Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 683/114/17

провадження № 61-633св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Крата В. І., КурилоВ. П.

учасники справи:

позивач - Старокостянтинівська місцева прокуратура,

позивач - Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області,

відповідач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

третя особа - Старокостянтинівський відділ з питань державної реєстрації виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області,

третя особа - приватний нотаріус Старокостянтинівського районного нотаріального округу Голуб Ольга Євгенівна,

третя особа - Старокостянтинівське бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2017 року у складі судді Андрощука Є. М. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,

встановив:

У січні 2017 року Старокостянтинівська місцева прокуратура звернулася до суду з позовом в інтересах Старокостянтинівської міської ради, у якому просила визнати недійсними договори дарування від 23 червня 2015 року № 924 на об'єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_1, від 23 червня 2015 року № 926 на об'єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_2.

У подальшому з урахуванням уточнень позивач також просив скасувати реєстрацію права власності на об'єкти незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що проведена приватним нотаріусом Голуб О. Є. на підставі зазначених вище договорів дарування.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що 15 грудня 2008 року між Старокостянтинівською міською радою та ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1400 кв. м, що розташована на АДРЕСА_2. Додатковою угодою до цього договору від 06 квітня 2010 року строк оренди земельної ділянки продовжено до 01 грудня 2015 року.

12 січня 2015 року між Старокостянтинівською міською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 2600 кв. м на АДРЕСА_1. На підставі цих договорів орендар отримав декларації про початок виконання будівельних робіт та звернувся до Старокостянтинівського міського бюро технічної інвентаризації для виготовлення технічних паспортів на об'єкти незавершеного будівництва майнових комплексів, відповідно до яких готовність об'єкта на АДРЕСА_1 становить 4 %, об'єкта на АДРЕСА_2 - 6 %.

На підставі заяви ОСОБА_3 Старокостянтинівське районне управління юстиції здійснило реєстрацію права власності на вказані об'єкти незавершеного будівництва, а в подальшому ОСОБА_3 здійснив їх відчуження на користь ОСОБА_4 шляхом укладення договорів дарування.

Під час перевірки органами прокуратури було виявлено факт службового підроблення документів працівниками Старокостянтинівського міського бюро технічної інвентаризації при виготовленні технічних паспортів на зазначені об'єкти незавершеного будівництва, а також встановлено, що земельні ділянки, які були передані в оренду для будівництва, використовуються не за цільовим призначенням, будівництво на них не ведеться, що підтверджується протоколом засідання комісії з питань регулювання земельних відносин.

За результатами проведеної Управлінням Державної архітектурної будівельної інспекції у Хмельницькій області перевірки скасовано декларації про початок виконання будівельних робіт у зв'язку з відсутністю належним чином розробленої та затвердженої документації.

Посилаючись на наведені вище обставини, прокурор просив позов задовольнити.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2017 року позов задоволено.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 4 % на АДРЕСА_1, проведену державним реєстратором реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області 22 червня 2015 року.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 6 % на АДРЕСА_2, проведену державним реєстратором реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області 22 червня 2015 року.

Визнано недійсним договір № 924 дарування об'єкта незавершеного будівництва майнового комплексу готовністю 4 % на АДРЕСА_1, укладений 23 червня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Голуб О. Є.

Визнано недійсним договір дарування об'єкта незавершеного будівництва майнового комплексу готовністю 6 % на АДРЕСА_2, укладений 23 червня 2015 року № 926 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу ГолубО. Є.

Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_4 на об'єкти незавершеного будівництва готовністю 4 % та 6 % на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, проведені приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу Голуб О. Є. на підставі договорів дарування від 23 червня 2015 року за реєстровими номерами 924 та 926 відповідно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_3, порушивши вимоги містобудівного законодавства, почав здійснювати самочинне будівництво, а тому відповідно до статей 331, 376 ЦК України не міг набути право власності на самочинно збудовані об'єкти незавершеного будівництва та, відповідно, укладати правочини щодо їх відчуження іншим особам.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2017 року рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що реєстрація права власності за ОСОБА_3 на об'єкти незавершеного будівництва майнового комплексу на АДРЕСА_2 готовністю 6 %, на АДРЕСА_1 готовністю 4 % у місті Старокостянтинові Хмельницької області, укладення ним правочину на відчуження зазначених об'єктів ОСОБА_4 та реєстрація права власності на них за ОСОБА_4 суперечать нормам ЦК України.

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частини третьої статті 331 ЦК України, статті 41 Конституції України, та порушення норм процесуального права, а саме: статей 57, 58, 60, 143 ЦПК України, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначав, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а суди не перевірили доводи прокурора щодо правових підстав пред'явлення позову на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства.

Позбавляючи його права власності на спірні об'єкти незавершеного будівництва, суди не дослідили, чи дотримано справедливої рівноваги між інтересами Старокостянтинівської міської ради та ним.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу № 299/4003/14-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 299/4003/14-ц передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 15 грудня 2008 року між Старокостянтинівською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_3 (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 1400 кв. м, розташовану на АДРЕСА_2, для будівництва бізнес-центру.

Строк дії договору до 01 листопада 2009 року, який додатковою угодою від 06 квітня 2010 року продовжено до 01 грудня 2015 року.

14 січня 2010 року рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради земельній ділянці, яка виділялась ОСОБА_3, присвоєно нову адресу: АДРЕСА_2 замість АДРЕСА_2.

Згідно з договором оренди від 12 січня 2015 року, укладеним між Старокостянтинівською міською радою як орендодавцем та ОСОБА_3 як орендарем, останній прийняв в оренду земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови площею 2600 кв. м, яка знаходиться на АДРЕСА_1. Договір укладено строком до 01 жовтня 2015 року.

10 червня 2015 року ОСОБА_3 подав до Управління Державної архітектурної будівельної інспекції у Хмельницькій області дві декларації про початок будівельних робіт на земельних ділянках на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

За змістом цих декларацій ОСОБА_3 здійснює на вказаних земельних ділянках нове будівництво третьої категорії складності нежитлових приміщень на підставі проектної документації, яка розроблена відповідно до статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

13 червня 2015 року на замовлення ОСОБА_3 комунальне підприємство «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації» виготовило два окремі технічні паспорти на об'єкти незавершеного будівництва на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, за якими об'єкт незавершеного будівництва майнового комплексу на АДРЕСА_2 має готовність 6 %, на АДРЕСА_1 - 4 %.

На підставі цих документів 22 червня 2015 року реєстраційна служба Старокостянтинівського районного управління юстиції зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на вищезазначене нерухоме майно.

У подальшому на підставі договорів дарування від 23 червня 2015 року ОСОБА_3 безоплатно передав у власність ОСОБА_4 об'єкт незавершеного будівництва майнового комплексу на АДРЕСА_2 готовністю 6 %, та об'єкт незавершеного будівництва майнового комплексу на АДРЕСА_1 готовністю 4 %.

На підставі цих договорів дарування 23 червня 2015 року державним реєстратором зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на вищевказані об'єкти незавершеного будівництва.

У червні 2016 року Управлінням Державної архітектурної будівельної інспекції в Хмельницькій області було проведено перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності при будівництві нежитлових приміщень на АДРЕСА_2 та на АДРЕСА_1, під час якої встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_6 не виготовляв проектів будівництва вищезазначених об'єктів нерухомості, не здійснював авторський нагляд за будівництвом, у зареєстрованих деклараціях про початок виконання будівельних робіт від 10 червня 2015 року ОСОБА_3 наведено недостовірні дані, чим порушено статтю 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв'язку з цим рішенням Управління Державної архітектурної будівельної інспекції у Хмельницькій області від 17 червня 2016 року № 55-д скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 10 червня 2015 року № ХМ 083151620312 на об'єкті «Будівництво офісу бізнес-центру на АДРЕСА_1 у місті Старокостянтинові» (замовник будівництва ОСОБА_3) та реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 10 червня 2015 року № ХМ 083151620306 на об'єкті «Будівництво виставочного залу бізнес-центру на АДРЕСА_2 у місті Старокостянтинові» (замовник будівництва ОСОБА_3).

12 серпня 2015 року відкрито кримінальне провадження у зв'язку з тим, що 13 червня 2015 року службові особи комунального підприємства «Старокостянтинівське міське бюро технічної інвентаризації», достовірно знаючи, що будівництво на вищевказаних земельних ділянках не ведеться, внесли завідомо неправдиві відомості до офіційних документів, а саме: технічних паспортів на об'єкти незавершеного будівництва на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, у результаті чого проведено реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор обґрунтовував своє звернення потребою захистити інтереси держави, а саме: органу місцевого самоврядування - Старокостянтинівської міської ради, яка є власником земельних ділянок та на яких відповідачем проводилось будівництво з порушенням вимог законодавства про містобудування.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями.

Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю; видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути скасовано відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи), правильно виходив із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що реєстрація права власності ОСОБА_3 на об'єкти незавершеного будівництва майнових комплексів на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 проведена з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З огляду на те, що зведені споруди підпадають під поняття самочинного будівництва і в силу статей 331, 376 ЦК України ОСОБА_3 не міг набути право власності на них та, відповідно, укладати правочини щодо їх відчуження іншим особам, суд дійшов висновку про задоволення позову Старокостянтинівської місцевої прокуратури, поданого в інтересах Старокостянтинівської міської ради, права якої порушені як власника земельних ділянок.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Посилання у скарзі на те, що прокурор не обґрунтував наявність підстав для його представництва у суді колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини ретельно перевірені апеляційним судом під час апеляційного розгляду справи.

Інші аргументи касаційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2017 року та ухвали апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2017 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило