№ 2а- 237/2009

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16   грудня   2009 року                                           м.Вільнянськ

Суддя  Вільнянського  районного  суду   Запорізької  області  Надворна О.С., розглянувши в порядку письмового провадження   справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання  бездіяльності незаконною, та зобов'язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -

ВСТАНОВИВ:

Позивач  ОСОБА_1 19.10.2009 року  звернулась   до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області, в якому вимагає поновити  пропущений строк для звернення до суду, визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати  підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року до теперішнього часу, та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити це підвищення за вказані проміжки часу.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що  вона відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є дитиною війни, і згідно ст.6 зазначеного Закону, з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте така допомога сплачувалася їй з порушенням вимог закону.

Позивачка вказала суду, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вона була викладена у новій редакції, згідно якої розмір підвищення до пенсії був зменшений; проте згідно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року зазначені положення були визнані неконституційними і втратили чинність, а тому відповідач має нарахувати і сплатити підвищення до пенсії за періоди часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року до теперішнього часу з урахуванням  її підвищення  на 30% від  мінімальної пенсії за віком, з урахуванням  індексу інфляції  щомісячних сум боргу  за весь час прострочення.

Представник відповідача надіслав суду заперечення на позов, в яких  зазначив що    Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" фактично було зупинено дію прийнятої раніше ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; що ж стосується фінансування допомоги дітям війни у 2007 та 2008 році, то згідно положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, тобто ніяких порушень закону зі свого боку   відповідач не  вбачає.

-2-

Також в своїх запереченнях   відповідач  вказав, що згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", на підставі якого позивач здійснила  розрахунки виплат, передбачений цією статтею мінімальний розмір пенсії за віком застосовується винятково для визначення розміру пенсій, передбачених цим законом, і не застосовується для обрахунку підвищення до пенсій, передбачених іншими законами. Тобто  відповідач посилається на те, що  до 01.01.2008 року  законодавством не було встановлено величини, з  якої  мало обчислюватися вказане  підвищення,  що не давало можливості визначити його розмір, і тільки  з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був врегульований  внесенням  змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп.2 п.41 розділу 11), згідно яких розмір допомоги дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх  соціального  захисту",  тобто  становить  10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і складає з 01.01.2008 року – 47 гривень щомісячно, з 01.04.2008 року – 48,20 гривень щомісячно, з 01.10.2008 року – 49,80 гривень щомісячно, ці суми і сплачувалися позивачці.  Також крім зазначеного Закону, розмір підвищення пенсії дітям війни на 2008 рік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, і складає: з 22.05.2008 року

– 48,10 гривень; з 01.07.2008 року – 48,20 гривень; з 01.10.2008 року – 49,80 гривень.

Крім того, представник відповідача також послався на те, що позивачка невірно обрахувала розміри прожиткового мінімуму, які діяли у 2007 та 2008 році.

Посилаючись на вищезазначені обставини,  відповідач   з заявленими позовними вимогами не погоджується і прохає суд  відмовити в їх задоволенні.

За клопотанням учасників процесу про розгляд справи в порядку письмового провадження,  суд  на  підставі п.10 ч.1 ст.3 КАС  України  розглянув  справу  в письмовому провадженні  без виклику осіб,  які беруть участь у справі,  та без проведення судового засідання,  на основі наявних у суду матеріалів.

Отже,  вивчивши матеріали справи, та   дослідивши надані у справі докази,  суд вважає, що позов  ОСОБА_1   підлягає  частковому   задоволенню з наступних підстав:

Позивач  ОСОБА_1,  1939 року народження, є особою, на яку поширюються положення Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  має статус "дитина війни", що підтверджується відміткою в її пенсійному посвідченні (а.с.4).

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; ця редакція закону набрала чинності з 01.01.2006 року.

Вирішуючи справу в частині  вимог позивачки, що стосуються виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, суд виходить з наступного:

Згідно  з п.12 ст. 71  Закону  України  «Про державний бюджет України на 2007  рік» дію ст. 6 Закону  України   «Про соціальний захист  дітей війни»   було зупинено  на 2007 рік.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року  визнані неконституційними положення  п.12 ст. 71  Закону  України  «Про державний бюджет України на 2007  рік»,  що  призупиняли  дію   ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

 Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти  або їх окремі  положення, що визнані неконституційними,  втрачають чинність з дня  ухвалення Конституційним Судом  України  рішення про їх неконституційність. Отже, враховуючи, що рішення  Конституційного Суду України мають преюдиціальне  значення  при розгляді позову, з дня  визнання  неконституційними   норм Закону  України  «Про державний бюджет України на 2007  рік»,  ці  норми закону втратили

-3-

чинність, і саме з  цього часу   категорії осіб зі статусом  «дитина  війни»  поновлено право на отримання  щомісячного  підвищення  до   пенсії  у розмірі  30  відсотків мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи це, суд вважає, що починаючи з липня 2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірах, визначених відповідно до ст.6 зазначеного закону, тобто у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. При цьому суд вважає необґрунтованими посилання  відповідача на те, що поняття "мінімальна пенсія за віком" може застосовуватися для цілей, визначених виключно зазначеним законом, оскільки законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цією статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01.01.2007 року – 380 гривень; з 01.04.2007 року – 406 гривень; з 01.10.2007 року – 411 гривень. Крім того, згідно ч.3 тієї ж статті, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом  п’ятим  ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Таким чином,   відповідач повинен  був  зробити  відповідний  перерахунок пенсії  позивачу,   починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Відносно вимог позивачки, що стосуються виплати підвищення до пенсії з 22.05.2008 року, суд виходить   з того, що правові підстави  для вирішення таких вимог  є аналогічними 2007 року:

Підпунктом 2 пункту  41 розділу 11 Закону України № 107-V1 «Про "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України",  текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що вплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право  на отримання підвищення до пенсії або щомісячного   довічного  грошового  утримання  чи державної  соціальної    допомоги,  що  виплачується замість пенсії, відповідно  до цього Закону та Закону України «Про статус  ветеранів  війни, гарантії  їх  соціального  захисту»  дане підвищення  провадиться  за їх вибором  згідно з одним із  законів.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими була змінена редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  і відновлена дія  її попередньої редакції.

Виходячи  із загальних засад пріоритетності законів   над підзаконними актами,  суд вважає, що відповідач, починаючи з 22.05.2008 року  неправомірно застосовував  п.8  Постанови   Кабінету  Міністрів України № 530  від 28.05.2008 року, бо її положення протирічать  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України  від 22.05.2008 року.  

Протягом 2009 року  на законодавчому рівні   розмір    підвищення  до пенсії   не регулювався, тому суд  вважає, що в період з 01.01.2009 року по день звернення позивача до суду за захистом порушеного права, тобто до 19.10.2009 року  цей розмір  

-4-

також  повинен бути  встановлений   відповідно до положень  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, суд вважає, що  відповідач  повинен  був  провести   підвищення пенсії  ОСОБА_1 у збільшеному  розмірі відповідно до вимог ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  також і за період,  починаючи з 22 травня 2008 року  по день звернення позивача до суду за захистом порушеного права, тобто до 19.10.2009 року.  

Разом з цим, суд не може погодитися з доводами позивачки про необхідність нарахування компенсації за пропущення строків виплати підвищення до пенсії. Закон України "Про соціальний захист дітей війни" та інші акти законодавства такої можливості у розглядуваних правовідносинах  не передбачають, жодних положень про це не містять і Закони України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", на які містяться посилання у позовній заяві.

Посилання  відповідача   про  неможливість виплат в зв’язку з відсутністю  фінансування з бюджету  України  не можуть бути підставою   для відмови в задоволенні позовних вимог,  так як  органи державної влади  не можуть посилатися  на відсутність коштів як на підставу  невиконання своїх зобов’язань,  які встановлені ст. 46 Конституції країни та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і саме на  Пенсійний Фонд України  покладено обов’язок перерахування  та виплати пенсії  з підвищеннями, в тому числі  при  відсутності достатніх  коштів за  рахунок власних  з наступним погашенням з  Державного  бюджету України.

Крім того, Пенсійний  фонд  України  діє у  відповідності  до Положення «Про Пенсійний фонд України»  і  здійснює свої повноваження   на підставі п.15 зазначеного положення  через створені   в установленому порядку  територіальні управління.  Відповідно до  Закону країни «Про загальнообов’язкове   державне пенсійне страхування» рішення  про призначення, донарахування,  перерахунок пенсій  приймаються  територіальними органами  Пенсійного  фонду України  за місцем проживання  пенсіонерів.

Таким чином,  обов’язок  по нарахуванню  та виплаті доплати  до пенсії  покладено на  відповідні  територіальні  управління  за місцем проживання  позивача.

Оскільки  функції  з призначення, виплати пенсії, надбавок,  підвищень  та доплат діючим  законодавством  покладено  саме на органи  Пенсійного  фонду України,  тому відповідач у справі, заперечуючи  проти адміністративного позову, у відповідності до вимог  ч.2 ст. 71 КАС України, повинен був  доказати правомірність своєї  бездіяльності стосовно  позивача.  Таких доказів відповідачем   не надано.  Посилання  відповідача  на відсутність відповідного  фінансування  даного  підвищення до пенсії, суд вважає безпідставними, оскільки незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного  Суду України порядок його виконання,  відповідні державні органи  зобов’язані  діяти лише на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що  передбачені Конституцією та законами України.  Тобто, навіть  при відсутності  належного фінансування  державою даного  виду виплат,  відповідач був зобов’язаний  діяти на підставі  і   у межах повноважень,  та  у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і використовувати  надані йому  повноваження  з метою,  з якою ці повноваження  надані.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для  звернення до суду  за захистом прав, свобод чи інтересів  особи встановлюється річний строк, який, якщо  не встановлене інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Але   в даному випадку   суд  не вирішує питання  щодо поважності причин пропуску  позивачем  строку звернення до суду, оскільки жодна із сторін не заявила про застосування наслідків пропуску цих строків в порядку ст.ст.99, 100 КАС України.

    Отже,   враховуючи наведене, суд дійшов  висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені частково.

-5-

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 8-10, 70, 86, 159-163 КАС України, суд

                                                     ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1   до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання  бездіяльності незаконною, та зобов'язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі  ОСОБА_1  підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по  19.10.2009  року.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії  як дитині війни    згідно ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей війни»   за період з 09.07.2007  року  по 31 грудня 2007 року,   та з 22 травня 2008 року по  19.10.2009 року  в розмірі  30 відсотків  мінімальної  пенсії за віком, з урахуванням  різниці, яка була виплачена у цей період.

 В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області; протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження у тому ж порядку має бути подана апеляційна скарга.

Суддя                                                                  О.С. Надворна