Харківський окружний адміністративний суд
61004, м.Харків, вул. Мар'їнська,18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
26.11.2009 р. №2а-41751/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зоркіної Ю.В.
при секретарі Смоляр Є.А.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Богданова М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Київському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -
встановив:
Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкова інспекція в Київському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення №00039017020/0 від 03.09.2009 р., як таке, що прийняте із порушення норм діючого законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Відповідач, ДПІ в Київському районі м.Харкова, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача, та просить суд відмовити в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що з 10.08.2009 р. по 18.08.2009 р. працівниками ДПІ в Київському районі м.Харкова проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання ФО-П ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, за результатами якої був складений акт №5017/17-218/2789309037 від 21.08.2009 року, яким встановлені порушення пп.7.3.1. п.7.3, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97- ВР
На підставі акту ДПІ у Київському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення №0003901702/0 від 03 вересня 2009 року про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 3926,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1963,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.
Щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.5., пп. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, а саме: позивач відніс до складу податкового кредиту звітного періоду податкову накладну ХФ ТОВ "ХЕКРО ПЕТ ЛТД" № 43/1 від 31.01.2008 року на суму 1062,90 грн., яка була видана в іншому періоді, суд зазначає наступне.
Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.5.1 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Проаналізувавши зазначені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до положень пп. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних. При цьому суд зазначає, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит, позивач не скористався реалізацією свого права на отримання податкового кредиту він це право не втрачає. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем суми ПДВ включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було би безпідставним, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної-єдиного документа первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Таким чином, суд доходить висновку про додержання позивачем вимог пп. 7.5.1 ст. 7 Закону.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач не звертався раніше з вимогою про надання податкових накладних до своїх партнерів, та не скористався правом передбаченим п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, оскільки зазначеними абзацами встановлено право, а не обов'язок особи додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Враховуючи викладене вище та беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів неправомірності включення до складу податкового кредиту по декларації за вересень 2008 року податкових накладних минулих періодів на загальну суму 1062,90 грн., суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які виразилися в наступному.
У січні 2009 року на розрахунковий рахунок позивача надійшли грошові кошти від ТОВ фірми "СВ" у сумі 639,36 грн., в т.ч. ПДВ 106,56 грн. Вищевказана сума ПДВ не була включена до складу податкових зобов'язань в січні 2009 року. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що дійсно у січні 2009 року на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ фірми «СВ» надійшли кошти у сумі 639,36 грн., в тому числі податок на додану вартість -106,56 грн. Проте зазначена сума податку на додану вартість не була включена до складу податкових зобов’язань у січні 2009 року, оскільки зобов’язання за цією сумою виникло та було відображено у попередньому періоді, а саме у липні 2008 року, а зазначені кошти були перераховані контрагентом у якості оплати заборгованості по накладним.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідач посилається на факт співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, відповідно до якого суми податку на додану вартість не були відображені позивачем в податкових деклараціях за лютий, березень 2009 року: у лютому 2009 року - з ПФ "Свіфт", код ЄДРПОУ 31236617 у розмірі 704,40 грн., через те, що позивачем в декларації з ПДВ за лютий 2009 року не було відображено суму зобов'язань по контрагенту ПФ "Свіфт", тоді як ПФ "Свіфт" така сума віднесена до складу податкового кредиту; у березні 2009 року: - з ПФ "Свіфт", код ЄДРПОУ 31236617 у розмірі 1393,20 грн., через те, що позивачем в декларації з ПДВ за березень 2009 року не було відображено суму зобов'язань по контрагенту ПФ "Свіфт", тоді як ПФ "Свіфт" така сума віднесена до складу податкового кредиту; - з ТОВ "FOC TUBA LTD", код ЄДРПОУ 31440356 у розмірі 660,00 грн., через те, що позивачем в декларації з ПДВ за березень 2009 року не було відображено суму зобов'язань по контрагенту ТОВ "FOC TUBA LTD", тоді як ТОВ "FOC TUBA LTD" така сума віднесена до складу податкового кредиту.
Представник позивача в судовому засіданні не погодився з висновками представника відповідача, посилаючись на те, що в цей період ФОП ОСОБА_3 взагалі не вів діяльності та не мав ніяких стосунків із зазначеними контрагентами. В обґрунтування своєї позиції надав суду у якості доказів реєстр документів за 2009 рік. Оглянувши наданий реєстр, суд зазначає, що не приймає його у якості доказу не ведення підприємницької діяльності. Оскільки реєстр відображає лише наявність діяльності підприємства у період з 01.09.2009 року по 17.11.2009 року та не відображає факту не здійснення діяльності у періоди, коли було проведено співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ( лютий, березень 2009 року)
Проте суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пункту 7.4.1 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. З п.7.5.1 ст.7 зазначеного закону вбачається, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Пунктом 7.4.5 Закону встановлено: не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Інших випадків не включення до складу податкового кредиту сум Законом не встановлено. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає залежності права на податковий кредит та його розміру від змісту декларації з податку на додану вартість постачальника/покупця такого платника податку.
Крім того, згідно з п. 10.1 і п.10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” відповідальність за дотримання достовірності і своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету несе платник податків. Чинним законодавством не передбачена відповідальність іншого платника податків за ненадання, надання недостовірних даних у податковій звітності контрагента за договором, відповідальність щодо сплати або не сплати податків іншим платником податку.
Слід зазначити, що серед умов отримання податкового кредиту, встановлених законодавством, відсутня така умова як перевірка документів усіх осіб, з якими має відносини його контрагент за договором.
Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не спростовано правомірності не відображення позивачем сум зобов'язань протягом вказаних періодів, в тому числі сум податку на додану вартість, на підставі дослідження наявних у позивача первинних облікових бухгалтерських, та податкових документів.
Згідно з пунктом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади ті їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірним, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Київському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податковоїінспекції у Київському районі м.Харкова №0003901702/0 від 03.09.2009 року.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (61002, м.Харків, вул.Чернишевського, 41) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61195, АДРЕСА_1, т/с НОМЕР_2 в ХФ КБ "ПриватБанк", МФО 351533 ІПН НОМЕР_1 судовий збір в сумі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У paзi подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
У повному обсязі постанова виготовлена 02.12.2009 року.
Суддя Ю.В.Зоркіна