Справа № 2-А-116/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 березня 2009 року суддя  Лутугинського районного суду Луганської області  Кулешова Л.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни,  

ВСТАНОВИВ:

    29 січня 2009 року  позивач  звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області, в якому зазначила, що він має правовий статус дитини війни, відповідачем йому  не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, просив  зобов’язати відповідача  нарахувати йому  підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року.  

    Від  представника відповідача надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності. В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що  ст.7 Закону «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, встановлених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зазначено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 5 Закону «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується з 1 січня 2006 року, а ст. 6 -  у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Нормативні документи, які б врегулювали це питання, Кабінетом Міністрів України не приймались. Законом України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 виплачувалось особам, які є інвалідами. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду.

    Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому 18 лютого 2009 року  відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України постановлено ухвалу про розгляд справи  в порядку письмового провадження.

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 25 лютого 1993 року /а. с.4/.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»  дію  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71  Закону України  «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, за перід з 1 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року( день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач разом із заявленим клопотання про поновлення строку звернення до суду не навів поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, а про порушення своїх прав позивач дізнався із засобів масової інформації. Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян обов’язково підлягають оприлюдненню.

У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, оскільки позов заявлено 29 січня 2009 року, а відповідач наполягає на застосування вказаного строку, в задоволенні позову позивачу у вимогах про підвищення пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року необхідно відмовити.

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України « Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

              Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94,99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

      В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни відмовити  за необґрунтованістю.

    Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

             Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

              Суддя: