ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

17.04.2018р. Справа № 905/2265/17

За заявою кредитора ОСОБА_1, м. Маріуполь

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 01237193)

про стягнення заборгованості по заробітній платі та включення до реєстру вимог кредиторів

розпорядник майна - арбітражний керуючий Затворницька О.М.

Суддя господарського суду І.К. Чорненька

Представники:

від заявника - не з'явився

від боржника - не з'явився

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.10.2017р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" та призначено проведення підготовчого засідання на 18.10.2017р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2017р. за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд"; введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, введена процедура розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 10.02.2018р., розпорядником майна боржника призначений арбітражний керуючий Затворницька Олена Миколаївна; встановлена дата попереднього засідання суду з розгляду реєстру вимог кредиторів на 12.12.2017р.

19.10.2017р. за номером 46622 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення (повідомлення) про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", м. Маріуполь (код ЄДРПОУ 01237193).

14.12.2017р. до господарського суду Донецької області надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 05.12.2017р. про стягнення заборгованості по заробітній платі та включення до реєстру вимог кредиторів першої черги, за якою просить суд стягнути з боржника на його користь заробітну плату у сумі 61286,98грн., індексацію заробітної плати у сумі 15889,53грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 76812,10грн. та включити їх до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2017р. призначено розгляд заяви ОСОБА_1 б/н від 05.12.2017р. про стягнення заборгованості по заробітній платі та включення до реєстру вимог кредиторів першої черги у судовому засіданні на 30.01.2018р.

29.01.2018р. до господарського суду від боржника надішли:

- довідка про заборгованість по заробітній платі щодо ОСОБА_1;

- довідка про середню заробітну плату за час затримки розрахунку щодо ОСОБА_1;

- табель обліку використання робочого часу та заробітної плати;

- розрахункові листи за вересень, жовтень 2016р. щодо ОСОБА_1

Ухвалою господарського суду від 30.01.2018р. відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 б/н від 05.12.2017р. про стягнення заборгованості по заробітній платі та включення до реєстру вимог кредиторів першої черги у судовому засіданні на 27.02.2018р.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2018р. відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 б/н від 05.12.2017р. про стягнення заборгованості по заробітній платі та включення до реєстру вимог кредиторів першої черги у судовому засіданні на 27.03.2018р. та зобов'язано заявника надати суду документи, що підтверджують невиплачену заборгованість по заробітній платі у розмірі 61286,98грн.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2018р. відкладено розгляд заяви ОСОБА_1 б/н від 05.12.2017р. про стягнення заборгованості по заробітній платі та включення до реєстру вимог кредиторів першої черги у судовому засіданні на 17.04.2018р. та зобов'язано сторін:

- ОСОБА_1 надати суду документи, що підтверджують невиплачену заборгованість по заробітній платі у розмірі 61286,98грн.;

- боржнику надати суду персоніфіковані відомості щодо суми заборгованості ОСОБА_1 на час його звільнення з ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" (яка підлягає виплаті) та періоду її виникнення (із зазначенням погашення заборгованості у часі з 31.10.2016р. по 27.03.2018р.).

16.04.2018р. на електрону адресу господарського суду на виконання вимог ухвали суду від боржника супровідним листом №07/186и від 13.04.2018р. надійшли документи для доручення до матеріалів справи з додатками.

Розглянувши у судовому засіданні 17.04.2018р. заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі та включення до реєстру вимог кредиторів першої черги, дослідивши надані сторонами документи, судом встановлено:

14.12.2017р. до господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 б/н від 05.12.2017р. про стягнення заборгованості по заробітній платі та включення до реєстру вимог кредиторів першої черги, за яким просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на його користь 153988,61грн., яку включити до реєстру вимог кредиторів першої черги, з яких:

- 61286,98грн. - заробітна плата;

- 15889,53грн. - індексація заробітної плати;

- 76812,10грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2016р. по 05.12.2017р.

Обґрунтовуючи заяву, заявник посилається на невиплату боржником заборгованості по заробітній платі станом на 05.12.2017р., у зв'язку з чим заявником боржник просить суд стягнути заробітну плату, індексацію заробітної плати та нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (з 01.11.2016р. по 05.12.2017р.).

Заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема, приписами статей 116, 117 КЗпП України, положень Закону України "Про оплату праці".

Перевіривши надані сторонами документи, суд встановив наступне:

За приписами ст.94 КЗпП України, ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

До структури заробітної плати, в силу ст.2 Закону України "Про оплату праці", включаються виплати за виконану роботу, а також гарантії та компенсації за невідпрацьований час.

Так, згідно ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Структура заробітної плати визначена у ст.2 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.

За змістом ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні суми, належної працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорюваних ним суму.

Згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок надання інформації щодо бухгалтерського обліку боржника, інформації щодо кількості працівників підприємства боржника, стану оплати праці робітників, а також заборгованості по виплаті зарплати, обов'язок доказування обставин щодо проведення повного розрахунку по заробітній платі покладено на розпорядника майна, керуючого санацією, боржника-роботодавця.

Матеріалами справи підтверджується, що заявник знаходився з боржником у трудових відносинах, та 29.05.2017р був звільнений на підставі ст.36 КЗпП України за згодою сторін (згідно запису №25 в трудовій книжці).

При цьому, згідно заяви, боржник ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" станом на 05.12.2017р. фактично не розрахувався зі ОСОБА_1 та розмір невиплаченої заробітної плати, як зазначає заявник, становить 61286,98грн.

Ухвалами господарського суду від 30.01.2018р., 27.02.2018р., 27.03.2018р. було зобов'язано заявника ОСОБА_1 надати суду документи, що обґрунтовують наявність боргу по заробітній платі у розмірі 61286,98грн.

Станом на 19.04.2018р. заявником ОСОБА_1 документів на вимоги ухвал суду від 30.01.2018р., 27.02.2018р., 27.03.2018р., що обґрунтовують наявність у боржника боргу перед ОСОБА_1 по заробітній платі у розмірі 61286,98грн. суду не надан.

Боржником надана довідка №07/185 від 13.04.2018р. про розрахунки по заробітній платі з ОСОБА_1, згідно якої боржник зазначає, що на час звільнення 31.10.2016р. перед робітником ОСОБА_3 існувала заборгованість по заробітній платі у сумі 18961,13грн., яка була частково погашена боржником на суму 5468,81грн. (листопад 2016р. - 3812,42грн.; грудень 2016р. - 1506,39грн., лютий 2017р. - 150,00грн.), та станом на 13.04.2018р. заборгованість боржника перед ОСОБА_1 по заробітній платі складає 13492,32грн.

Розмір вищевказаних погашень та залишку невиплаченої заборгованості перед заявником у розмірі 13492,32грн. також відображена у розрахункових листках ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» щодо ОСОБА_1 за жовтень-грудень 2016р. та лютий 2017р.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заробітної плати задовольняються судом часткового та підлягають стягненню у розмірі 13492,32грн.

Частина заявлених вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заробітної плати з боржника у розмірі 47794,66грн. (61286,98грн. - 13492,32грн.) є необґрунтованими, недоведеними, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статі 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.

Вказана правова позиція, викладена у рішенні Верховного Суду України від 14.11.2012р. у справі №6-139цс12, який дійшов висновку, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

В постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільнені та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні передбачено "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні 2 календарні місця роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно абз.4 п.2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В інших випадках, згідно із п.4 даного Порядку, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадку, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи, що заявник останні 3 місяці перед звільненням працював на підприємстві ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд", розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 здійснюється відповідно до п.п. 2, 8 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин за останні 2 календарні місця роботи, що передують даті звільнення.

Відповідно до змісту заяви ОСОБА_1 кількість робочих днів за період з 01.11.2016р. по 05.12.2017р. становить 295 днів, середньоденна заробітна плата - 260,38грн., а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені - 76812,10грн.

Розрахунок середньоденної заробітної плати здійснений заявником виходячі із розміру сум заробітної плати за останні два місяці що передували звільненню (6971,70грн. за серпень 2016р. + 4485,00грн. за вересень 2016р.) та її діленням на кількість відпрацьованих робочих днів (44 дні - вересень, серпень 2016р.), розмір середньоденної заробітної плати становить 260,38грн. (11456,70грн. : 44 дні).

Здійснивши власний розрахунок кількості робочих днів відповідно до листа Міністерства соціальної політики України №11535/0/14-16/13 від 05.08.16р. "Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік", судом встановлено, що кількість робочих днів за період з 01.11.2016р. по 05.12.2017р. становить 277 дні (а не 295 днів, як зазначено заявником).

За таких обставин судом встановлено, що середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 01.11.2016р. по 05.12.2017р. з урахуванням кількості робочих днів у зазначений період становить 72125,26грн. (260,38 х 277) без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкові платежі.

Частина заявлених вимог ОСОБА_1 щодо стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні з боржника у розмірі 4686,84грн. (76812,10грн. - 72125,26грн.) є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що згідно ч.3 п.3 вказаного Порядку в розрахунок середньої заробітної плати включаються усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахувань на податки, стягнення аліментів, тощо.

Судом не приймається до уваги відображений у довідці №07/59 від 26.01.2018р. розрахунок боржника середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні щодо ОСОБА_1, оскільки боржником невірно визначена кількість робочих днів за час затримки розрахунку при звільненні (274 днів замість 277 днів) та розмір середньоденної заробітної плати боржника (212,13грн. замість 260,38грн.), у зв'язку з чим розрахунок здійснений боржником невірно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають стягненню частково у розмірі 72125,26грн. (без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкових платежів).

Вимогами ч.6 ст.95 КЗпП визначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Аналогічні положення закріплені у ст.33 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078. (далі за текстом - Порядок).

Порядком визначаються правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Такі правила поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" об'єктом індексації є грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Конституційний Суд України, у рішенні від 15.10.2013р. №9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2.), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3.).

Індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Таким чином, індексація як складова частина заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право на звернення до суду з позовом про індексацію заробітної плати та стягнення належної йому суми індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16.01.2018р. у справі №243/5366/16-ц.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (ч.1 ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції до 24.12.2015р.)

Частина перша ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачає (із змінами, внесеними згідно із Законом №911-VIII від 24.12.2015р.), що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що узгоджується з відповідними положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Відповідно до п.4 Порядку, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат добутку доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу споживчих цін, зменшеного на величину порогу індексації та поділеного на 100 відсотків.

Згідно п.5 Порядку, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Таким чином, при проведенні індексації заробітної плати використовуються такі поняття, як індекс споживчих цін, поріг індексації, базовий місяць та коефіцієнт індексації (постанова Верховного Суду від 16.01.2018р. у справі №243/5366/16-ц).

Відповідно до п. Порядку проведення індексації грошових доходів населення при виплаті заробітної плати індексується прибуток в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, згідно Законів України "Про державний бюджет України" на відповідні роки.

Згідно Законів України "Про державний бюджет України" (на відповідні роки), прожитковий мінімум для працездатних осіб складав у 2015 році - з 01 січня 2015 року - 1218 грн., з 01 вересня 2015 року - 1378 грн., у 2016 році - з 01 травня 2016 року - 1450 грн., з 01 грудня 2016 року - 1600 грн..

Як вже було зазначено, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, для визначення суми індексації прибуток, що підлягає індексації, слід помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на 100 відсотків.

Як вбачається з поданої заяви ОСОБА_4 йому не нараховувалася та не сплачувалася індексація заробітної плати з вересня 2015р. по жовтень 2016р. у загальній сумі 15889,53грн.

Боржником станом на 17.04.2018р. будь яких заперечень щодо нарахованої заявником суми індексації заробітної плати або доказів сплати даної індексації суду не надано.

Здійснивши власний розрахунок розміру індексації заробітної плати за період з вересня 2015р. по жовтень 2016р., суд дійшов висновку, що вимоги заявника в частині індексації заробітної плати є обґрунтованими та підлягають стягненню у заявленому заявником розмірі, а саме 15889,53грн. без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкові платежі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 13492,32грн., індексацію заробітної плати в сумі 15889,53грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунки при звільенні за період з 01.11.2016р. по 05.12.2017р. у розмірі 72125,26грн., без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкових платежів; визнати ОСОБА_1 кредитором боржника на суму 101507,11грн.

Керуючись ст.2, 8, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст..ст. 94, 95, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст.120, 121, 233, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Стягнути з ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" (код ЄДРПОУ 01237193, м. Маріуполь, Донецька область, 87505, вул. Якова Гугеля, 3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) заробітну плату у розмірі 13492,32грн., індексацію заробітної плати у розмірі 15889,53грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2016р. по 05.12.2017р. у розмірі 72125,26грн., без виключення сум відрахувань на податки та обов'язкових платежів.

Визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на суму 101507,11грн. - перша черга.

Розпоряднику майна включити кредитора - ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" на суму 101507,11грн. - перша черга.

Розпоряднику майна погашення заборгованості по зарплаті здійснювати з утриманням обов'язкових платежів та податків.

Відмовити заявнику ОСОБА_1 в частині заявлених вимог щодо стягнення заробітної плати у сумі 47794,66грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 4686,84грн.

Ухвала, в частині стягнення заробітної плати на суму 13492,32грн., індексації заробітної плати на суму 15889,53грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2016р. по 05.12.2017р. на суму 72125,26грн. є виконавчим документом відповідно до ч.3 ст. 327 Господарського процесуально кодексу.

Ухвала може бути пред'явлена до виконання до 17.04.2021р.

Ухвала набирає чинності у строк та порядку, визначеному ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена протягом строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Ірина Кузьмінічна Чорненька

Суддя І.К. Чорненька