УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 359/10099/15-к

провадження № 51-5481ск18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Зайченка В. М. на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 січня 2018 року в межах кримінального провадження за обвинувачення

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бандурово, Гайворонського району Кіровоградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Суть питання

За вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 січня 2018 року вирок місцевого суду змінено, ОСОБА_1, на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

У касаційній скарзі захисник Зайченко В. М., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 286 КПК.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність необґрунтованість судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, захисник Зайченко В. М. в своїй касаційній скарзі, не погоджуючись з постановленими у кримінальному проваджені судовими рішеннями, наводить доводи, зі змісту яких вбачається, що він не погоджується з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою доказам, надає їм власну оцінку, посилається на неповноту судового розгляду та заперечує правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що у силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Водночас, зазначаючи на допущені, на його думку, судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, захисник обмежився лише загальними фразами про такі порушення. При цьому не конкретизував, у чому саме вони полягали, як вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, та чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 370, 404, 412, 413, 419 цього Кодексу.

Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Крім того Верховний Суд відзначає, що посилання захисника на положення п. 2 ч. 1 ст. 286 КПК, як на підставу необхідності закриття касаційним судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1, не ґрунтується на вимогах процесуального закону, оскільки, по-перше положення ч. 1 ст. 286 КПК не містить в своїй структурі пунктів, по-друге указана стаття КПК не закріплює підстави для закриття кримінального провадження, а визначає порядок звільнення від кримінальної відповідальності.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Також, Зайченко В. М., оскаржуючи до суду касаційної інстанції вирок місцевого суду всупереч ч. 5 ст. 427 КПК до поданої ним касаційної скарги не долучає копію цього судового рішення.

З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника Зайченка В. М. залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - сім днів із дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

М. В. Мазур  Т. В. Матієк   С.В. Яковлєва