Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
14 грудня 2009 року справа № 41/47 а/5006
приміщення суду, зала судових засідань№10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання:
за участю сторін:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Дегтярьовій А.М.
Приходько В.В. – за дов. від 16 липня 2009 року
Панков К. М.- за дов. від 20 липня 2009 року
Заікін О.Г. – за дов. від 14 грудня 2009 року
Марчук Н.В. – за дов. від 14 вересня 2009 року
не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
на постанову Господарського суду Донецької області
від 01 жовтня 2009 року
по адміністративній справі № 41/47а/5006 (суддя Гончаров С.А.)
за позовом Закритого акціонерного товариства «Славолія»
до
третя особа без самостійних вимог на предмет спору Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 0001100815/0/37911/10/08-40-3 від 12 грудня 2003 року в сумі 6582410,50 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2009 року по справі № 41/47а/5006 (том 3 арк. справи 21-25) були частково задоволені заявлені закритим акціонерним товариством «Марг-Вест», правонаступником якого є закрите акціонерне товариство «Славолія», вимоги до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001100815/0/37911/10/08-40-3 від 12 грудня 2003 року, яким позивачу були нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 6582410,50 грн., з яких 3549621,00 грн. – сума основного боргу, 3032789,50 грн. – сума нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.
Господарським судом Донецької області було визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001100815/0/37911/10/08-40-3 від 12 грудня 2003 року в сумі 6582090,35 грн., з яких 3549407,57 грн. – сума основного боргу, 3032682,78 грн. – сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій.
Постанова Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2009 року вмотивована не доведенням відповідачем правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення та невідповідністю висновків податківців, що стали підставою для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0001100815/0/37911/10/08-40-3 від 12 грудня 2003 року.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку не погодившись з постановою Господарського суду Донецької області надала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду (вих.. № 35289/10/10-3 від 04 листопада 2009 року). В апеляційні скарзі відповідач, посилаючись на порушення застосування судом першої інстанції положень підпункту 3.2.8. пункту 3.2. статті 3, пункту 4.5. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.2.1. та підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає в неприйнятті судом до уваги помилок у заповнених позивачем розрахунків на коригування сум податку на додану вартість та невірно заповнених податкових накладних, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит, а також формування податкового кредиту за взаємовідносинами з суб’єктом господарювання що не є платником податків, заниження податкових зобов’язань за фактом обміну основних фондів на емітовані корпоративні права - акції додаткової емісії, формування податкового кредиту по факту сплати діяльності рекламного агента у відношенні торгових марок, а не рекламою товарів, просив апеляційний суд скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2009 року у справі № 41/47а/5006 в частині задоволених позовних вимог та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволення заявлених ним вимог в повному обсязі.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
Закрите акціонерне товариство «Славолія» є правонаступником закритого акціонерного товариства «Марг-Вест» (том 2 арк. справи 126-131), є юридичною особою, зареєстровано та обліковується у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 00333569 зареєстровано та обліковується як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.
В період з 16 вересня 2003 року по 10 грудня 2003 року представниками Спеціалізованої державної податкової інспекції було проведено позапланову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства закритого акціонерного товариства «Марг-Вест» за період з 01 жовтня 2001 року по 30 червня 2003 року, за наслідками здійснення якої відповідачем 11 грудня 2009 року був складений Акт № 291-08-40-3/00333569 (том 1 арк. справи 15-54).
Відповідно до висновків Акту перевірки № 291-08-40-3/00333569 від 11 грудня 2009 року представниками податкового органу при проведенні перевірки було встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 3549621,00 грн.
12 грудня 2003 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001100815/0/37911/10/08-40-3, яким позивачу на підставі підпункту 3.2.1. пункту 3.2. статті 3, пункту 4.5. статті 4, підпункту 7.2.1. пункту 7.2., підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», були визначені податкові зобов’язання у розмірі 6582410,50 грн., з яких 3549621,00 грн. – сума основного платежу, та 3032789,50 грн. – сума штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до змісту акту перевірки № 291-08-40-3/00333569 ввід 11 грудня 2003 року податківцями при проведенні перевірки позивача було встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість у загальній сумі 3549621,0 грн., з яких: за жовтень 2001 року в сумі 23344,00 грн., у листопаді 2001 року в сумі 38321.00 грн., у грудні 2001 року в сумі 1419,00 грн., у січні 2002 року в сумі 1927,00 грн., у лютому 2002 року в сумі 4400,00 грн., у березні 2002 року в сумі 4783,00 грн., у травні 2002 року в сумі 334,00 грн., у червні 2002 року в сумі 34246,00 грн., у липні 2002 року в сумі 27248,00 грн., у серпні 2002 року в умі 3321,00 грн., у вересні 2002 року в сумі 12889,00 грн., у жовтні 2002 року в сумі 378356,00 грн., у листопаді 2002 року в сумі 1341567,00 грн., у грудні 2002 року в сумі 127574,00 грн., у січні 2003 року 105657,00 грн., у лютому 2003 року 97711,00 грн., у березні 2003 року в сумі 39017,00 грн., у травні 2003 року в сумі 6359,00 року, у червні 2003 року в сумі 1301148,00 грн.
Визначене податківцями заниження суми податку на додану вартість за наведені періоди стало наслідком викладених нижче обставин, зазначених в акті перевірки:
1. Внаслідок складання та надання позивачем податкових накладних на реалізацію у належному позивачу магазину на суму, що було інкасовано до банку, а не суму отриманої щоденної виручки. Зазначені дії позивача були розцінені податковим органом як порушення положень підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 та підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвели до заниження обсягів продажу в сумі 1280,55 грн. (жовтень-листопад 2001 року), що стало наслідком заниження суми податкового зобов’язання на суму 137,37 грн. (жовтень 2001 року), 76,06 грн. (листопад 2001 року), та завищення суми податкових зобов’язань за грудень 2001 року на суму 1153,81 грн. (сума податку 192,30 грн.)
2. Внаслідок здійснення позивачем коригування в сторону зменшення сум визначених ним самостійно податкових зобов’язань з податку на додану вартість та не зазначення в Розрахунках на коригування номерів податкових накладних, що коригуються, номеру та дати договору, на підставі якого отримано товар (роботи чи послуги), відсутні номери розрахунків, тобто зазначені розрахунки за змістом викладеного податківцями в акті перевірки складені із порушенням правил ведення бухгалтерського обліку, та не могли бути підставою для здійснення коригування податкових зобов’язань. Зазначені дії, на думку податкового органу, призвели до порушення позивачем пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та пунктів 26, 28-31 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, та призвели до заниження позивачем суми податкових зобов’язань у грудні 2001 року на 1611,31 грн., січні 2002 року на суму 152,54 грн., у березні 2002 року на суму 4783,43 грн., травні 2002 року на 334,41 грн., у грудні 2002 року на суму 406,88 грн.
3. Через неотримання податківцями первинних документів, підтверджуючих отримання позивачем основних фондів як внеску до статутного фонду для формування цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані корпоративні права, стало підставою для здійснення відповідачем висновків про порушення позивачем підпункту 3.2.1 та підпункту 3.2.8. пункту 3.2. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставність не нарахування податкових зобов’язань по наступним вантажним митним деклараціям: № 115180 від 07 листопада 2002 року на суму 6096663,82 грн. – машина „Еnflex” по розливу майонезів, № 110376 від 13 червня 2003 року на суму 406753,23 грн. – термоізольований причеп „Kogel”, № 110374 від 13 червня 2003 року на суму 406753,23 грн. – термоізольований причеп „Kogel”, № 110372 від 13 червня 2003 року на суму 406753,23 грн. – термоізольований причеп „Kogel”, № 110370 від 13 червня 2003 року на суму 406753,23 грн. – термоізольований причеп „Kogel”, № 110344 від 13 червня 2003 року на суму 1204888,92 грн. – тягач Mercedes-benz 1841LS Actros, двигун 54194400275820, шасі 9340321к836369, № 110338 від 13 червня 2003 року на суму 1204888,92 грн. – тягач, двигун 54194400275819, шасі 9340321к836264, № 110342 від 13 червня 2003 року на суму 1204888,92 грн. – тягач, двигун 54194400275372, шасі 9340321к835941, № 110340 від 13 червня 2003 року на суму 1204888,92 грн. – тягач, двигун 54194400275818, шасі 9340321к836362.
Зазначене призвело до заниження підприємством позивача суми податкових зобов’язань у листопаді 2002 року в сумі 1219332,76 грн. та червні 2003 року в сумі 1289313,72 грн.
4. Як зазначено в акті перевірки позивачем на порушення підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по рекламним послугам, що не відносяться до складу валових витрат. Зазначені дії позивача на думку податкового органу призвели до завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 972212,70 грн., з яких:
За січень 2002 року – 1774,13 грн., лютий 2002 року – 4400,00 грн., червень 2002 року – 32246,35 грн., липень 2002 року – 27247,93 грн., серпень 2002 року – 3320,59 грн., вересень 2002 року – 12889,15 грн., жовтень 2002 року – 378355,78 грн., листопада 2002 року – 122234,37 грн., грудень 2002 року – 127167,44 грн., січень 2003 року – 105656,73 грн., люти 2003 року – 97710,84 грн., березень 2003 року – 39016,83 грн., травень 2003 року – 6358,75 грн., червень 2003 року 11833,80 грн.
5. У жовтні – листопаді 2001 року позивачем був сформований податковий кредит з податку на додану вартість за податковими накладними, оформленими із порушеннями вимог чинного законодавства - підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення оформлення позивачем податкових накладних полягають у невідповідності визначеного у зазначених податкових накладних індивідуального номеру платника податків, не містить повного найменування місцезнаходження підприємства, що позбавляє права платника податків формування податкового кредиту за зазначеними податковими накладними. З огляду на зазначене податківцями був здійснений висновок щодо порушення позивачем підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення суми податкового кредиту на суму 23206,30 грн. у жовтні 2001 року та 19095, 34 грн. – у листопаді 2001 року.
6. У листопаді 2001 року позивачем було завищено суму податкового кредиту на 19166,67 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суму кредиту за податковою накладною видану Приватним підприємством «Форум», свідоцтво платника податку якого було анульовано рішенням Кіровського районного суду м. Донецька.
Поняття платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначений Законом України «Про податок на додану вартість».
Із змісту наданої податковим органом апеляційної скарги апелянт не оскаржує постанову в частині відмови закритому акціонерному товариству „Славолія” в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001100815/0/37911/10/08-40-3 від 12 грудня 2003 року в сумі 320,15 грн., з яких 213,43 грн. – сума основного зобов’язання, 106,72 грн. – сума нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. З огляду на зазначене колегія судів, здійснює перегляд оскаржуваної відповідачем постанови у межах заявлених в апеляційній скарзі доводів.
Щодо здійсненого позивачем коригування визначених сум податку на додану вартість.
Порядок та умови здійснення такого коригування визначені пунктом 4.5. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначеним пунктом передбачено, що у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
Відповідно до пункту 20 Наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, яким затверджено форма податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення у випадку здійснення зміни компенсації у зв’язку із продажем товару (робіт, послуг), що зумовлюють необхідність здійснення перерахування податку продавець виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком № 2 до податкової накладної.
Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням.
Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням. Продавцем присвоюється номер розрахунку коригування, який має вигляд дробу, чисельник якого відповідає порядковому номеру розрахунку, який реєструється у окремому журналі, а знаменник - номеру податкової накладної.
Копії розрахунків коригування, виписані позивачем (продавцем товару) наявні у томі 2 справи (арк. 1-28). Розрахунком коригування кількісних та вартісних показників (далі розрахунком коригування) № 349/81589 до податкової накладної № 81589 від 30.12.2001 року, № 347/81926 до податкової накладної № 81926 від 24 грудня 2001 року, № 332/8124 до податкової накладної № 8124 від 06 грудня 2001 року, № 348/81930 до податкової накладної № 81930 від 24 грудня 2001 року були відкориговані виписані позивачем раніше податкові накладні на загальну суму 1611,31 грн. у зв’язку із зміною кількості поставленого товару. Розрахунком коригування № 113/85894 до податкової накладної № 85894 від 30 квітня 2002 року були відкориговані виписані позивачем раніше податкові накладні на загальну суму 334,41 грн. у зв’язку із зміною кількості поставленого товару. Розрахунками коригування № 5912а/84574 до податкової накладної № 84574 від 18 березня 2002 року, № 59 б/84655 до податкової накладної № 84655 від 20 березня 2002 року, № /84326 до податкової накладної № 84326 від 11 березня 2002 року, № 59а/84572 до податкової накладної № 84572 від 18 березня 2002 року, № 59/2б/84767 до податкової накладної № 84767 від 25 березня 2002 року, №/84669 до податкової накладної № 84669 від 20 березня 2002 року, № /84527 до податкової накладної № 84527 від 15 березня 2002 року, № 5918а/84471 до податкової накладної № 84471 від 13 березня 2002 року, № 5918 б/84660 до податкової накладної № 84660 від 20 березня 2002 року були відкориговані виписані позивачем раніше податкові накладні на загальну суму 4783,43 грн. у зв’язку із зміною кількості поставленого товару. Копії податкових накладних, що були відкориговані наявні в справі (т.1 арк. справи 137-150)
Дослідив копії зазначених розрахунків коригувань колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про не підтвердження наявними в матеріалах справи документами тверджень податкового органу про не зазначення платником номеру податкової накладної, показники якої не коригуються. Стосовно інших виявлених податківцями порушень заповнення розрахунків коригувань (відсутність номеру та дати договору ц розрахунку, зазначення не у вигляді дробу номеру розрахунку) щодо не суттєвості зазначених порушень та неможливість визначення цих порушень у якості підстав для позбавлення права платника податків (продавця) на здійснення коригування.
Щодо відсутності в контрагентів позивача, за відносинами із якими позивачем було проведено коригування на підставі пункту 4.5. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, то колегія суддів апеляційного суду не приймає їх до уваги з огляду на не підтвердження таких тверджень скаржника наявними в матеріалах справи документами та відсутності заперечень податкового органу щодо первинного визначення позивачем суми податкових зобов’язань з ПДВ за відносинами із цими контрагентами.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновки Господарського суду Донецької області в частині визначення неправомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення в частині донарахування сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 7288,57 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 3644,29 грн. на підставі підпункту 17.1.7. пункту 167.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.
Щодо встановлення податківцями заниження суми податку на додану вартість в сумі 2508646,48 грн. внаслідок порушення позивачем підпункту 3.2.8 пункту 3.2. та підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень підпункту 3.2.8 пункту 3.2. статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, не є об’єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.
За наслідками дослідження колегією суддів вантажних митних декларацій № 115180, 110376, 110374, 110370, 110372, 110338, 110312, 110340,110344 (т. 2 арк. справи 56-64), проформ –рахунків (т.2. арк. справи 48-55), Інформаційного повідомлення про внесення іноземної інвестиції (т. 2арк. справи 78), простих векселів (т.2 арк. справи 79-88), правовстановлюючих документів позивача (т. 1 арк. справи 82-92), виписок з реєстру власників цінних паперів (т.1 арк. справи 62-63) колегія суддів зазначає про відповідність наявним в матеріалах справи документам висновків Господарського суду Донецької області про відсутність підстав для визначення правомірності спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 2508646,48 грн. з операцій отримання основних фондів і грошового внеску від нерезидента – Компанії ОСОБА_7 до статутного фонду позивача в обмін на акції.
Стосовно заниження податкових зобов’язань позивачем в сумі 972212,70 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості отриманих рекламних послуг, які на думку відповідача не відносяться до складу валових витрат, чим було порушено підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Господарського суду Донецької області по справі № 28/52 а від 15 листопада 2006 року (т.2 арк. справи 135 – 144), залишеної без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2007 року (т. 2 арк. справи 145-147) та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2008 року (т. 2 арк. справи 142-151) встановлено правомірність формування позивачем суми валових витрат в січні-грудні 2002 року та січні-червні 2003 року, у зв’язку із проведенням рекламних заходів щодо реалізує мої позивачем продукції.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджує висновки Господарського суду Донецької області про невідповідність фактичним обставинам справи висновків податківців, що викладені в акті перевірки про завищення суми податкового кредиту у звітних податкових періодах січень, лютий, червень - грудень 2002 року, січень – березень, травень, червень 2003 року.
Щодо віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 23206,30 грн. по 18 податковим накладним, складеними із недоліками, виданими ТОВ „Укпродукт”, ПП „Фірма „Техно-Люкс”, ТОВ „Донагроімпекс”, ПП „ВКФ Екстрім”, ПП „Техспецліс”, ТОВ „Укрвтормет”, СП ТОВ „Донпластавтомат”, ПП „Автостоп”, СП „Софія Стар” у жовтня 2001 року, та в сумі 19095,34 грн. по 9 податковим накладним, складеними із недоліками, виданими ПП „Техспецліс”, ПП „Кортекс”, ЗАТ „Домашобладнання”, ТОВ „ПКЦ „Оптіма Лтд”, СП „Софія Стар”, СП ТОВ „Донпластавтомат” у листопаді 2001 року, копія яких наявні в матеріалах справи (т. 2 арк. справи .
При дослідженні колегією суддів спірних податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (т.1. арк. справи 151-178) колегія суддів встановила не підтвердження посилань апелянта на заповнення зазначених податкових накладних із порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Всі спірні накладні мають повне місцезнаходження та вірний податковий номер платника податку.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджує висновки господарського суду щодо неправомірності нарахування податківцями суми податкових зобов’язань позивачу 42301,64 грн.
Стосовно посилань апелянта на порушення Господарським судом Донецької області підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 19166,67 грн. у звітному податковому періоді листопад 2001 року за правовідносинами, що склалися із ПП „Форум”, свідоцтво платника податків було анульовано 26 березня 2001 року.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом невірно визначено дату анулювання свідоцтва платника податків ПП „Форум”. Із змісту наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Свідоцтва платника податку на додану вартість № 07933787 від 26 березня 2001 року було визнано недійсним рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21 жовтня 2002 року (том 2 арк. справи 76)
Відповідно до пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 1 березня 2000 року № 79 свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що датою виключення ПП „Форум” з реєстру платників податку на додану вартість та датою прийняття Акту про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податків виданого 26 березня 2001 року є 04 січня 2003 року.
Приймаючи до уваги дату формування позивачем податкового кредиту за відносинами, що склалися між позивачем та ПП „Форум”, враховуючи те, що відносини між позивачем та ПП „Форум” склалися в період реєстрації останнього як платника податків, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, погоджується із наведеним щодо цього Постановою Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2009 року та зазначає про неправомірність вимогам чинного законодавства України висновків податківців щодо заниження суми податкового зобов’язання в сумі 19166,67 грн.
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Господарського суду Донецької області винесена за умови правильного застосування норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин, що за положеннями статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2009 року у справі № 41/47а/5006 залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від 01 жовтня 2009 року у справі № 41/47а/5006 залишити без змін.
Ухвала складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 грудня 2009 року у присутності представників сторін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Л.А. Василенко
Старосуда М.І.