не визнавалася не конституційною, відтак - відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати скаржнику суддівської винагороди за період з 01 січня 2017 року по 31 липня 2017 року з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат ( 3200,00 грн.), виходячи з посадового окладу 32000 грн..

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовлено.

5.1. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №812/435/17 залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

6. ОСОБА_3 02 серпня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надіслано касаційну скаргу на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року.

7. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року.

8. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що у відповідності до законів № 1402-VII та № 2453-VІ, суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно правовими актами, крім закону про судоустрій. Тому, п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ не може бути застосований до спірних правовідносин щодо винагороди судді, позаяк не є частиною закону про судоустрій , а також не є правовою нормою, якою вносяться зміни до даного закону. Крім цього, Закон України «Про Державний бюджет на 2017 рік» було прийнято 21 грудня 2016 року, тобто пізніше, ніж Закон №1774-VІІІ - 06 грудня 2016 року. Проте жодного коригування розміру заробітної плати, у зв`язку з прийняттям Закону №1774-VІІІ, у Законі України «Про Державний бюджет на 2017 рік» не міститься.

9. Відповідачами заперечення на зазначену касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

11. 15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.

12. На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, касаційну скаргу ОСОБА_3 разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційне провадження № К/9901/22007/18 (адміністративна справа № 812/435/17) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Данилевич Н.А., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.

14. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

15. Указом Президента України від 23 серпня 2012 року № 484/2012 ОСОБА_3 призначено суддею Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п`ять років.

16. Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 27.09.2012 № 41-ОС скаржнику наказано приступити до виконання обов'язків судді Рубіжанського міського суду Луганської області з окладом згідно штатного розпису з 01 жовтня 2012 року.

17. ОСОБА_3 не проходила кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ.

18. З матеріалів справи, зокрема - копії розрахункових листів за лютий 2017 року та штатного розпису Рубіжанського міського суду Луганської області на 2017 рік вбачається, що суддівська винагорода скаржнику за лютий 2017 року розрахована виходячи із посадового окладу у розмірі 16000 грн., тобто із врахуванням п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ.

19. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Частина 2 статті 130 Конституції України: розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

21. Частина 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VII (далі - Закон № 1402-VII): суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

22. Пункт 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII: базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

23. Пункт 22 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

24. Пункт 23 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII: до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

25. Частина 3 статті 133 Закону № 2453-VІ: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

26. Стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 №1801-VIII (далі - Закон №1801-VIII): установити в 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.

27. Стаття 7 Закону №1801-VIII: установити в 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року у розмірі 1600 грн.

28. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закону №1774-VII): мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

29. Пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII: до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

30. Стаття 3 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР): мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

31. Частина 1 статті 8 Закону №108/95-ВР: держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

35. Аналіз вищенаведених норм Конституції України, Закону №1402-VIII, Закону № 2453-VI із застосуванням Закону №1774-VIII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000 гривень.

36. Суд зазначає, що норми Закону №1774-VIII впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, позаяк ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.

37. Суд вважає, що нормами Закону №1774-VIII лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом №1774-VIII не внесено зміни до Закону № 2453-VІ в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.

38. Суд зауважує, що положення Закону № 1774-VІІІ не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.

39. З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням суду першої інстанції, підтриманому ухвалою суду апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк під час нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди, відповідач діяв у відповідності до приписів вищенаведених правових актів, а тому право скаржника на передбачений Законом № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону № 1801-VІІІ не порушене.

40. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

41. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_3 безпідставними та правомірно спростованими судами попередніх інстанцій, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

43. Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

44. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

45. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року залишити без змін.

46. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа