Справа №2-2073 2009 рік
РІШЕННЯ
Іменем України
08 грудня 2009 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Бондаренко О.І.
при секретарі Волощук І.О.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Вінниці справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно ,
Встановив:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що ним з метою набуття права власності на нерухоме майно для постійного проживання сім'ї, був укладений з відповідачем договір від 01 жовтня 2009 року про наміри купівлі - продажу Ѕ частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у погодженій вартості 15000 доларів США, еквівалентних сумі 120000 грн. По вказаному правочину між сторонами були укладені зобов'язання, додержання яких було засвідчено у письмовій формі і підписано сторонами, за якими позивач, сплатив відповідачеві погоджену вартість будинку у сумі 15000 доларів США, еквівалентних сумі 120000 грн., що підтверджується договором про намір та розпискою. В подальшому ОСОБА_3 був зобов'язаний до 01 листопада 2009 року зібрати всі необхідні документи щодо нотаріального укладання договору купівлі-продажу. Відповідно, ОСОБА_3 у підтвердження дійсних намірів щодо купівлі-продажу нерухомого майна, передав ОСОБА_2 власноручно написану розписку про отримання грошей, оригінали установчих документів на житловий будинок та надав згоду на володіння та користування зазначеним майном.
Однак, у вказаний термін ОСОБА_3 не виконав зазначені зобов'язання необхідні для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, безпідставно ухиляючись від даних зобов'язань, відмовляючись повернути отриманні платежі, посилаючись на хворобливий стан та особисті матеріальні проблеми.
За наведених обставин позивач вимушений звертатися до суду з позовом про визнання договірних зобов'язань по купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на нерухоме майно.
В попередньому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав, аргументуючи їх мотивами викладеними у позовній заяві, просив їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_3 в попереднє судове засідання не з’явився, попередньо надав суду нотаріально завірену заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_2 визнав повністю та не заперечує проти їх задоволення, просить розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведені попереднього судового засідання.
Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи , суд приходить до слідуючого висновку.
Як встановлено по справі, відповідно до договору про зобов’язання та умови вчинення купівлі-продажу нерухомого майна від 01.10.2009 року позивач та відповідач уклали угоду про купівлю-продаж Ѕ частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Вінницького району у погодженій вартості 15000 доларів США, еквівалентних сумі 120000 грн., яка належить ОСОБА_3 на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 липня 2009 року, та зареєстрована КП «ВООБТІ» відповідно до реєстраційного посвідчення від 10 серпня 2009 року (а.с.13-16,18,19).
Вирішуючи даний спір, судом встановлено факт отримання відповідачем 120000 грн. від позивача за продану Ѕ частку житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Вінницького району, про що свідчить його розписка в матеріалах справи (а.с.17).
В свою чергу відповідач відразу ж передав у власність зазначене нерухоме майно позивачу, при цьому сторони по справі врегулювали всі істотні умови договору купівлі-продажу та ніяких претензій один до одного не мають.
Даному факту відповідають правовідносини договору купівлі-продажу передбачені ст. 655 ЦК України. Однак, відповідач ОСОБА_3 ухилився від засвідчення договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі, як того вимагає ст. 657 ЦК України.
Стаття 220 ЦК України вказує, що в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Однак, вказана стаття говорить і про те, що якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовим доказом, і відбулося повне чи часткове виконання договору, але одна з сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним . Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи, що сторони досягли домовленості по всіх істотних умовах договору купівлі-продажу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є суду доведеними та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 207, 209, 220, 316, 317, 321, 328, 334, 655 ЦК України, 10, 11, 27, 130, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України суд,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_2 задоволити.
Визнати правочин, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, купівлі-продажу продажу Ѕ частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Вінницького району Вінницької області - дійсним.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Вінницького району Вінницької області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: