Справа №2-2631/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 грудня 2009 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кучми В.В.
при секретарі - Сіденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш» про стягнення заборгованості з заробітної плати, моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся з справжнім позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш», посилаючись на те, що він з 03 червня 2002 року на підставі укладеного контракту працював на дочірньому підприємстві відповідача «Еталон» у якості директора, згідно умов строк дії контракту завершився 01 червня 2008 року, але при розрахунку на момент завершення контракту і до цього часу йому не була виплачена заборгованість з заробітної плати у сумі 8181,68 грн
Оскільки несвоєчасна виплата розрахункових при звільненні призвела до душевних хвилювань, спонукала на додаткові зусилля в організації життя, то також просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у такій же сумі 8181,68 грн.
До початку судового засідання позивачем були доповнені позовні вимоги, за якими також просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з дня звільнення з 01.06.08 р і по день винесення судового рішення
У судовому засіданні позивач підтримав заяву. Додатково пояснив, що він працюючи на посаді директора ДП «Еталон» одночасно за сумісництвом за трудовою угодою також працював у якості начальника центральної заводської лабораторії Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш», на момент його звільнення адміністрацією підприємства утворювались несприятливі умови праці, які спонукали працівників, у тому числі на керівних посадах, подавати заяви про звільнення за власним бажанням, він теж подав заяву від 21.05.08 року, при цьому вважав, що звільняючись з посади керівника лабораторії він одночасно звільняється і з посади начальника Дочірнього підприємства «Еталон», фактично працював і виходив на роботу як директор ДП «Еталон» теж по 28 травня 2008 року, за цей період у травні місяці нараховував собі згідно посадового окладу заробітну плату, а з цього часу і по 3 червня 2008 року, тобто по день завершення дії контракту, на роботу не виходив, заробітну плату не нараховував, будь-яких претензій щодо дострокового розірвання контракту за його ініціативою підприємство відповідача до нього до цього часу не висувало.
Представник позивача за заявою ОСОБА_2 на обґрунтування вимог надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача за довіреністю Паламарчук Х.М позов не визнала у повному обсязі. Вважає, що заробітна плата до виплати ОСОБА_1 не повинна нараховуватись, останній покладені на нього контрактом обов’язки директора дочірнього підприємства належним чином не виконував і тому заборгованості як такої не існує. Також посилається, що позивачем не дотримані умови дострокового розірвання контракту, оскільки будь-які обставини, що передбачені самим контрактом та які б давали підстави для припинення позивачем виконання обов»язків і невиходу його на роботу до завершення терміну дії контракту, були відсутні. Але при цьому будь-яких претензій до позивача з приводу дострокового припинення ним виконання обов»зків у якості директора дочірнього підприємства товариство «Сніжнянськхіммаш» до цього часу не висувало. Підтверджує, що позивачем, як начальником центральної заводської лабораторії ВАТ «Сніжнянськхіммаш» за трудовим договором та який одночасно за сумісництвом за контрактом виконував обов»язки директора ДП «Еталон», подавалась заява від 21.05.08 року про звільнення за власним бажанням, така заява була прийнята і розглянута про його звільнення з посади начальника ЦЗЛ і з цього приводу по підприємству видавався наказ. При цьому питання про звільнення позивача з посади директора Дочірнього підприємства «Еталон» не розглядалось, оскільки порядок звільнення з цієї посади був врегульований умовами контракту.
Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні доведено і фактично встановлено, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах з відповідачем, від 3 червня 2002 року між відповідачем у справі Відкритим акціонерним товариством «Сніжнянськхіммаш» в особі голови правління Пономаренко В.І., який іменується і виступає як наймач з одного боку та позивачем ОСОБА_1 як виконавцем з іншого боку був укладений контракт, за яким наймач доручає, а виконавець ОСОБА_1 бере на себе обов»язок по здійсненю керівництва Дочірнім підприємством «Еталон» ВАТ «Сніжнянськхіммаш» у якості директора. Цей контракт набирає чинності з моменту підписання та діє на протязі шести років, тобто до 3 червня 2008 року.
Трудовий контракт є двостороннім вольовим актом, угодою двох суб”єктів, направлений на виникнення взаємних трудових прав і обов”язків. Частиною третьою статті 21 КЗпП України контракт визначений як особлива форма трудового договору, у якому строк його дії, права, обов”язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Такі взаємні умови трудового контракту повинні відповідати та не вступати в протиріччя з вимогами трудового законодавства. У разі якщо сторонами не оговорені ті чи інші умови, то до трудових правовідносин за контрактом застосовуються встановлені загальні правила. Згідно умов трудового контракту від 3 червня 2002 року, зокрема визначених пунктом 7.1, сторонами не оговорений та не погоджений порядок дострокового розірвання трудового контракту за ініціативою працівника, що не є перешкодою позивачеві ОСОБА_1 у будь-який час на протязі дії контракту звертатись з заявою про звільнення від покладених обов»язків за власним бажанням чи згодою сторін. Згідно заяви, поданої від 21.05.08 року, позивач просив звільнити його у тому числі з посади директора ДП «Еталон» ВАТ «Сніжнянськхіммаш», яку він обіймав за контрактом, з 28.05.08 року. Ці умови були прийняті за згодою сторін, про що на заяві керівником ВАТ «Сніжнянськхіммаш» поставлена резолюція про прийняття до оформлення.
Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації, провадиться в день звільнення. Позивач ОСОБА_1 виконував обов»язки директора ДП «Еталон» за контрактом і виходив на роботу по 28 травня 2008 року включно, але у день звільнення позивачем не отримані розрахункові у вигляді заборгованості з заробітної плати. Довідкою за №41/1 від 28.05.08 р підтверджується наявність на момент звільнення заборгованості перед позивачем з заробітної плати за період його роботи на Дочірньому підприємстві «Еталон» ВАТ «Сніжнянськхіммаш» з серпня 2005 року по травень 2008 року включно у сумі 8181,68 грн.
На момент розгляду справи відповідно до наказу по Відкритому акціонерному товариству «Сніжнянськхіммаш» за №135 від 06.06.08 р «Про реорганізацію дочірнього підприємства» діяльність ДП «Еталон» є припиненою шляхом приєднання до ВАТ «Сніжнянськхіммаш» з переданням усіх прав, майна та обов»язків правонаступнику. Згідно посвідченого нотаріально передавального акту від 26 листопада 2008 року правонаступником ВАТ «Сніжнянськхіммаш» прийняті майнові права і обов”язки з оплати праці, що були пов”язані з діяльністю ДП «Еталон» до припинення його діяльності, у тому числі заборгованість з оплати праці ОСОБА_1 за період з 2004 року по травень 2008 року у сумі 8181,68 грн. На момент розгляду справи зазначена заборгованість з заробітної плати позивачеві лишається не виплаченою. Таким чином, право позивача на оплату праці з боку відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш» є порушеним і підлягає відновленню шляхом примусового стягнення на його користь зазначених сум.
Суд вважає не спроможними і не може прийняти до уваги посилання представника відповідача на те, що ВАТ «Сніжнянськхіммаш» не повинно нести обов»язки з виплати заборгованості по заробітній плати позивачеві ОСОБА_1 оскільки останній під час виконання покладених на нього за контрактом обов’язків директора дочірнього підприємства належним чином не їх виконував. Виходячи з умов, визначених у контракті, у разі невиконання позивачем як директором дочірнього підприємства умов цього контракту, покладених на нього обов»язків, неналежного ведення господарської діяльності підприємства, неотримання підприємством на протязі трьох місяців з вини директора запланованого прибутку, тощо, ВАТ «Сніжнянськхіммаш» мало можливість і підстави для дострокового розірвання контракту з виконавцем, а у разі завдання збитків підприємству також звернутись за захистом порушеного права у встановленому порядку.
Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у день його звільнення або якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Фактично позивачем не отримані розрахункові від відповідача у вигляді заборгованості з заробітної плати за період серпень 2005 року - травень 2008 року з дня його звільнення з 28.05.08 року і до 04.03.09 року. За цей період кількість робочих виходів згідно загального щотижневого графіку роботи на підприємстві складає 410 робочий день. Але відповідно до положень ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог і таким чином вважає заможливе стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період, який вимагає позивач, тобто з 01.06.08 р і по 04.03.09 року, що складає 407 робочий день.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95 р „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” суми середнього заробітку за період затримки розрахункових обчислюються виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передували події, з якою пов”язані відповідні виплати. Відповідно до п. 8 цієї Постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, Позивач останні два місяці працював у відповідача у квітні та травні 2008 року, у квітні заробіток позивача складав 432,85 грн за 23 робочі виходи, у травні 432,85 грн за 16 робочих виходів, то таким чином його середній щоденний заробіток за останні два місяці складе 22,19 грн (432,85+432,85):39=865,70:39=22,19). Оскільки у судовому засіданні доведено, що з вини відповідача позивачу не було своєчасно виплачені розрахункові за період з дня його звільнення і по день винесення судового рішення, то на користь позивача з відповідача слід стягнути середній заробіток частково за цей період, як вимагає позивач з 01.06.08 р по 04.12.09 р у сумі 9031,33 грн (22,19*407=9031,33), які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв»язку з несвоєчасною виплатою розрахункових.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У судовому засіданні доведено порушене право позивача на своєчасне отримання заробітної плати. Позивач у позовній заяві вимоги щодо моральної шкоди обґрунтовує тим, що після звільнення і неотримання розрахункових певний час мав матеріальні труднощі з утримування сім»ї і це викликало в ньому страждання. Але у частині позову про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача суд вважає слід відмовити, оскільки позивачем відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України пропущений строк для звернення до суду з такою вимогою про відшкодування порушеного права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнені від сплати судового збору позивачі – робітники та службовці – з позовів про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача, таким чином з відповідача ВАТ «Сніжнянськхіммаш» на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі по 51 грн.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при звернені до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, у зв»язку з чим з відповідача слід також стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн
Керуючись ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 212–215, 294 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати за період роботи з серпня 2005 року по травень 2008 року включно у сумі 8181 (вісім тисяч сто вісімдесят одна) гривня 68 копійок. В іншій частині позов залишити без задоволення.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сніжнянськхіммаш» на користь держави судовий збір у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривен.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Головуючий: