ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-6468/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня  2009 року, 17 год. 10 хв.                                                 м. Львів                            

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді                                                                   Кравчука В.М.

за участю  секретаря судового засідання                               Ганачівської Л.Ю.

та представників сторін:

від позивача –                             Нуцковської С.В.,

від відповідача -                                   Савченка П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Дніпро-Захід» до Державної податкової інспекції (надалі - ДПІ) у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004671521/0від 27.08.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2009 року ПП «Дніпро-Захід» звернулось в суд з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004671521/0від 27.08.2009 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що висновок ДПІ про неправильне формування податкового кредиту, а саме завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 187,50 грн. та відповідно заниження податкового зобов’язання на цю ж суму не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р. № 757-р, на яке посилається відповідач, втратило чинність, а ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дозволяє платнику включати до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними за будь-який період у межах строку позовної давності, тобто 1095 днів. Вважає, що прийняте ДПІ податкове повідомлення-рішення від 27.08.2009 року підлягає визнанню не чинним. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що при проведенні перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 року податкову накладну минулого періоду. Вважає, що позивачу правомірно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ПП «Дніпро-Захід», про що складено акт № 1640/15-2/23961110 від 06.08.2009 р. (а.с. 9 – 12).

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0004671521/0 від 27.08.2009 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 204,50 грн. (в т.ч. 187,50 грн. - основний платіж, 17 грн. – штрафна санкція) (а.с. 17).

ПП «Дніпро-Захід» не погоджується з висновками податкової інспекції та винесеним податковим повідомленням-рішенням, що стало підставою його оскарження в судовому порядку.

ПП «Дніпро-Захід» включило до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 р. податкову накладну минулих періодів, а саме податкову накладну за грудень 2008 р. на суму ПДВ – 187,50 грн.

При поданні декларації з ПДВ за грудень 2008 р. до органів державної податкової служби ПП «Дніпро-Захід» не подавало заяву зі скаргою про неотримання від постачальника ТзОВ «Гравіс» податкової накладної.

Фактичні обставини справи сторони визнають. Спір виник щодо правомірності віднесення платником податків до складу податкового кредиту звітного періоду податкової накладної минулого періоду.

В основу висновку про неправомірність формування складу податкового кредиту позивачем ДПІ у Галицькому районі м. Львова покладено те, що у розд. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2009 р.№ 757-р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)» зазначено, що відповідно до п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).  З цих підстав відповідач вважає, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань встановлена п.7.3 ст.3 цього ж Закону. Також зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону). Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

При цьому позивач зазначає, що ним правомірно включено до складу податкового  кредиту в червні 2009 р. податкову накладну за минулий період - грудень 2008 р. на суму 187,50 грн., оскільки ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дозволяє включати до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними за будь-який період в межах строку позовної давності, тобто 1095 днів.

Крім того, позивач зазначає, що безпідставним з боку відповідача є посилання на п. 2 Розпорядження КМ України від 01.07.2009 р.№ 757-р, оскільки Указом Президента України від 04.09.2009 р. № 706/2009 призупинено дію п. 2 вказаного Розпорядження.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини та вирішуючи спір, Суд виходив з наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України N 2181 від 20.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі – Закон № 2181) . Законом України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (надалі – Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином наведена норма передбачає, що платник не має права відносити до податкового кредиту суму ПДВ раніше моменту вказаного у відповідному пункті 7.5.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна, на підставі якої позивачем нараховано податковий кредит з ПДВ, складена контрагентом позивача - ТзОВ «Гравіс» 22.12.2008 року. Фактично податкова накладна № 1656 від 22.12.2008 року була отримана позивачем в червні 2009 р., що підтверджується листом  продавця (ТзОВ «Гравіс»), в якому вказано, що така надсилалась покупцю -   ПП «Дніпро-Захід» поштою, однак у зв’язку з тим, що на конверті не правильно було зазначено адресу одержувача такі повертались. Лише в червні 2009 року ТзОВ «Гравіс» передало  через представника   ПП «Дніпро-Захід» податкову накладну від 22.12.2008 р. За наведених обставин датою виникнення у позивача - ПП «Дніпро-Захід» права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкової накладної.

Позивачем сума ПДВ  в розмірі 187,50 грн. була включена до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому й була отримана податкова накладна № 1656 від 22.12.2008 року , оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Таким чином, Суд вважає що позивачем дотримано вимоги пп. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР щодо періоду формування податкового кредиту, що свідчить про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Щодо тверджень ДПІ у Галицькому районі м. Львова про порушення платником податків п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до якого податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках, оригінал  якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В Акті перевірки від 06.08.2009 р. відповідачем зазначено, що такої скарги від позивача не надходило. Позивач цієї обставини не заперечує.

Як  вбачається з пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право особи на подання такої  заяви (скарги) пов‘язано із включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, щодо яких у нього відсутня податкова накладна. Проте, позивач не включав суму, не підтверджену податковою накладною, до складу податкового кредиту, а тому і не повинен був подавати заяву (скаргу), як це передбачено у пп. 7.2.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Вищезазначені норми Закону № 168/97-ВР свідчать про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, тобто ненадання податкової накладної.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з твердженням позивача, що в даному випадку подання заяви зі скаргою   до податкової декларації за звітний податковий період не є необхідним, а позивач правомірно включив до складу податкового кредиту в податковій декларації за червень 2009 р. податкову накладну минулого періоду, а відтак, висновок ДПІ у Галицькому районі м. Львова про заниження податкового зобов’язання  з ПДВ в сумі 187,50  грн. є безпідставним та необґрунтованим. За таких обставин податкове повідомлення-рішення, що винесене відповідачем за результатами перевірки цих правовідносин, є протиправними і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, Суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Документально доведено сплату позивачем судового збору в сумі 3,40 грн., який слід стягнути  на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова № 0004671521/0 від 27.08.2009 року

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дніпро-Захід» 3,40 гривень сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено14  грудня 2009р. о 12: 45

                                    Суддя                         В.М.Кравчук