3
Справа № 2-578/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Слюсар Л.П.,
при
секретарі Олексенко М.В;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну
справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого
комітету Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська про визнання права
власності на 22/100 частини домоволодіння за набувальною давністю, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач в січні 2007 року звернувся до суду з позовною заявою до
виконавчого комітету Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська, про
визнання права власності на 22/100 частини домоволодіння за набувальною
давністю .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в своїй позовній заяві і в
ході судового засідання посилався на те, що його рідна бабуся ОСОБА_2 знаходилася в фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 із 1938 року по ІНФОРМАЦІЯ_5, по день його трагічної
загибелі на фронті. За період спільного проживання і знаходження в фактичних
шлюбних відносинах , його бабуся і ОСОБА_3 почали будівництво жилого
будинку А-1, розташованого АДРЕСА_1 .
Після загибелі ОСОБА_3 , його бабуся залишилася проживати в будинку А-1
і закінчила його будівництво. В подальшому бабуся прибудувала до житлового
будинку сіни а-1, а також прибудову до будинку А1-1, площею 7,2 кв.м. , ганок -
а, погріб -Г, а також викопала на подвір'ї колодязь №5. ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_2 померла, після її смерті відкрилася спадщина на
спірне домоволодіння. Позивач вважав, що оскільки він проживав в спадковому
будинку разом із спадкоємцем однією сім'єю та був єдиним спадкоємцем на
спадщину і фактично прийняв її, тому в нотаріальну контору не звертався.
Відповідно до рішення Виконкому Індустріальної районної ради НОМЕР_1 було встановлено право власності за ОСОБА_3 ( померлим)
на житловий будинок АДРЕСА_1, і 24 липня
1996 року виконкомом Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська було
видано свідоцтво на домоволодіння АДРЕСА_1
на ім'я ОСОБА_3. В подальшому , на земельній ділянці,
біля будинку бабусі, позивач почав будівництво нового жилого будинку Б-1,
гаражу-В, сараю -Г, туалетна -Д і навісу -Е. Відповідно до акту ідеальних
часток від 01 грудня 2000 року за ОСОБА_3 знаходиться 22/100 частини
домоволодіння, за позивачем 78/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1. Позивач постійно, більше 20 років проживає
в спірному домоволодінні, здійснює ремонт і доглядає за земельною ділянкою.
Просив визнати за ним право власності на 22/100 частини домоволодіння №17 по
вул. Белінського в м. Дніпропетровську за набувальною давністю, який
складається із : житлового будинку - А-1, прибудови А1-1, сіней а-1, ганку -а,
погребу -Г і колодязя - №5.
Відповідач в судове засідання не з'явився. відповідно до листа від
10.04.2007 року № 18/5-121 просили розглядати справу за відсутністю
представника виконкому і винести рішення суду в межах діючого законодавства.
Суд, заслухавши пояснення позивача, адвоката, свідків, вивчивши матеріали
справи, матеріали справи 2-2712/04, вважає, що позовні вимоги підлягають
задоволенню з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що рішення виконкому Індустріальної
районної ради НОМЕР_1 встановлено право власності на житловий
будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 ( померлим) та затверджено акт прийомки житлового будинку. Будинок зведений
ОСОБА_3 в 1940 році відповідно до договору на право будівництва від
19.07.1940 року. В 1941 році ОСОБА_3 помер. До 1980 року в будинку мешкала
його жінка. ( а.с.11). 24.07.2006 року видано свідоцтво про право власності на
житловий будинок АДРЕСА_1 на ОСОБА_3
( а.с.10). Відповідно до акту ідеальних часток від 01.12.2000 року за ОСОБА_3 значиться 22/100 частини домоволодіння, а у користуванні ОСОБА_1
знаходиться 78/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ( а.с.12-13). Рішенням Індустріального районного суду від
21.05.2004 року за ОСОБА_1 визнано право власності на
78/100 частин домоволодіння ( а.с.25-26).
Як показав позивач його рідна бабуся ОСОБА_2 знаходилася в
фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 із 1938 року
по ОСОБА_5у, по день його трагічної загибелі на фронті. За період
спільного проживання і знаходження в фактичних шлюбних відносинах, його бабуся
і ОСОБА_3 почали будівництво жилого будинку А-1, розташованого АДРЕСА_1. Після загибелі ОСОБА_3 , його
бабуся залишилася проживати в будинку А-1 і закінчила його будівництво. В
подальшому бабуся прибудувала до житлового будинку сіни а-1, а також прибудову
до будинку А1-1, площею 7,2 кв.м. , ганок -а, погріб -Г, а також викопала на
подвір'ї колодязь - №5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
померла. Вказав, що він постійно, більше 20 років проживає в спірному
домоволодінні, що підтверджується актами квартального комітету №3 від
22.01.2007 року та показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( а.с.
28,29).
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим
майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом
десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право
власності на це майно ( набувальна давність), якщо інше не встановлено цим
Кодексом.
У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку про те, що дії позивача
при вселенні в спірне домоволодіння було добросовісним.
Згідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за
зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі.
Таким чином, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді
справи, у їх сукупності, суд приходить до висновку проте, що вимоги позивача
знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню.
Керуючись: ст. 344 ЦК України ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною
давністю на 22/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, який складається із: жилого будинку -А-1, прибудови А1-1,
сіней а-1, ганку - а, погребу -Г, і колодязя №5, право власності на які
зареєстровано за ОСОБА_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області
через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня
проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього
протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне
оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня
проголошення рішення.
Суддя:
Л.П.Слюсар