ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6324/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Сіренко О.І. , Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018, суддя Шляхова О.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 19.02.18 по справі № 820/6324/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправною і скасування індивідуальної податкової консультації,визнання незаконними та протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану листом №2661/ІПК/20-40-13-11-15 від 17.11.2017 року, як таку, що суперечить ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 року у справі №820/1538/17;

- визнати незаконними та протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо надання індивідуальної податкової консультації №2661/ІПК/20-40-13-11-15 від 17.11.2017 року;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації №2661/ІПК/20-40-13-11-15 від 17.11.2017 року з урахуванням висновків суду надати ОСОБА_1, - нову індивідуальну податкову консультацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що надана індивідуальна податкова консультація є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягаю скасуванню. Позивач наголошує на тому, що у новій індивідуальній податковій консультації від 17.11.2017 року Головне управління ДФС у Харківській області знову зазначає, що позивач повинен подати звіт про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та здійснити сплату єдиного внеску на загальних підставах, визначених Законом № 2464 для осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, в тому числі - адвокатську. Вважає, що працівники ГУ ДФС у Харківській області, які складали нову податкову консультацію, умисно проігнорували зміст ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі № 820/1538/17, а лише формально вказали її в першому та останньому абзаці наданої індивідуальної податкової консультації, оскільки знову зазначили, що позивач повинен подати звіт про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та здійснити сплату єдиного внеску на загальних підставах, визначених Законом № 2464 для осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, в тому числі: адвокатську.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року вказаний адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію, надану ОСОБА_1 листом №2661/ІПК/20-40-13-11-15 від 17.11.2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198; 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46), за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) у розмірі 340,00 (триста сорок гривень) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, які були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційних скарг в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований адвокатом згідно рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 27 від 21.07.1999 року. Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом № 894 від 22.07.1999 року.

З 26.12.2016 року адвокатську діяльність ОСОБА_1 зупинено на підставі заяви адвоката у відповідності до вимог п. 1 ч. 1. ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

В подальшому позивач працював у Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського на посаді завідувача кафедри цивільно - правових дисциплін та у Міжнародному економіко - гуманітарному університеті ім. академіка ОСОБА_2 (професор кафедри цивільно - правових дисциплін).

ОСОБА_1 до ГУ ДФС подано заяву від 30.10.2017 року б/н (вх. ГУ ДФС у Харківській області від 14.11.2017) на отримання нової податкової консультації з урахуванням постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду по справі № 820/1538/17.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 року по справі № 820/1538/17, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково. Визнана протиправною та скасована індивідуальна податкова консультація, надана ОСОБА_1 листом № 966/Т/20-40-13-02-13 від 07.03.2017 року.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення позивача із новим запитом на отримання податкової консультації, в якому він просив на підставі п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14, п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17, ст. 52 Податкового кодексу України надати йому індивідуальну податкову консультацію, роз'яснивши чи поширюється на нього як на адвоката, професійна діяльність якого зупинена, дія положень Закону від 08.07.2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-УІ) та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого сказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (далі - Порядок №435) щодо обов'язкової сплати сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за тимчасове нездійснення адвокатської діяльності.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.10.2017 ГУ ДФС листом від 17.11.2017 №2661/ІПК/20-40-13-11-15 надано нову податкову консультацію з зазначеного питання, в якому, зокрема, зазначено, що оскільки позивач на теперішній час перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, отже він є платником єдиного внеску.

Не погодившись з зазначеним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування вищезазначеної податкової консультації суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки адвокатська діяльність ОСОБА_1 зупинена, то позивач не вважається працюючим, не здійснює підприємницьку діяльність, тобто останній не є самозайнятою особою та відповідно не отримує прибуток від адвокатської діяльності, отже відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми діючого законодавства, які регулюють саме припинення, а не зупинення професійної адвокатської діяльності, отже контролюючим органом надано ОСОБА_1 податкову консультацію в листі № 2661/ІПК/20-40-13-11-15 від 17.11.2017 року, яка суперечить нормам та змісту чинного законодавства.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за контролюючим органом закріплено безпосередній обов'язок щодо надання нової податкової консультації, у разі скасування попередньої у судовому порядку та з урахуванням висновків суду, а позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем після набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі не буде дотримано вищезазначених норм права щодо необхідності надання нової податкової консультації, а відтак на даний момент суб'єктом владних повноважень не порушено права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до пп.14.172-1 п.14.1 ст.14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом (п.52.1); податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2); за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі; консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства (п.52.3).

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).

Згідно ч.ч.2 та 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Як свідчать письмові докази, у оскаржуваній відповіді податкового органу зазначається про необхідність подавання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та здійснення сплати єдиного внеску на загальних підставах, визначених Законом № 2464 для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську.

Отже, з аналізу наданої податкової інформації вбачається, що податковий орган повідомив позивача про те, що на нього як на адвоката, професійна діяльність якого зупинена, дія положень Закону № 2464-VІ та Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за тимчасове нездійснення адвокатської діяльності поширюється, у зв'язку з чим адвокату необхідно подавати звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та здійснювати сплату єдиного внеску на загальних підставах, визначених Законом №2464-VІ для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську.

В індивідуальній податковій консультації, що оскаржується по даній справі, відповідач посилається на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Підставою для зняття з обліку у контролюючому органі самозайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі (п. 67.1 ст.67 та підп. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 Податкового Кодексу).

В обґрунтування правомірності наданої податкової консультації відповідач вказує на Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, при цьому наводить положення, які необхідно застосовувати при ліквідації, припиненні діяльності платників єдиного внеску.

Проте, у спірних відносинах позивач зупинив, а не припинив свою адвокатську діяльність, а тому посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем вказаних норм права у разі зупинення своєї професійної діяльності є помилковими.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені п.5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

З урахуванням вищенаведених норм права, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI (далі по тексту - Закон №5076-VI).

Згідно з вимогами статті 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31 Закону № 5076-VI).

Положеннями ст.32 Закону № 5076-VI передбачено встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, адвокатська діяльність припиняється шляхом анулювання свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю.

Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України (ч. 5 ст.32 Закону N№ 5076-VI).

Виходячи зі змісту ч.5 та 6 ст.31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону N 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Крім того, як вбачається з листа Міністерства фінансів України від 18.04.2017 р. № 11220-16-10/10500, який погоджувався спільно із Державною фіскальною службою України, фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), може бути знята з обліку на підставі поданої до контролюючого органу за основним місцем обліку заяви про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП за умови внесення до Єдиного реєстру адвокатів України записів про зміну організаційної форми адвокатської діяльності або зупинення чи припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю зупинено за п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 26.12.2016 року на підставі заяви ОСОБА_1

У відповідності до розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N 755, платник єдиного внеску зобов'язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою N 7-ЄСВ згідно з додатком 4 до цього Порядку та копії таких документів: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію; розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи. тримавши заяву за формою N 7-ЄСВ (додаток 4), контролюючий орган у строк, зазначений у пункті 1 цього розділу, проводить позапланову документальну перевірку щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску або звірення розрахунків з фізичними особами, які забезпечують себе роботою самостійно. На основі акта перевірки або акта звірки платник єдиного внеску здійснює остаточні розрахунки з контролюючим органом.

У разі отримання заяви від платника єдиного внеску про зняття з обліку контролюючий орган повідомляє Пенсійний фонд України та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку.

Відповідні органи Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом десяти календарних днів з дня отримання інформації про прийняття рішення платником щодо зняття з обліку надають відповідному контролюючому органу довідку про наявність або відсутність заборгованості зі сплати страхових коштів за формою N 8-СК згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Водночас, вищезазначені норми права поширюються на платників податків, які вирішили саме припинити свою діяльність та мають дотримуватись вищезазначеної процедури, а відтак посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем вказаних норм права у разі зупинення своєї професійної діяльності є помилковим.

Оскільки з 26.12.2016 року ОСОБА_1 не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, отже він не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність факту зайнятості позивача в розумінні законодавства про зайнятість населення.

Поряд з цим, як встановлено судовими рішеннями по справі № 820/1538/17, з облікових карток Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 форми ОК-7, ОК-5, вбачається, що єдиний внесок за ОСОБА_1 в період зупинення його адвокатської діяльності було сплачено роботодавцями останнього - Таврійським національним університетом ім. В.І. Вернадського та Міжнародним економіко - гуманітарним університетом ім. академіка ОСОБА_2, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

Отже, оскільки адвокатська діяльність ОСОБА_1 зупинена, то позивач не вважається працюючим, не здійснює підприємницьку діяльність, тобто останній не є самозайнятою особою та відповідно не отримує прибуток від адвокатської діяльності, отже відповідачем помилково застосовано до спірних правовідносин норми діючого законодавства, які регулюють саме припинення, а не зупинення професійної адвокатської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом надано ОСОБА_1 податкову консультацію в листі № 2661/ІПК/20-40-13-11-15 від 17.11.2017 року, яка суперечить нормам та змісту чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині скасування вищезазначеної податкової консультації є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог стосовно визнання незаконними та протиправними дій Головного управління ДФС у Харківській області щодо надання індивідуальної податкової консультації №2661/ІПК/20-40-13-11-15 від 17.11.2017 року та зобов'язання Головного управління ДФС у Харківській області протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування індивідуальної податкової консультації з урахуванням висновків суду надати ОСОБА_1 - нову індивідуальну податкову консультацію, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З аналізу позовних вимог вбачається незгода позивача із змістом та результатами розгляду свого звернення у вигляді отриманої в подальшому індивідуальної податкової консультації, що і є предметом оскарження даного позову.

Відповідно до п.п. 52.4, 52,5 ст. 52 Податкового кодексу України, консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

З огляду на викладені законодавчі положення вбачається, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

Наслідки застосування платником податкової консультації наведені у п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, згідно з якою не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

При цьому, надаючи податкову консультацію, податковий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків з конкретної норми закону, тому податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта та не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Водночас, у відповідності до п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що безпосереднім наслідком скасування індивідуальної податкової консультації в судовому порядку законодавцем вже передбачено надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду, що в свою чергу звільняє платника податків від необхідності повторного звернення до суду з метою зобов'язання податкового органу надати нову податкову консультацію.

В свою чергу, у разі відмови контролюючого органу надати нову податкову консультацію протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації, платник податків наділений правом на звернення до суду, з огляду на те, що саме у такому випадку порушуються права та законні інтереси платника податків.

Окрім того, оскільки зобов'язання щодо видачі нової податкової консультації у податкового органу пов'язане з часом прийняття судового рішення, яким були встановлені обставини невідповідності нормам та змісту відповідного податку оскаржуваної податкової консультації, відтак така позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судом не були порушені, відповідно є заявленою передчасно.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 31.05.2016 року по справі № К/800/1679/16.

Положеннями ч.1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 6 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, враховуючи, що приписами ст. 53 Податкового кодексу України за контролюючим органом закріплено безпосередній обов'язок щодо надання нової податкової консультації, у разі скасування попередньої у судовому порядку та з урахуванням висновків суду, а позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем після набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі не буде дотримано вищезазначених норм права щодо необхідності надання нової податкової консультації, а відтак на даний момент суб'єктом владних повноважень не порушено права та законні інтереси позивача.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, надану листом №2661/ІПК/20-40-13-11-15 від 17.11.2017 року. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо інших доводів апеляційних скарг колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 року без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Харківській області, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 по справі № 820/6324/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц

Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко М.М. Яковенко

Повний текст постанови складено 18.04.2018.