Справа № 2а-432 -09
2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 грудня 2009 р. Сватівський районний суд Луганської області
в складі: головуючого- судді Пчолкіна С.А.
при секретарі- Рекі А.С.
за участю позивача – ОСОБА_1
представника третьої особи – ОСОБА_2
без представника відповідача
розглянувши в судовому засіданні у залі суду в м. Сватове Луганської області справу № 2а-432-09 за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення
Сватівської районної державної адміністрації
про зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд
ВСТАНОВИВ:
05 листопада 2009 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганської області, в якій просить суд визнати відмову відповідача про здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» неправомірною.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації Луганській області на її користь 4753,80 гривень недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням індексації
В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача позов не визнав та просив суд слухати справу без його участі, про що надав суду свої письмові заперечення.
Представник третьої особи суду пояснив, що Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної адміністрації не є органом, якій фінансує видатки на загальносуспільні потреби, а є лише розпорядником бюджетних коштів, та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. Виплати сплачуються відповідно до бюджетних асигнувань та Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Крім того, представник зауважив на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд, вислухавши, позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного: судом встановлено, що позивач має дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала соціальну допомогу на одну дитину до трьох років з січня 2008 р. по грудень 2008 року по 144,10 грн. за кожний місяць.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. позивачка має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму.
З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, а тому з 09.07.2007 р. відновлено дію ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законів України» № 107 від 28 грудня 2007 р. було внесено зміни в ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідно до яких - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2008 р. надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.
Судом встановлено, що позивачу саме в такому порядку позивачеві нараховувалася та виплачувалась у розмірі 130 грн. спірна допомога.
Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.», вимоги ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» було змінено. Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 абзац третій частини другої ст. 56 Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» було визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність, і нших Законів України щодо порядку та розміру вказаних виплат по догляду за дитиною до трьох років, передбачених Законом України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» застрахованим особам в установленому порядку на 2008 р. не приймалося.
У своєму Рішенні п 5.3 Конституційний суду України (Рішення № 10 – рп / 2008 від 22.05.2008 р.) вказав, що у Рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті150)» (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).
Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).
При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів
зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II). П 5.4. Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави.
Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність , і нших Законів України щодо порядку та розміру вказаних виплат по догляду за дитиною до трьох років, передбачених Законом України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в установленому порядку на 2008 р. не приймалося.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень, та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законами України.
Враховуючи засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, норми ч.4 ст. 9 КАС України, застосуванню у даному випадку підлягає Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач не просив суд поновити строк звернення до суду, на запит суду не навів поважних причин його пропуску, не зазначивши при цьому, чому було пропущено встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. До суду позивач звернувся 05.11.2009 р.
Суд вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, так як, відповідно до ст. 57 Конституції України, всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.
У зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про виплату підвищення соціальної допомоги на дитину до досягнення дитиною 3 – х років за період з січня 2008 р. до грудня 2008 р., суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, та відмовити позивачу у вимогах про соціальну допомогу на дитину до досягнення дитиною 3 – х років з січня 2008 р. до жовтня 2008 р. включно.
Відповідно до ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, враховуючи наведене, суд вважає за можливе оскільки дитина не досягла ще трирічного віку, позивачка не втратила право на грошову допомогу, постановити рішення, яким зобов’язати відповідача нарахувати та виплачувати допомогу відповідно до ст.15 Законом України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з листопада 2008 р. до 31 грудня 2008 р. за винятком виплачених сум.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17,18, 94, 158 - 167 КАС України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р., суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.15 Законом України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» починаючи з листопада 2008 р. по 31.12.2008 року. за винятком виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 7 грудня 2009 року.
СУДДЯ: С.А. ПЧОЛКІН