Справа № 571/622/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі

головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.

при секретарі - ВОЗНЮК М.В.

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора – КРУПЕНКА Ю.А.

представника потерпілого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

законного представника потерпілого -ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни кримінальне провадженні № 1-кп/43/17 (12016180190000169) про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, працюючого вчителем НВК «Школа І-ІІІ ступенів – ліцей», раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 25 квітня 2016 року близько 20 години 30 хвилин, перебуваючи на вул.Шевченка смт.Рокитне Рокитнівського району Рівненської області, на грунті раптово виниклих неприязних відносин до неповнолітнього ОСОБА_3, підбіг до групи осіб, серед яких перебував і потерпілий та умисно – з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс неповнолітньому ОСОБА_3 не менше двох ударів кулаком правої руки в обличчя.

Внаслідок дій обвинуваченого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців повік обох очей, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

В суді обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованого злочину не визнав повністю.

По суті обвинувачений показав, що у день, вказаний в обвинувальному акті, він дійсно перебував у комп’ютерному клубі, розташованому по вул.Кірова с.Рокитне Рівненської області, до якого того ж вечора заходив ОСОБА_3 з іншими особами (з ким саме на даний час обвинувачений не пам’ятає). Пробувши у приміщенні клубу приблизно від 2 до 5 хвилин потерпілий пішов, після чого в цей день ОСОБА_5 ОСОБА_3 не бачив, а тому і жодних тілесних ушкоджень йому не наносив. Пізніше від працівників поліції обвинувачений дізнався, що потерпілою стороною було подано заяву про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності. Такі дії потерпілого обвинувачений пояснює тим, що він працює в одному навчальному закладі із мачухою потерпілого, з якою у ОСОБА_5 напружені стосунки через те, що вони викладають у навчальному закладі одну дисципліну, через що є конкурентами по розподілу навчальних годин, що впливає на оплату праці, а тому у такий спосіб вказана особа намагається досягти звільнення ОСОБА_5 з роботи.

Дослідивши надані суду докази, які, відповідно до ст.85, 86 КПК України, визнані судом належними та допустимими, суд вважає доведеною винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.

Підставою для початку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ст.214 КПК України, стали письмові заяви про вчинення кримінального правопорушення, подані до Рокитнівського ВП ГУ НП в Рівненській області 26 квітня 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3, відповідно до яких – ОСОБА_5 25 квітня 2016 року в районі автовокзалу наніс ОСОБА_3 удари руками в область голови (а.к.п.2, 3).

Відомості про дану подію були внесені до ЄРДР 26 квітня 2016 року, в зв’язку із чим розпочато досудове розслідування (а.к.п.1).

В ході огляду місця події – встановлено, що в смт.Рокитне дійсно є вулиця Шевченка, на якій розташована аптека (а.к.п.7-10).

Обвинувачений зазначав, що вказана слідча дія проведена з порушенням вимог КПК.

Так, ОСОБА_5 вказував, що до проведення огляду місця події слідчий мав залучити і обвинуваченого, чого органом досудового слідства зроблено не було, а відтак, порушено його право на захист.

Суд вважає таку позицію сторони захисту надуманою з огляду на наступне.

Дійсно, частиною 3 статті 223 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Обвинувачений зазначає, що проведення огляду місця події у його відсутності порушило його права, однак, яким чином вказані обставини вплинули на права ОСОБА_5 та які саме права обвинуваченого обмежено внаслідок цього – обґрунтовано стороною не було.

Також, згідно із ч.3 ст.237 КПК України – для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження.

З огляду на зміст вказаної норми – слідчий прокурор вправі запросити будь-кого із учасників кримінального провадження, при чому це є правом, а не обов’язком слідчого, прокурора.

Враховуючи наведене, огляд місця події в межах даного кримінального провадження відбувся із дотриманням вимог КПК України.

Потерпілий ОСОБА_3 в суді показав, що біля 20 год. 25 квітня 2016 року він разом із ОСОБА_7, ОСОБА_8 зайшли до комп’ютерного клубу, в якому працював ОСОБА_5 та попросили в борг пограти на комп’ютерах. ОСОБА_5 у проханні відмовив, через що вказані особи залишили приміщення клубу, пробувши у клубі не більше кількох хвилин. Потерпілий зауважив, що жодних конфліктів у нього із ОСОБА_5 цього дня не було. Через деякий час – у той момент, коли потерпілий із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебували поблизу автовокзалу, їх наздогнав ОСОБА_5, який був у збудженому стані, виражався на їх адресу нецензурними словами та звинувачував у пошкодженні належного йому автомобіля. Під час вказаних подій обвинувачений відштовхнув ОСОБА_8, після чого наніс не менше 2 ударів в обличчя потерпілого. Зі слів потерпілого – вказані удари він дістав в ділянку під око. Вказаний конфлікт тривав протягом короткого проміжку часу : 2-4 хвилини, по припиненню якого потерпілий одразу ж пішов до відділу поліції, в якому пробув біля 2 годин (орієнтовно до 0 год., або до 1 години), після чого звернувся до приймального відділення Рокитнівської ЦРЛ, оскільки погано почувався.

Покази потерпілого не суперечать даним, отриманим під час проведеного із ним слідчого експерименту, під час якого ОСОБА_3 детально показав та розказав про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень обвинуваченим. Так, вході вказаної слідчої дії потерпілий показав місце на вул.Шевченка смт.Рокитне Рівненської області, на якому 25 квітня 2016 року ОСОБА_5 наніс йому декілька ударів в область голови, при чому потерпілий детально показав на статистові – яким чином йому були заподіяні два удари кулаком правої руки обвинуваченого в обличчя (а.к.п.57-63).

Суд вважає покази потерпілого достовірними та такими, що відповідають дійсності, оскільки останнім як в ході досудового, так і в ході судового провадження давались послідовні та детальні покази щодо заподіяння йому обвинуваченим тілесних ушкоджень, які не суперечать іншим дослідженим судом доказам, а саме : висновку судово-медичної експертизи та показам свідка ОСОБА_7

Однак, обвинуваченим зазначалось про наявність підстав для його обмови з боку потерпілої сторони. Судом такі пояснення розцінюються такими, що даються виключно з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне діяння, так як покази потерпілого в судовому засіданні підтверджені показами свідка ОСОБА_7, який суду показав, що біля 20 год. в один із днів (точної дати свідок не пам’ятає), він із ОСОБА_3, зайшли до комп’ютерного клубу, в якому працював ОСОБА_5, щоб пограти на комп’ютерах. Після того, як свідок із потерпілим та ОСОБА_8 (який до приміщення клубу не заходив, а чекав ззовні), пішли від приміщення клубу, їх поблизу автовокзалу наздогнав ОСОБА_5, який почав наносити їм удари, звинувачуючи у пошкодженні належного йому автомобіля. Зі слів свідка ОСОБА_5 безпосередньо свідкові завдав один удар в потилицю, після чого руками наніс декілька ударів по голові та обличчю ОСОБА_3 Свідок підтвердив, що до вказаних подій жодних тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_3 не було, а внаслідок завданих обвинуваченим ударів на обличчі потерпілого з’явились синці під очима.

Підстав для можливої обмови свідком ОСОБА_9 обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Під час судового провадження обвинувачений зазначав, що покази свідка містять суттєві, на його думку, суперечності, оскільки свідок не міг згадати точну дату подій, про які давав покази, крім цього, не міг згадати – в якому одязі були на той момент учасники події. Судом не приймаються зауваження обвинуваченого з цього приводу, оскільки з моменту описуваних подій минув тривалий час, а свідок зазначав, що внаслідок спливу певного періоду часу не може повідомити ці обставини.

Таким чином, суд вважає доведеним факт заподіяння обвинуваченим потерпілому не менше двох ударів кулаком правої руки в обличчя.

Із висновку експерта №155 від 28 квітня 2016 року, проведеної у даному кримінальному провадженні судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_3, встановлено, що у останнього мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців повік обох очей, які, зважаючи на їх вид та морфологічні властивості (колір), утворилися від щонайменше двохразової дії тупих предметів, приблизно за 1-2 доби до моменту огляду. Вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, при чому комплекс ушкоджень на тілі ОСОБА_3 не притаманний для такого, що утворюється при падінні на площині (а.к.п13).

Сторона захисту просила визнати вказаний вище доказ, а саме : висновок судово-медичної експертизи недопустимим доказом, який отриманий із порушеннями вимог КПК України.

Згідно із ч.1 ст.86 КПК України – доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.242 КПК України – слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень.

Судово-медична експертиза щодо ОСОБА_3 була проведена на підставі постанови слідчого Рокитнівського ВП Сарненського ВП від 26 квітня 2016 року в межах кримінального провадження, відкритого за заявою потерпілого та проведена суб’єктом, визначеним у постанові слідчим (а.к.п.11).

Обвинувачений зазначав, що із наданих доказів неможливо зробити висновок – в якому кримінальному провадженні призначено та проведено судово-медичну експертизу щодо ОСОБА_3

Пояснення обвинуваченого не відповідають дійсності, так як із наданих суду стороною обвинувачення доказів : постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 26 квітня 2016 року та висновку експерта № 155 чітко вбачаються підстави призначення експертизи та номер кримінального провадження в межах якого проводиться вказане дослідження.

Думка обвинуваченого щодо того, що експертизу слідчим було призначено до внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР не ґрунтується на доказах, досліджених судом.

Таким чином, відсутні підстави для визнання висновку судово-медичної експертизи недопустимим доказом.

Крім цього, стороною захисту висловлена думка щодо того, що тілесні ушкодження взагалі були відсутні у потерпілого, а для освідчення до експерта могла з’явитися будь-яка інша стороння особа.

Вказана позиція сторони захисту є необгрунтованою та не доводиться жодним належним та допустимим доказом. Так, стороною захисту не було надано документального підтвердження ймовірного (на думку сторони захисту) підроблення експертом або іншою особою висновку судово-медичної експертизи, а висловлено лише припущення з цього приводу.

Також, відповідно до наданої стороною обвинувачення довідки №535 від 29 квітня 2016 року, виданої Рокитнівською ЦРЛ – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, 26 квітня 2016 року о 01 год. звертався на приймальне відділення з приводу ЗЧМТ, струс головного мозку, а 26 квітня 2016 року – до поліклінічного відділення Рокитнівської ЦРЛ з приводу забою м’яких частин носа (а.к.п.16).

В обгрунтування порушень прав обвинуваченого, припущених, на думку сторони захисту слідчим, сторона захисту вказувала, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було проведено упереджено відносно ОСОБА_5, оскільки із обвинуваченим не було проведено слідчого експерименту, в той час, як із потерпілим така слідча дія проводилась.

Відповідно до ч.1 ст.240 КПК України – з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

З огляду на вказану норму, слідчий експеримент - це слідча дія, яка виконується з метою перевірки існуючих та одержання нових доказів.

Суд вважає висловлену позицію сторони захисту щодо упередженого проведення досудового розслідування необгрунтованою з огляду на те, що обвинувачений взагалі заперечував факт його присутності 25 квітня 2016 року на вул.Шевченка смт.Рокитне Рівненської області, а тому є незрозумілим – які саме обставини мали перевіряти органи досудового слідства шляхом проведення із обвинуваченим слідчого експерименту.

Таким чином, з огляду на досліджені судом докази, які не є суперечливими та спростовують версію подій, висловлену обвинуваченим, суд вважає доведеною винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину. Судом не приймаються до уваги покази обвинуваченого, якими він заперечував свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

По місцю проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно, як особа, скарг та заяв на яку до Рокитнівської сільської ради не надходило (а.к.п.41).

По місцю роботи обвинувачений характеризується виключно негативно (а.к.п.42).

В даному випадку, за наявності двох протилежних характеристик, судом надається перевага характеристиці позитивного змісту, що додатково підтверджено наданими стороною захисту атестаційними листами ОСОБА_5, а також подяками та грамотою, згідно із якими останній належним чином виконує свої посадові обов’язки по місцю роботи (а.к.п.75-95).

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України як в ході досудового, так і під час судового провадження не встановлено.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

Відповідно до висновку РВ з питань пробації, наданого суду – ризик можливості вчинення повторного кримінального правопорушення визначено як низький, а тому рівень небезпеки, що становить ОСОБА_5 для суспільства визначено як середній.

Суд, враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість вчиненого злочину, відсутність обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, дані про особу винного, який позитивно характеризується по місцю проживання, вважає, що слід призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції частини статті КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, обравши покарання (з урахуванням наданої обвинуваченим суду довідки про розмір заробітної плати, який не дозволить в подальшому обвинуваченому сплатити суму штрафу у разі призначення судом даного виду покарання) у виді громадських робіт.

Під час судового провадження потерпілим було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 500 000 грн. у відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України – особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судвого розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Таким чином, із змісту вказаної норми вбачається, що право на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має виключно особа, якій завдано такої шкоди.

В ході судового провадження у цій справі судом встановлено факт заподіяння внаслідок протиправних дій обвинуваченого моральної шкоди потерпілому – ОСОБА_3.

Із змісту позовної заяви, поданої потерпілим суду, встановлено, що потерпілий просить стягнути визначену ним завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_4, якому таку шкоду завдано не було.

З огляду на наведене, суд вважає вимоги щодо стягнення з обвинуваченого 500 000 грн. завданої моральної шкоди на користь іншій особі, якій шкоду заподіяно не було, а саме : законного представника, ОСОБА_4, безпідставними, а тому такими, що до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді 200 годин громадських робіт.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення з останнього на користь ОСОБА_4 500 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень – відмовити, за безпідставністю заявлених вимог.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового розгляду можуть отримати копію вироку в суді.

Суддя підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області ОСОБА_10