Справа № 2-4856/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

9 вересня 2008 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого     судді     Мірошніченко Л.Є.

при секретарі     Колоколовій Т.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про

розірвання шлюбу,  суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу,  цілком підтримавши свої позовні вимоги в судовому засіданні.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала,  на розірвання шлюбу згодна.

У судовому засіданні встановлено,  що сторони уклали шлюб,  що був зареєстрований 31 серпня 1996 року у відділі реєстрації актів громадського стану м.  Слов"янська,  Донецької області,  актовий запис № 474.

Від спільного життя сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  який мешкає з матерю - відповідачкою по справі і знаходиться на її утриманні.

З квітня 2008 року позивачка і відповідач припинили фактичні шлюбні відносини з тієї причини,  що у сторін різні характери,  різні погляди на питання сімейного життя,  між сторонами стали виникати суперечки та сварки,  що привело до втрати взаєморозуміння,  почуттів взаємної любові та поваги.

Майнові суперечки і суперечки з приводу місця проживання неповнолітньої дитини сторони не мають.

Згідно зі  ст.  24 СК України,  шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.2  ст.  112 СК України,  суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлене,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей,  що мають істотне значення.

Враховуючи ступінь конфліктних відносин та причини припинення шлюбних відносин,  суд вважає,  що вживати заходів щодо примиренні подружжя не має потреби,  оскільки це суперечить моральним засадам суспільства.

Вислухавши пояснення сторін,  з'ясувавши обставини справи,  з урахуванням фактичних взаємин подружжя,  мотивів та причин розлучення,  суд дійшов висновку про те,  що позов підлягає задоволенню,  оскільки почуттів взаємної любові та поваги,  взаємодопомоги та підтримки у родині не має,  тобто морально-правові основи шлюбу відсутні,  заходи щодо примирення подружжя та збереження родини неможливі.

Керуючись  ст.  ст. 104, 105, 110, 112 Сімейного Кодексу України,   ст.  ст. 10, 11,  209,  212,  214-215,  218 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Шлюб,  зареєстрований 31 серпня 1996 року у відділі реєстрації актів громадського стану м.  Слов"янська,  Донецької області,  актовий запис № 474,  між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути державне мито на користь держави з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 8 грн. 50 коп.3 кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.

Рішення постановлене та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.