ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року

Київ

справа №826/2787/16

провадження №К/9901/8784/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

за участю секретаря судового засідання: Гулової О. І.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Середюк О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області № 1, за участю третіх осіб: Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Національної поліції України, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Келеберди В. І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Желтобрюх І. Л., суддів: Мамчура Я. С., Епель О. В.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області № 1 (далі - атестаційна комісія № 1), за участю третіх осіб: Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - Бориспільський ВП ГУНП в Київській області), Національної поліції України, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії № 1 від 14 грудня 2015 року про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді;

визнати протиправним та скасувати наказ від 26 січня 2016 № 19 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції України;

поновити на посаді старшого оперуповноваженого Бориспільського ВП ГУНП в Київській області та зобов'язати ГУНП в Київській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 30 червня 2002 року по 06 листопада 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУНП в Київській області від 24 листопада 2015 року № 11 о/с "По особовому складу" позивача як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання майора поліції в порядку переатестування на посаду старшого оперуповноваженого Бориспільського ВП ГУНП в Київській області з 07 листопада 2015 року.

Однак, наказом начальника ГУНП в Київській області від 26 січня 2016 року № 19 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугував атестаційний лист від 14 грудня 2015 року, в якому вказано про невідповідність позивача займаній посаді.

Вважаючи вказаний висновок таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про Національну поліцію", а наказ про звільнення від 26 січня 2016 року № 19 о/с протиправним, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, в позові відмовлено.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Разом з цим, позивач вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі пункту 5 частин першої статті 77 Закону України "Про Національну поліції" лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 30 червня 2002 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Згідно з наказом ГУНП у Київській області від 24 листопада 2015 року № 19 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання майора поліції в порядку переатестування на посаду старшого оперуповноваженого Бориспільського ВП ГУНП в Київській області з 07 листопада 2015 року.

З метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції № 1465, ГУНП в Київській області видано наказ від 18 листопада 2015 року № 10 та наказ від 23 листопада 2015 року № 16, на виконання яких створено атестаційні комісії № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та проведено атестування поліцейських ГУНП в Київській області та підпорядкованих підрозділів атестаційною комісією.

14 грудня 2015 року атестаційною комісією № 1 ГУНП в Київській області за результатами атестування ОСОБА_1 прийнято висновок про те, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом ГУНП в Київській області від 26 січня 2016 року № 19 о/с відповідно до частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 5 (через службову невідповідність) майора поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого Бориспільського ВП ГУНП в Київській області.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Інститут атестування поліцейських передбачено Законом України "Про Національну поліцію" відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

За правилами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту першого розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Отже, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону № 580-VIII.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що атестацію позивача проведено в порядку атестування усіх поліцейських ГУНП в Київській області та підпорядкованих підрозділів з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що, відповідає приписам частини першої статті 57 Закону № 580-VIII.

Однак суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що наказ ГУНП в Київській області "Про створення атестаційних комісій ГУНП в Київській області" від 18 листопада 2015 року № 10 та наказ "Про проведення атестування та створення атестаційних комісій" від 23 листопада 2015 року № 16 не містять посилань на підстави для проведення атестування, передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.

Верховний Суд зауважує, що приписи частини першої статті 57 Закону № 580-VIII не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму необхідно застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 цього ж Закону, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є протиправним.

Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Верховний Суд звертає увагу, що наказ ГУНП в Київській області від 24 листопада 2015 року № 11 о/с "По особовому складу", відповідно до якого з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 в порядку переатестування призначено на посаду старшого оперуповноваженого Бориспільського ВП ГУНП в Київській області з присвоєнням спеціального звання майора поліції, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду.

Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положення статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, які, в свою чергу, не суперечать положенням Закону № 580-VIII, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Зробивши висновок про обґрунтованість та правомірність звільнення позивача, суди попередніх інстанцій не дослідили атестаційний лист, в якому відсутні факти щодо недбалого відношення позивача до службових обов'язків, навпаки він характеризується виключно з позитивної сторони, у тому числі і щодо виконання службових обов'язків.

Крім того в атестаційному листі міститься висновок прямого керівника про відповідність позивача займаній посаді, відомості про результати тестування та про результати атестування.

За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази.

Приписами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець