УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/7/18 Головуючий у 1-й інст. Коренюк В. П.

Категорія 59 Доповідач Коломієць О.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Галацевич О.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_1

розглянувши в місті Житомирі без повідомлення учасників цивільну справу №279/7/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року, яка постановлена суддею Коренюк В.П. в м. Коростені,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» (надалі – ТОВ «Житомиргаз збут») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу, в обґрунтування якої зазначило, що відповідно до отриманої ліцензії здійснює провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, зокрема, на території Житомирської області. ОСОБА_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, є споживачем вказаних послуг. Проте, в період з 01.07.2015 року по 01.12.2017 року останній несвоєчасно здійснював оплату послуг із газопостачання, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 7 539,38 грн., яку в добровільному порядку відмовляється сплатити.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року ТОВ «Житомиргаз збут» відмовлено у видачі судового наказу.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ТОВ «Житомиргаз збут» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазанчену ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема зазначає, що ТОВ «Житомиргаз збут» має право відповідної вимоги з огляду на фактичне споживання боржником природного газу та наявність заборгованості з його оплати, а тому відсутність договору між сторонами не може бути підставою для відмови у стягненні з відповідача наявної заборгованості за надані послуги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 ЦПК України; із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги (ч.1,2 ст. 160); судовий наказ може бути видано, якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (ч.1 п.3 ст.161); у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, серед іншого, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; до заяви додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (ч. 2 п.п. 4, 5, ч. 3 п.п. 3, 4 ст. 163).

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заява подана з порушеннями вимог ст. 163 ЦПК України, цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій формі (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Отже, наведеними положеннями закону передбачається імперативна норма щодо наявності договору, за яким пред'явлено вимоги.

В силу положень ст. 714 ЦК України, ст.ст. 16, 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 1, 12 Закону України «Про ринок природного газу», п.3 Розділу І, п.п.1,2 Розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, п. 4 Глави І, п.п. 5, 6 Глави 3 Розділу І, Глав 1,3,4 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500, інших норм законодавства, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється виключно на підставі договору, кожному споживачу як суб'єкту ринку природного газу присвоюється персональний код ідентифікації EIC-код (Energy Identification Code).

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення зі споживача ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ, ТОВ «Житомиргаз збут» посилалося сааме на вищенаведені правила щодо постачання побутовому споживачу природного газу виключно на підставі договору, зокрема, на підставі Типового договору, який укладається з урахуванням норм ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України щодо публічного договору та договору приєднання. Тобто, стягувач виходив із наявності між сторонами договору постачання природного газу, з якого виник пред'явлений до стягнення борг. Водночас, посилався і на фактичне споживання боржником газу та правовідносини, що виникли саме внаслідок такого фактичного споживання.

За змістом норм ст.ст. 202, 203, 205, 207, 530, 626-628, 630, 631, 638-640 ЦК України, договір, оскільки пов'язується з моментом виникнення відповідного зобов'язання та строком його виконання, повинен визначати момент (дату) його укладення та інші істотні умови, визначені такими сторонами або передбачені законом.

Не зважаючи на те, що ТОВ «Житомиргаз збут» посилалося на виникнення за наведеними правилами договірних зобов'язань, заявником не додано до заяви про видачу судового наказу договору постачання ОСОБА_2 природного газу, крім того, заява не містить посилання на конкретний і укладений у відповідну дату договір. Також заявником не надано доказів присвоєння споживачу, який заборгував за газ за договором, EIC-коду тощо.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є абонентом зі споживання газу по вул. Миколаївській, 25 в м. Коростені, рахунок № НОМЕР_1.

В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції правильно вказано на відсутність договору та документів, які б підтверджували наявність у заявника права грошової вимоги щодо пред'явленого до стягнення боргу.

У даному випадку йдеться лише про процесуальну форму звернення кредитора до суду по стягненню боргу, про процесуальний порядок розгляду такого звернення, тобто, суто про процесуальні питання.

У цьому контексті посилання ТОВ «Житомиргаз збут» на судову практику місцевого суду в аналогічних справах, що виразилася у задоволенні таких заяв, не має преюдиційного характеру.

Відсутність процесуальних підстав для судового розгляду заяви кредитора за правилами наказного провадження не позбавляє його права звернутися до суду в порядку відповідного позовного провадження, в рамках якого й підлягають встановленню та доведенню обставини, що пов'язуються із фактичним споживанням газу, підставами для цього, визначенням розміру та елементів боргу, застосуванням прецедентних судових рішень при вирішенні відповідного спору тощо.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, на підставі ст. 375 ЦПК України суд апеляційну скаргу відхиляє.

Відтак,оскаржувана ухвала постановлено з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» залишити без задоволення, а ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:          Судді: