УХВАЛА

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11559/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Г.О. Вронська, І.В. Ткач

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді у судовій колегії здійснює помічник судді - Зварич Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р.

у складі суддів: С.Р. Станік - головуючий, С.А. Гончаров, В.В. Куксов

та на рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2017р.

суддя: С.В. Балац

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аверсі"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації"

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: Бачинська А.Ю.,

від відповідача-1: Беніцька В.І.,

від відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Аверсі" на рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2017р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р. у справі № 910/11559/17.

Ухвалою від 18.01.2018р. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою та призначив її до розгляду.

Розглядаючи касаційну скаргу ТОВ "Аверсі" на рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2017р. та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р. Верховний Суд встановив наявність підстав для передачі справи на розгляд палати з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Як вбачається із встановлених судами обставин справи, ТОВ "Аверсі" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" про визнання недійсним договору про надання послуги факторингу від 20.03.2017р. №Ф200317/1.

З урахуванням заяви про зміну підстав позову, позов мотивований тим, що спірний договір не містить умов щодо способу та терміну сплати винагороди; вчинений без створення правових наслідків, що враховуючи приписи ст. 234 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, позивач у позові вказує, що оспорюваний договір не міг бути укладений 20.03.2017р., оскільки повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові з вимогою сплати боргу від 10.05.2017р. №20/03 направлено відповідачем-2 лише 13.05.2017р.

З встановлених у даній справі обставин вбачається, що 18.11.2014р. ТОВ "Фрам Ко" як постачальник та ТОВ "Аверсі" як покупець уклали договір поставки товару № 93.

20.03.2017р. ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" як фактор та ТОВ "Фрам Ко" як клієнт уклали договір про надання послуги факторингу №Ф200317/1, відповідно до умов якого фактор зобов'язався передати грошові кошти у сумі 830 228, 61 грн., у розпорядження клієнта за плату, а клієнт - відступити фактору своє право грошової вимоги за договором поставки до ТОВ "Аверсі" як боржника (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору винагорода фактора дорівнює 5 % від суми відступлення грошової вимоги, визначеної п. 1.1 договору факторингу. Фактор сплачує клієнту у строк до 01.07.2017р. шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти у розмірі 788 717,18 грн.

Згідно п. 3.1 договору факторингу фактор має право, зокрема, не перераховувати клієнту кошти до виконання останнім обов'язку щодо відступлення вимоги; вимагати від клієнта письмово повідомити боржника про відступлення вимоги фактору в строк, не пізніше 10 календарних днів з дати підписання цього договору.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 договору факторингу фактор зобов'язується сплатити клієнту кошти в передбачений цим договором строк.

Додатком № 1 від 20.03.2017р. до договору факторингу сторони погодили перелік вимог, а саме: за договором поставки заборгованість у розмірі 830 228,61 грн.

Додатком № 2 від 20.03.2017р. до договору факторингу сторони погодили порядок відступлення вимог, а саме: протягом 3-х робочих днів з дати підписання договору факторингу ТОВ "Фрам Ко" передає ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації": договір поставки, реєстр податкових накладних за лютий-березень 2017, реєстр неоплачених видаткових накладних станом на 20.03.2017р. та акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2017р. по 20.03.2017р. включно. Термін сплати фактором коштів за передану вимоги: у строк до 01.07.2017р.

20.03.2017р. відповідачі склали та підписали акт до договору факторингу, яким сторони засвідчили, що ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" перейшло право вимоги до ТОВ "Аверсі" за договором факторингу щодо сплати заборгованості у розмірі 830 228,61 грн., яка виникла відповідно до договору поставки.

ТОВ "Фрам Ко" передало, а ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" прийняло у повному обсязі документацію згідно з додатком №2 до договору факторингу та оригінали товарно-транспортних накладних згідно з реєстром станом на 20.03.2017р.

Між сторонами договору факторингу укладено додаткову угоду від 30.06.2017р. № 1 до договору факторингу, відповідно до якої сторони вирішили абзац 2 п. 2.1 договору факторингу викласти наступним чином: винагорода ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" дорівнює 5 % від суми відступленої грошової вимоги, визначеної п. 1.1 договору факторингу. ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" сплачує клієнтові у строк до 01.10.2017р. шляхом перерахування на його банківський рахунок грошові кошти у розмірі 788 717,18 грн.

ТОВ "Аверсі" отримало від ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" повідомлення від 10.05.2017р. № 20/03 про відступлення права грошової вимоги факторові з вимогою сплати борг, відповідно до якої повідомлено позивача про укладення договору факторингу, та у зв'язку з чим ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" просило позивача погасити заборгованість у розмірі 830 228,61 грн. у 3-денний строк з дати отримання вказаного повідомлення.

ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" станом на момент укладення оспорюваного правочину мав статус фінансової установи, яка має право надання послуг факторингу на підставі свідоцтва ФК № 568, виданого 07.05.2015р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2017р. у справі № 910/11559/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р., у задоволенні позову відмовлено.

Господарські суди виходили з того, що предмет оспорюваного договору відповідає вимогам ст.ст. 1077, 1078 ЦК України, ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", зокрема, договір місить найменування фінансової операції - надання грошових коштів в сумі 830 228,61 грн. у розпорядження відповідача-1 за плату, а також містить інформацію про умови та строк сплати даного фінансового активу - до 01.07.2017р. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача-1.

Суди відхилили твердження позивача про те, що оспорюваний правочин укладено в травні 2017 року, оскільки надсилання повідомлення про відступлення права грошової 10.05.2017р. не є підставою, яка б спростовувала факт укладення оспорюваного правочину між сторонами саме 20.03.2017р.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять доказів обмеження прав директора представляти інтереси товариства та підписувати договори, а отже, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" Степаненко В.В. на момент укладення оспорюваного правочину був уповноваженою особою на укладання господарських правочинів.

Судові рішення також мотивовані тим, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, які саме його права та законні інтереси було порушено внаслідок укладення оспорюваного правочину, та не доведено наявності зазначених в ст. 215 ЦК України підстав для визнання його недійсним.

ТОВ "Аверсі" у касаційній скарзі вважає, що рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 203, 207, 215, 234, 1077 ЦК України, та просить їх скасувати, позов задовольнити, визнати недійсним договір надання послуги факторингу від 20.03.2017р. №Ф200317/1, укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" та ТОВ "Фрам Ко".

На думку скаржника спірний договір факторингу не міг бути укладений 20.03.2017р. та не спрямований на настання реальних наслідків.

За твердженням скаржника, з договору факторингу вбачається, що він хоч і передбачає в п. 2.1 винагороду фактору в розмірі 5 % від суми відступленої грошової вимоги, однак не містить умов щодо способу та терміну сплати даної винагороди, у зв'язку з чим станом на сьогоднішній день зазначені кошти клієнтом фактору перераховані не були.

Також стверджує, що станом на сьогоднішній день і фінансування клієнта ТОВ "Фрам Ко" не відбулося у зв'язку з відтермінуванням до 01.10.2017р. шляхом укладення додаткової угоди, тобто відсутня ще одна ознака факторингу.

Вказане, на думку скаржника, свідчить про те, що сторони не мали на меті настання реальних наслідків та досягнення цілей факторингу.

Скаржник зазначає, що з реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ "Фрам Ко" має мільйони гривень заборгованості перед іншими суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим повинно бути зацікавлене в здійсненні саме тих господарських операцій, які приносять прибуток, а не відступати безкоштовно право вимоги на мільйони гривень.

ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" не отримало будь-якої плати за користування коштами, що мають бути надані в розпорядження клієнта.

Скаржник звертає увагу, що при оцінці умислу сторін договору факторингу судами не було враховано, що в провадженнях господарських судів України перебуває понад 70 справ за позовами учасників фармацевтичного ринку, зареєстрованих у 2017 році, про стягнення з ТОВ "Фрам Ко" заборгованості на 150 млн. грн. З початку 2017 року зареєстровано понад 40 справ за позовами ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" про стягнення заборгованості з контрагентів ТОВ "Фрам Ко", вимоги до яких перейшли за договорами факторингу. Загальна сума вимог більша, ніж 66 млн. грн.

На думку скаржника, метою укладення договору факторингу є позбавлення активів у вигляді дебіторської заборгованості, вказаний договір є завідомо збитковий для позивача та призводить до фінансової неплатоспроможності товариства.

Скаржник також зазначає, що в дійсності договір виготовлено після отримання ТОВ "Фрам Ко" від ТОВ "Аверсі" заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.04.2017р., а метою спірного договору є уникнення припинення взаємних зустрічних зобов'язань, а не вчинення операції факторингу.

У скарзі також звертається увага на те, що згідно з п. 1.5 договору договір укладається відповідно до Правил надання фінансових послуг факторингу ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації". Проте вказані Правила вводяться в дію з 31.03.2017р., натомість договір укладений 20.03.2017р. Отже вбачається порушення п. 24 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг.

Також скаржник стверджує, що договір є неукладеним, оскільки сторонами договору не надано письмової угоди про можливість підписання договорів за допомогою факсиміле.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: О.О. Мамалуй - головуючий, Г.О. Вронська, І.В. Ткач, відзначає, що відповідно до абз. першого ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до абз. другого ч. 1 ст. 1077 ЦК України клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Згідно зі ст. 350 ГК України банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

За ч. 5 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: О.О. Мамалуй - головуючий, Г.О. Вронська, І.В. Ткач з наведених норм вбачає, що за своєю природою договір факторингу, який укладений на підставі абз. першого ч. 1 ст. 1077 ЦК України, є договором, метою якого є перш за все отримання фінансування клієнтом. Тобто зобов'язання фактора надати грошові кошти клієнту - є його основним та першочерговим зобов'язанням при укладенні договору факторингу. При цьому фактор за надання фінансової послуги (фінансування клієнта) завжди має отримувати від клієнта плату.

З встановлених судами обставин у даній справі не вбачається, що спірний договір факторингу укладено з метою надання фактором фінансової послуги клієнту. За умовами договору клієнт відступає фактору право вимоги, натомість фактор перераховує клієнту грошові кошти з відтермінуванням, строк якого неодноразово продовжувався додатковими угодами до договору.

Між тим, у постанові від 11.04.2018р. у справі № 910/11715/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Л.В. Стратієнко - головуючий,

В.І. Студенець, І.В Ткач., переглядаючи в касаційному порядку справу за позовом ТОВ "АВ Фармація" до ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" та ТОВ "Фрам Ко" про визнання недійсним договору надання послуги факторингу від 23.03.2017р. № Ф230317/5, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" та ТОВ "Фрам Ко", погодився з господарськими судами попередніх інстанцій про те, що зміст договору надання послуги факторингу № Ф230317/5 від 23.03.2017 відповідає вимогам глави 73 ЦК України та ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Подібність правовідносин у справі №910/11559/17 та справі №910/11715/17 полягає в тому, що в обох справах подано позови про визнання недійсними подібних за змістом договорів факторингу, які укладені між тими ж сторонами та за подібних обставин.

Обидва позови об'єднані спільною підставою визнання договорів недійсними - фіктивний характер договорів та вчинення їх сторонами без наміру створення правових наслідків.

У обох зазначених вище справах суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог та виходили з того, що зміст спірних договорів факторингу відповідає вимогам глави 73 ЦК України.

При цьому у справі № 910/11559/17 Верховний Суд у постанові від 11.04.2018р. погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним.

Оскільки колегія суддів у справі №910/11559/17 вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування ст. 1077 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати, справа підлягає передачі на розгляд палати щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів, до якої входить колегія.

Керуючись ст. 233, 234, 235, ч. 1 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд палати щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів справу №910/11559/17 за позовом ТОВ "Аверсі" до ТОВ "Фрам Ко" та ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" про визнання договору недійсним за касаційною скаргою ТОВ "Аверсі" на рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Г.О. Вронська

Суддя І.В. Ткач