№ 2а-242/2009
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Вільнянськ 08 грудня 2009 року
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі: головуючий суддя – Кофанов А.В., при секретарі – Лазечна Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області, третя особа – управління Держказначейства України у Запорізькій області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною, та зобов'язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни", -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області, в якому вимагає поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року до теперішнього часу, та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити це підвищення за вказані проміжки часу.
Ухвалою суду від 18.11.2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, залучено Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, після чого розгляд справи відкладений на 08.12.2009 року.
Під час провадження у справі позивач та представник відповідача подали заяви про розгляд справи за їх відсутності; представник третьої особи – ГУ ДКУ у Запорізькій області – у судове засідання не з'явився, про дату і місце слухання справи третя особа була повідомлена належним чином. Враховуючи це, позов розглянуто за відсутності сторін та третьої особи.
Підтримуючи свої вимоги, позивач навів наступні доводи:
Як зазначив позивач ОСОБА_1, він відповідно до положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є дитиною війни, і згідно ст.6 зазначеного Закону, з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте така допомога сплачувалася з порушенням вимог закону.
Позивач вказав суду, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вона була викладена у новій редакції, згідно якої розмір підвищення до пенсії був зменшений; проте згідно рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року зазначені положення були визнані неконституційними і втратили чинність, а тому відповідач має нарахувати і сплатити підвищення до пенсії за періоди часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року до теперішнього часу. Обчислюючи суму заборгованості, позивач вказав, що вона, за його думкою, має бути обчислена виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, з 30 % -ою компенсацією за кожен місяць за несвоєчасну виплату. Згідно розрахунків позивача, ця сума становить не менше, ніж 3358 гривень.
Враховуючи наведене, позивач наполягає на задоволенні своїх позовних вимог, просить розглядати позов за своєї відсутності.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, навів суду наступні доводи:
У своїх запереченнях на позов представник відповідача зазначив, зокрема, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" фактично було зупинено дію прийнятої раніше ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; що ж стосується фінансування допомоги дітям війни у 2007 та 2008 році, то згідно положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України, тобто ніяких порушень закону з боку відповідача не могло мати місце.
Представник відповідача також вказав, що згідно ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", на підставі якого позивач здійснює розрахунки виплат, передбачений цією статтею мінімальний розмір пенсії за віком застосовується винятково для визначення розміру пенсій, передбачених цим законом, і не застосовується для обрахунку підвищення до пенсій, передбачених іншими законами.
Представник відповідача також просить суд врахувати, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був врегульований згідно внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп.2 п.41 розділу 11), згідно яких розмір допомоги дорівнює розміру надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тобто становить 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і складає з 01.01.2008 року – 47 гривень щомісячно, з 01.04.2008 року – 48,20 гривень щомісячно, з 01.10.2008 року – 49,80 гривень щомісячно, ці суми і сплачувалися позивачці. Також крім зазначеного Закону, розмір підвищення пенсії дітям війни на 2008 рік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, і складає: з 22.05.2008 року – 48,10 гривень; з 01.07.2008 року – 48,20 гривень; з 01.10.2008 року – 49,80 гривень.
Крім того, представник відповідача також послався на те, що позивач невірно обрахував розміри прожиткового мінімуму, які діяли у 2007 та 2008 році.
Враховуючи наведене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи – управління Держказначейства України у Запорізькій області – пояснень по суті позову не надав.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши заперечення відповідача та надані у справі докази, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково; при цьому суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюються положення Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач має статус "дитина війни", що підтверджується відміткою в його пенсійному посвідченні (а.с.4).
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком; ця редакція закону набрала чинності з 01.01.2006 року.
Відносно вимог позивача, що стосуються виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50 % надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, зазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", були визнані неконституційними, тобто відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Згідно п.3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими зупинялася дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", втратили чинність з моменту ухвалення рішення, тобто не мають зворотної сили.
Враховуючи це, суд вважає, що починаючи з липня 2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірах, визначених відповідно до ст.6 зазначеного закону, тобто у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. При цьому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що поняття "мінімальна пенсія за віком" може застосовуватися для цілей, визначених виключно зазначеним законом, оскільки законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цією статтею, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01.01.2007 року – 380 гривень; з 01.04.2007 року – 406 гривень; з 01.10.2007 року – 411 гривень. Крім того, згідно ч.3 тієї ж статті, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно до ч.2 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25-го числа місяця, за який виплачується пенсія. Суд також враховує, що згідно абз.1 ч.1 ст.84 зазначеного Закону, при виникненні права на підвищення пенсії її перерахунок провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма документами подано після 15-го числа; тобто закон передбачає можливість перерахування пенсії виключно за повний місяць, а не за окремі дні. Оскільки рішення Конституційного Суду України, яким у 2007 році поновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набрало чинності 09.07.2007 року, тобто до 15.07.2007 року, тому і розмір допомоги за липень 2007 року має бути обрахований як за повний місяць.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити позивачу пенсію починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у наступних розмірах:
за липень 2007 року: (406грн. + 1%) х 30 % = 123,02 гривні;
за серпень і вересень 2007 року: (406грн. + 1%) х 30 % х 2 міс. = 246,04 гривні;
за жовтень, листопад і грудень 2007 року: (411 грн. + 1%) х 30 % х 3 міс. = 373,59 гривень,
а всього підвищення до пенсії у розмірі 742 гривні 65 копійок.
Відносно вимог позивача, що стосуються виплати підвищення до пенсії з 22.05.2008 року, суд виходить з наступного:
Суд вважає, що правові підстави для вирішення цих вимог аналогічні тим, що наведені при вирішенні вимог стосовно 2007 року.
Так, згідно пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що вплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими була змінена редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і відновлена дія попередньої редакції. Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести перерахунок підвищення до пенсії згідно відновленої редакції ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у період з 22.05.2009 року по 31.12.2009 року.
Згідно ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 01.01.2008 року – 470 гривень, з 01.04.2008 року – 481 гривня, з 01.07.2008 року – 482 гривні, з 01.10.2008 року – 498 гривень.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити підвищення пенсії починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у наступних розмірах:
за червень 2008 року: 481 х 30% = 144,3 гривні;
за липень, серпень і вересень 2008 року: 482грн. х 30% х 3 міс. = 433,8 гривень;
за жовтень, листопад і грудень 2008 року: 498 грн. х 30% х 3 міс. = 448,2 гривень,
а всього підвищення до пенсії у розмірі 1026 гривень 30 копійок.
Підстав для нарахування підвищення до пенсії за травень 2008 року суд на підставі положень ст.84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не вбачає, оскільки рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року набрало чинності після 15.05.2008 року.
Згідно наданих суду заперечень відповідача (а.с.7-8), за вказаний проміжок часу позивачу сплачені суми підвищення до пенсії: за червень 2008 року – 48,10 гривень; за липень-вересень 2008 року – 144,60 гривень (48,20 х 3), за жовтень-грудень 2008 року – 149,40 гривень (49,80 х 3), а всього – 342 гривні 10 копійок. Таким чином, сума недоплаченої допомоги складає: 1026,30 – 342,10 = 684,20 гривень.
Що ж стосується вимог позивача щодо виплати підвищення до пенсії з 01.01.2009 року і до моменту розгляду справи, то він у своєму позові взагалі не виклав ніяких фактичних обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому в цій частині суд їх задовольнити не може.
Суд не входить до вирішення вимог позивача про визнання такими, що є поважними, причин пропуску строку звернення до суду, оскільки жодна із сторін не заявила про застосування наслідків пропуску цих строків в порядку ст.ст.99, 100 КАС України.
Суд відкидає посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеного підвищення до пенсії, оскільки згідно ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", це не є підставою для невиконання своїх обов’язків.
Суд також відкидає і посилання відповідача, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки виплата підвищення фінансується з бюджету; при цьому суд виходить з того, що згідно п.15 "Положення про Пенсійний Фонд України", ПФУ здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління, а згідно Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", рішення про призначення, донарахування чи перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного Фонду України.
Разом з цим, суд не може погодитися з доводами позивача про необхідність обчислення заборгованості відповідача виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, також про необхідність нарахування компенсації за пропущення строків виплати підвищення до пенсії; Закон України "Про соціальний захист дітей війни" та інші акти законодавства такої можливості у розглядуваних правовідносинах не передбачають, жодних положень про це не містять і Закони України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", на які містяться посилання у позовній заяві.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги мають бути задоволені частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 8-10, 70, 86, 159-163 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області, третя особа – управління Держказначейства України у Запорізькій області, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною, та зобов'язання до нарахування і виплати недоплаченого підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" – задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Вільнянському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачене йому підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період часу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року – у розмірі 742 (сімсот сорок дві) гривні 65 копійок. та за період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року – у розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.
В задоволенні іншої частини позову – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області; протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження у тому ж порядку має бути подана апеляційна скарга.
Суддя А.В. Кофанов