Справа №705/1258/16-ц

2/705/112/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого - судді Кімстачова О.С.

з участю:

секретаря судового засідання Шаповал Н.В.

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умані Черкаської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2016 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором № CSU0AK15486634 від 27.12.2012, яка утворилася станом на 22.01.2016, в загальній сумі 9 776,83 доларів США, з якої: 4 222,37 доларів США - заборгованість за кредитом; 0,55 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 078,64 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,20 доларів США - штраф (фіксована частина); 465,08 доларів США - штраф (процентна складова), - що в гривневому еквіваленті становить 239 727,96 грн. по курсу долара США, встановленому НБУ.

Представник позивача Кес А.В., діючий в межах повноважень, наданих йому Довіреністю № 4044-К-О від 01.10.2015, в судове засідання не з'явився, надіславши заяви 23.09.2016, 09.11.2016, відповідно до яких підтримує заявлені банком позовні вимоги, просить їх задовольнити, просить справу розглядати за відсутності представника позивача. У останній за часом заяві представник вказав, що для повного та всебічного дослідження позивач надіслав пояснення на заперечення відповідача. Представник позивача Сафір Ф.О. надіслав суду додаткові пояснення до позовної заяви 15.07.2016, в яких висловив позицію позивача щодо обставин, на які посилається відповідач ОСОБА_1 у своїх письмових запереченнях.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду, письмових заперечень проти позову не подавала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, довіривши представляти його інтереси в суді своєму представнику - адвокату ОСОБА_2 Подав суду 31.05.2016 письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що позов банку до нього не визнає і просить відмовити у його задоволенні. Відповідач посилається на те, що банк вже звертався до суду з приводу заборгованості за кредитним договором і рішенням суду від 20.09.2011 вимоги банку були задоволені - в рахунок погашення заборгованості по кредиту було звернуто стягнення на належний ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 21114. Цей автомобіль на підставі рішення суду від 24.12.2012 був фактично вилучений у відповідача і переданий ПАТ КБ «ПриватБанк» для реалізації. Після цього банк на протязі трьох років будь-яких претензій з приводу наявності у відповідача боргу не пред'являв. Оскільки рішення судів були виконані, то вважає, що банк не може більше пред'являти до нього претензії з приводу невиконання кредитного договору.

Строк дії кредитного договору закінчився 27.12.2012, а порушення визначених графіком строків погашення кредиту відбулися раніше зазначеної дати, що слугувало підставою для звернення банку до суду в 2012 році. Статтею 258 ЦК України визначене загальна позовна давність у три роки, протягом яких банк мав право пред'явити позов до нього. У зв'язку із зазначеним відповідач ОСОБА_1 просить суд застосувати до позовних вимог банку до нього наслідки пропуску строку позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України, та відмовити в позові.

Також вказує, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) згідно зі ст. 258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік, а визначений позивачем розмір штрафних санкцій взагалі не зрозуміло за який період нарахований.

Відповідач звертає увагу на те, що надані позивачем копії кредитного договору, договору поруки є нечитабельними.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтримала подані письмові заперечення її довірителя. Додатково пояснила, що надані позивачем документи - виписка по рахунку, меморіальні ордери - не містять відомостей, про те, хто їх склав і коли, якщо це копії, то чи відповідають вони оригіналам, і вони не завірені належним чином. Банк не надав суду доказів того, за яку дійсно суму був проданий автомобіль боржника ОСОБА_1 у 2014 році. Оскільки після рішення суду у 2012 році про звернення стягнення на автомобіль банк не пред'являв до ОСОБА_1 жодних грошових претензій, то є підстави вважати, що автомобіль був проданий за суму, яка перевищувала суму його заборгованості по кредиту. Розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позову, є необгрунтованим, безпідставним. Нарахування пені, штрафу в іноземній валюті - доларах США - є незаконним, неустойка повинна розраховуватися у національній валюті України - гривні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оголосивши письмові пояснення і заперечення сторін, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ПАТ КБ «ПриватБанк» (банк) і ОСОБА_1 (позичальник) підписали 28.12.2007 Кредитний договір № CSU0AK15486634 (а.с. 13-15). За умовами цього Договору (п. 1.1.) банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах, зазначених у розділ 7 Договору.

Так, згідно з п. 7.1 розділу 7 Договору банк зобов'язувався надати кредит у таких сумах і на такі цілі: 7215,28 доларів США на купівлю автомобіля (споживчі цілі); 6,75 доларів США - для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; 510,22 доларів США - на сплату страхових платежів за договором страхування транспортного засобу; 144,31 доларів США - сплати винагороди за надання фінансового інструменту; та 2 551,12 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених в пунктах 2.1.3, 2..2.7 Договору. Фактично банк надав кредит позичальнику 28.12.2007 в загальній сумі 7 876,55 доларів США, що зазначено і в Додатку 1 до Договору «Загальна вартість кредиту» та Розрахунку заборгованості за договором станом на 22.01.2016 в рядку «28.12.2007», і визнано в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 Доказів того, що банк у подальшому надав ОСОБА_1 додатково кошти в сумі 2 551,12 доларів США на сплату страхових платежів, позивач суду не надав. У зв'язку із цими обставинами твердження позивача в позовній заяві про те, що «ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі 10 427,67 [Долар США]» є недоведеним.

Також п. 7.1 розділу 7 Договору визначено, що позичальник сплачує відсотки за користування кредитом в розмірі 0,93 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячну винагороду в розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту на придбання автомобіля. Період сплати зазначений з 24 по 28 число кожного місяця. Погашення заборгованості за Договором здійснюється шляхом надання банку коштів (щомісячного платежу) у сумі 183,53 долара США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. Кредитні кошти надаються на строк з 28.12.2007 по 27.12.2012.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за Договором є автомобіль ВАЗ 21114. За порушення позичальником зобов'язань з погашення кредиту передбачена сплата ним банку пені в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. При цьому відповідно до п. 4.1 Договору пеня сплачується в гривні, а якщо кредит виданий в іноземній валюті, то в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. У п. 4.3 передбачено сплату позичальником штрафу за порушення ним строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів, у розмірі 250 грн.+5 % від суми позову.

На підставі наданих сторонами копій рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.09.2011 у справі № 2-1476-2011, додаткового рішення від 25.04.2014 у справі № 705/2268/14-ц, 2-др/705/5/14, які відповідно до правил ч. 3 ст. 61 ЦПК України мають преюдиціальне значення в цій справі, та копії Кредитного договору суд встановив такі обставини. Станом на 07.07.2011 заборгованість позичальника ОСОБА_1 по кредиту складала 5 552,31 доларів США, з них: 4 624,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 280,50 доларів США - заборгованість по відсотках, 88,24 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 264,94 доларів США- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 262,90 доларів США - штраф (процентна складова). 20.09.2011 суд вирішив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 44 251,91 грн. перед банком звернути стягнення на предмет застави: належний позивачу автомобіль ВАЗ 21114, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2.

Фактично автомобіль ВАЗ 21114 був вилучений у ОСОБА_1 і переданий банку 03.04.2013 - Акт прийняття автомобіля, Акт відмови - для виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.09.2011 за заочним рішенням Уманського міськрайонного суду від 24.12.2012 у справі № 2318/6704/2012, 2/2318/2354/2012.

Статтею 572 ЦК України (в редакції станом на день укладення кредитного договору) визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Доказів того, що банк продав автомобіль ВАЗ 21114, на який суд звернув стягнення рішенням від 20.09.2011, і отримав за нього грошові кошти в сумі 36 000,00 гривень, на що посилається в своїх додаткових поясненнях (а.с. 78-79), позивач суду не надав. Тому суд вважає, що позивач не довів таку обставину як погашення заборгованості по кредиту в певній частині і в певний термін за рахунок коштів від реалізації автомобіля, переданого в заставу.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.09.2011 у справі № 2-1476-2011 також підтверджується та обставина, що банк через порушення позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором, фактично прийняв рішення про припинення дії цього Договору з 07.07.2011, оскільки пред'явив позов про стягнення з позичальника не тільки суми простроченої заборгованості по кредиту, нарахованих відсотків, неустойки, яка утворилася на вказану дату, а всієї суми наданого кредиту, строк сплати якої ще не настав і яка повинна була бути сплачена до 27.12.2012. Тобто банк у силу умов п. 2.3.3 Договору і ст. 611, ч. 2 ст. 1050 ЦК України правомірно змінив визначений термін повернення кредиту частинами до грудня 2012 року на повернення всією сумою на час пред'явлення позову. У зв'язку із цим в позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» з 07.07.2011 відсутні правові підстави для пред'явлення до відповідача ОСОБА_1 вимог про виконання ним умов Договору після вказаної дати і до 22.01.2016 - дати, станом на яку банк здійснив свій розрахунок боргу за позовом, - в частині сплати передбачених Договором відсотків, пені, штрафу.

Позивач у позовній заяві стверджує, що через невиконання умов Договору позичальником в ОСОБА_1 утворилася станом на 22.01.2016 заборгованість узагальній сумі 9 776,83 доларів США, з якої: 4 222,37 доларів США - заборгованість за кредитом; 0,55 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 078,64 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 10,20 доларів США - штраф (фіксована частина); 465,08 доларів США - штраф (процентна складова), - і що розрахунок суми заборгованості додається.

Наведені у позовній заяві суми заборгованості є недоведеними, суперечать іншим обставинам, на які посилається позивач та наведеним вище умовам Договору, рішенню Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.09.2011.

Доданий позивачем до позовної заяви «Розрахунок заборгованості за договором № CSU0AK15486634від 28-12-2007, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1, станом на 22-01-2016 р.» (далі - Розрахунок заборгованості) суд не приймає як доказ заявленої суми заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед банком за Договором з таких мотивів.

Розрахунок заборгованості містить набір дат, цифр, процентів, сум, однак ні в позовній заяві, ні в самому Розрахунку позивач не зробив посилання на правові підстави (пункти Договору, норми законів) застосування таких процентів, сум тощо; не навів способу (формули) підрахунку сум, які зазначені в кожному зі стовпчиків - сум поточної та простроченої заборгованості по тілу кредиту, нарахованих процентів, сум пені, комісії. Розрахунок заборгованості взагалі не містить відомостей про дати і суми погашення основної суми (тіла) кредиту. Розрахунок заборгованості містить взаємовиключні відомості, а саме: у стовпчиках «Залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)», «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)» за «24.06.2014» у цих стовпчиках вказані суми « 440,98» і «3781,39», відповідно, за «27.06.2014» - «440,98» і «0,00», відповідно, а за «01.07.2014» і «02.07.2014» - «0,00» і «0,00», відповідно. Однак вже за «08.07.2014» у другому стовпчику «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)» з'являється цифра «4222,37». З наведених відомостей Розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01 і 02 липня 2014 року банк вважав поточну і прострочену заборгованість по тілу кредиту погашеними (відсутніми) повністю, але через тиждень - 08.07.2014 - знову почав обліковувати суму простроченої заборгованості по кредиту.

Як суд зазначив вище, тіло кредиту та відсотки за користування ним відповідно до умов Договору (п. 7.1 розділу 7) позичальник повинен був сплачувати з 24 по 28 число кожного місяця шляхом надання банку коштів (щомісячного платежу) в сумі 183,53 долара США. Тобто позивач, який вважає наявним порушення строків повернення позичальником кредиту, повинен довести, що останній невчасно здійснив або не здійснив певний щомісячний платіж - вказати місяць, рік, за які платіж здійснений з порушенням умов Договору, та строк, протягом якого таке порушення тривало, і щодо якого банк нарахував проценти, пеню. Позивач не вказав і не довів у суді такі обставини щодо кожного щомісячного платежу, який, на його думку, був здійснений невчасно або не був здійснений взагалі.

У додаткових поясненнях (а.с. 78, зворотна сторона) представник позивача за довіреністю Сафір Ф.О. стверджує, що автомобіль ОСОБА_1, який був предметом застави, «був реалізований Банком у 2014 році, за оціночну вартість, котра встановлена експертним висновком фахівця за суму 36000,00 грн. Відповідні кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості в період з 27.06.2014 р. по 02.07.2014 р. Та розподілені згідно умов кредитного договору, а саме п. 3.2 зазначено, що Кошти отримані від Позичальника для погашення заборгованості по Кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 5 цього договору, далі - прострочені комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - простроченої заборгованості за Кредитом, далі - комісії, винагороди, відсотків, кредиту. Остаточне погашення заборгованості по за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в п. 8.1 Договору».

Наведені твердження представника позивача є необгрунтованими і не підтверджені наданими позивачем доказами. Так, посилання на встановлення оціночної ціни «експертним висновком фахівця» в 36 000,00 грн. є необгрунтованим і не може бути взяте судом до уваги, оскільки наявний у матеріалах справи «Отчет № об оценке транспортного средства» від 04.06.2014 (а.с. 64-70) не містить підпису «експерта ОСОБА_7», а також інформації про те, що особа на ім'я «ОСОБА_7» взагалі мала право здійснювати експертну оцінку колісного транспортного засобу - в «Отчете» не вказана посада цієї особи, кваліфікація, номер і дата документа, що посвідчує її право не здійснення оцінки (визначення ринкової вартості) транспортних засобів; також в ньому не вказано, хто подав ПриватБанку заяву про проведення експертної оцінки автомобіля ВАЗ 21114, р.н. НОМЕР_1. Проведення самим банком за відсутності позичальника оцінки автомобіля у власних же інтересах у 2014 році вказує на недотримання ним (банком) вимог ч. 2 статті 582 ЦК України, якою закріплено, що оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, - тобто на 28.12.2007, момент укладення договору застави (ч. 1 ст. 585 ЦК України), - якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом. Іншого порядку оцінки предмета застави Кредитний договір від 28.12.2007 не містить.

Твердження банку про продаж автомобіля позичальника за суму 36 000,00 грн. не доказане позивачем у суді: суду не надано документ, який підтверджує укладення договору купівлі-продажу цього автомобіля, і його договірну ціну, та сплату відповідної суми покупцем.

Розподіл отриманої суми в 36 000,00 грн. на погашення заборгованості ОСОБА_1 по кредиту, як зазначив представник позивача, був здійснений банком в період з 27.06.2014 по 02.07.2014 згідно з умовами п. 3.2 кредитного договору. Однак конкретних сум і дат такого розподілу коштів від продажу автомобіля позивач суду не повідомив. Документального підтвердження здійснення такого розподілу позивач суду не надав - роздруковані «Виписка с 08.07.2000 г. по 08.07.2016 г.», меморіальні ордери (а.с. 92-112) суд не бере до уваги, оскільки вони не містять дати їх створення/виготовлення, імені та підпису службової особи банку, яка їх виготовила, та засвідчення відповідності їх змісту оригіналам документів.

Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.09.2011 у справі № 2-1476-2011 грошові кошти від реалізації автомобіля позичальника ОСОБА_1, на який було звернуте стягнення, повинні були бути використані банком виключно на погашення заборгованості по Договору, яка утворилася станом на 07.07.2011 і складала 5 552,31 доларів США, з них: 4 624,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 280,50 доларів США - заборгованість по відсотках, 88,24 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 264,94 доларів США- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 31,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 262,90 доларів США - штраф (процентна складова). На день ухвалення рішення 20.09.2011 суд визначив гривневий еквівалент цієї суми заборгованості - 44 251,91 грн.

Нормами частин 1, 2 ст. 17 ЦПК України закріплено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України; і невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Позивач не надав суду відомостей і доказів того, що грошові кошти, отримані ним від реалізації автомобіля, були використані банком на погашення саме тих сум заборгованості позичальника по тілу кредиту, відсоткам, комісії, неустойкам, які існували станом на 07.07.2011 і були визначені в рішенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.09.2011 у справі № 2-1476-2011.

У силу норм ч. 1 ст. 17 ЦПК України рішення суду від 20.09.2011 є обов'язковим для банку і підлягає виконанню ним у точній відповідності до його змісту. Однак позивач не надав суду підтвердження того, що зазначене рішення суду було виконане ним належним чином і кошти від реалізації автомобіля були спрямовані на ті цілі і в тих сумах, які були визначені судовим рішенням.

Вирішуючи спір по суті, суд також враховує такі норми законів, що регулюють спірні правовідносини між сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 1049, 1054 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтями 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. При цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі встановлених під час судового розгляду обставин справи, враховуючи те, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх вимог до відповідача ОСОБА_1, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 через його необґрунтованість, недоведеність.

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до відповідача ОСОБА_3 як поручителя за виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором № CSU0AK15486634 від 27.12.2012 про стягнення з неї заборгованості, яка утворилася станом на 22.01.2016, в загальній сумі 9 776,83 доларів США також задоволенню не підлягають, оскільки позивач не доказав у суді наявність та підстави такої суми заборгованості.

Позов не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю обставин, на які посилався позивач, тому суд не вирішує питання про можливість застосування наслідків пропуску строків позовної давності до позовних вимог, про що заявляв відповідач ОСОБА_1 у своїх письмових запереченнях.

Керуючись ст. 3, 4, 11, 15, 57-60, 64, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором № CSU0AK15486634 від 27.12.2012, яка утворилася станом на 22.01.2016, в загальній сумі 9 776,83 доларів США, відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. С. Кімстачов