№ 2-973/2009
Повне рішення суду, складено 14 грудня 2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Вільнянськ 08 грудня 2009 року
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі: головуючий суддя – Кофанов А.В., при секретарі – Лазечна Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Любомирівського психоневрологічного інтернату до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
в с т а н о в и в :
Позивач – Любомирівський психоневрологічний інтернат – звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому вимагає стягнути з відповідачки заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 3710 гривень 07 копійок.
Представники позивача Філенко І.Ф. та Кравцова О.О. підтримали позов, зазначили суду, що відповідачка з липня 2006 року не у повному обсязі сплачує послуги теплопостачання, які надаються за її місцем проживання – АДРЕСА_1; станом на 17.06.2009 року цей борг становить 3710 гривень 07 копійок. Представники позивача наполягають, що ціна на послуги була обрахована відповідачці згідно тарифів, встановлених відповідно до закону рішенням Запорізької обласної Ради.
Відповідачка та її представник адвокат ОСОБА_4 позов не визнали, зазначивши суду, що розмір щомісячної плати за послуги теплопостачання був встановлений згідно договору від 01.03.2004 року у розмірі 77,43 гривень, і ніяких змін до цього договору не вносилося; вважають, що плата за послуги теплопостачання повинна обчислюватися саме за вказаною ціною, а розмір плати, що його вимагає позивач, вважають незрозумілим та незаконним. Крім того, відповідачка та її представник послалися на те, що якість теплопостачання протягом 2007-2009 рр. була низькою, у квартирі було холодно, а тому відповідачка має право не сплачувати вартість ненаданих послуг згідно п.11 договору.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково; при цьому суд виходить з наступного.
Так, згідно п.1 договору № 5 від 01.03.2004 року про надання послуг з теплопостачання (а.с.4), позивач зобов'язався надавати відповідачці послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання. Згідно пп.17, 18 того ж договору, він діє до 01.03.2005 року, але якщо за місяць до закінчення його терміну жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення, він продовжується на кожний наступний рік.
На момент розгляду справи зазначений договір не розірваний, і в установленому законом порядку недійсним не визнаний. Відповідачка та її представник не заперечують, що в цілому вони користуються послугами теплопостачання, які надає позивач згідно цього договору.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", встановлення цін та тарифів на житлово-комунальні послуги віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування. Згідно ч.3 ст.20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування.
Представники позивача у судовому засіданні надали суду рішення Запорізької обласної Ради № 33 від 23.12.2005 року, № 27 від 28.09.2006 року, № 36 від 29.11.2007 року, № 5 від 27.11.2008 року), згідно яких була обчислена ціна послуг теплопостачання, наданих відповідачці, та здійснений розрахунок заборгованості (а.с.7-8). Зміст наданого розрахунку свідчить, що він зроблений з урахуванням фактичної кількості теплової енергії, який КП "Соцкомуненергія" постачає Любомирівському психоневрологічному інтернату, а останній передає її до квартир споживачів, з урахуванням опалювальної площі всіх квартир, що знаходяться у будинку, де проживає відповідачка. У свою чергу, відповідачка та її представник не надали суду жодного конкретного доводу або доказу щодо неправильності обрахування ціни за надані послуги теплопостачання, та розрахунку суми заборгованості.
Згідно наданих у судовому засіданні актів перевірки температурного режиму, у січні-лютому 2006 року позивач припустив неякісне надання послуг теплопостачання, через що температура повітря у квартирі відповідачки була нижче від нормативної (18єС). Проте, як свідчать надані у судовому засіданні уточнені довідки про заборгованість відповідачки, ці обставини були враховані позивачем при обчисленні суми заборгованості, та проведений перерахунок плати за теплопостачання згідно вимог додатку 1 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року. Доводи відповідачки та її представника про те, що аналогічні порушення припускалися позивачем і протягом інших опалювальних сезонів у 2007-2009 рр., належними доказами не підтверджені.
Посилання представника відповідачки на те, що між нею та позивачем не були укладені зміни до договору щодо підвищення ціни за послуги теплопостачання, і відповідачка своєї згоди на зміну плати за послуги теплопостачання не давала, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до положень ст.ст.30-32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.20 Закону України "Про теплопостачання" ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, у т.ч. тарифи на теплову енергію, встановлюються у нормативному порядку, і не можуть бути змінені угодою сторін; згідно ч.5 ст.32 того ж Закону, у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів, тобто у цьому випадку не передбачена необхідність зміни чи доповнення діючого договору.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за спожиту теплову енергію на підставах, вказаних позивачем; разом з цим суд приймає до уваги, що згідно пояснень представників позивача, на момент розгляду справи відповідачка добровільно погасила частину заборгованості, її залишок складає 3310,07 гривень, а тому приймає рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов Любомирівського психоневрологічного інтернату до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Любомирівського психоневрологічного інтернату 3310 (три тисячі триста десять) гривень 07 копійок заборгованості за послуги теплопостачання.
В задоволенні іншої частини позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області; апеляційна скарга має бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.В. Кофанов