Справа № 2-а- 6894
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 грудня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі : судді - Руденко В.В.,
при секретарі - Корнєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Ялтинської міської ради про визнання протиправною відмови в укладанні договору оренди земельної ділянки та зобов’язання виконати певні дії,
встановив:
позивач прос ить суд :
- визнати протиправною відмову Ялтинської міської ради від укладення з нею договору оренди земельної ділянки площею 0,6202 га, ( кадастровий номер 0111900000:01:003:0015) розташованої за адресою : АДРЕСА_1
- зобов’язати Ялтинську міську раду укласти з нею договір оренди земельної ділянки площею 0,6202 га, (кадастровий номер 0111900000:01:003:0015) розташованої за адресою : АДРЕСА_1, у редакції та на умовах, що діяли з попереднім орендарем;
Вимоги мотивовані тим, що вказана земельна ділянка відповідно до договору оренди з Ялтинською міською радою від 22 грудня 2006 року знаходилась в користуванні у відкритого акціонерного товариства (ВАТ) „Таврія - авто” . Договір оренди було укладено на 50 років . ВАТ „Таврія - авто” було власником нерухомого майна , розташованого на вказаній земельній ділянці. В серпні 2009 року вона по договору купівлі – продажу придбала у власність всі будівлі та споруди , розташовані на вказаній земельній ділянці і вона є єдиним власником нерухомого майна . Попередній орендатор відмовився від права оренди вказаної земельної ділянки. Як власник нерухомого майна, вона у серпні 2009 року звернулась до Ялтинської міської ради із заявою про укладення з нею договору оренди земельної ділянки на тих же умовах, та на той же строк, що були вказані в договорі оренди з ВАТ „Таврія – авто” від 22 грудня 2006 року. Однак до цього часу договір оренди з нею не укладено. Її заява про передачу земельної ділянки в оренду була включена в порядок денний пленарних засідань Ялтинської міської ради , розглянута по суті , однак рішення по ній не приймалось, оскільки для позитивного вирішення її заяви не було набрано достатньої кількості голосів депутатів міської ради . Не задовольнивши заяву про передачу земельної ділянки в оренду їй фактично відмовили в її праві на користування цією земельною ділянкою. Відмовляючи їй в оренді земельної ділянки відповідачем були порушені її права гарантовані ст. 5 Земельного кодексу України. Вона є власником будівель і споруд , які займають більшу частину території, яку вона просить в користування. Розбудовувати, реконструювати, капітально ремонтувати належні їй будови вона не може, оскільки в міськвиконкомі від неї вимагають документи , які б підтвердили законність користування землею. Без договору вона не може сплачувати власнику землі платежі за оренду . Законних підстав для відмови їй в передачі в оренду земельної ділянки у відповідача немає. Ялтинська міська рада в 2006 році розпорядилась цією земельною ділянкою та передала її в оренду попередньому власнику нерухомого майна на 50 років.
Представник відповідача в судовому засіданні позовну заяву не визнав.
Заперечення мотивував тим, що Ялтинська міська рада не відмовляла позивачу в передачі їй в оренду спірної земельної ділянки, яка була раніше в оренді у ВАТ „Таврія - авто” і рішення про відмову в передачі земельної ділянки в оренду на пленарному засіданні Ялтинської міської ради прийнято не було. Оскільки рішення про відмову в передачі земельної ділянки в оренду відсутнє, то позивач не могла звертатись до суду з позовною заявою про визнання протиправною відмову Ялтинської місткої ради в укладанні з нею договору оренди земельної ділянки.
Представник відповідача пояснив в суді , що дійсно позивач в серпні 2009 року звернулась до Ялтинської міської ради з заявою про передачу їй в оренду спірної земельної ділянки на умовах , які були досягнуті в 2006 році між Радою та ВАТ „Таврія – авто” . Ті попередні умови договору повністю задовольняють міську раду . Ніяких претензій з приводу готовності документів для укладання договору оренди до позивача не було. Земельна комісія Ялтинської міської ради, розглянувши на своєму засіданні заяву позивача та додані документи, прийшла до висновку про законність та обґрунтованість заяви позивача і надала висновок про доцільність укладення такого договору оренди. Питання передачі земельної ділянки в оренду позивачу було включено в порядок денний пленарного засідання Ялтинської міської ради і було розглянуто депутатами . Однак, при голосуванні цього питання не була набрана необхідна кількість голосів для позитивного вирішення. Розгляд питання було перенесено на чергове пленарне засідання . Однак і при наступному голосуванні необхідна для задоволення заяви позивача кількість депутатів не проголосувала за передачу в оренду земельної ділянки. Через утримання більшості депутатів від голосування рішення про укладення договору оренди прийнято не було. Відповідно до регламенту роботи ради це питання знову може бути винесено на чергове пленарне засідання та поставлене на голосування. Рішення ради про відмову позивачу в укладанні договору оренди земельної ділянки радою також не приймалось, оскільки за таке рішення також не проголосувала необхідна кількість депутатів. Більша частина депутатів утрималась від голосування і по цьому питанню.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав .
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов’язків або встановленні обґрунтованості будь – якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.
Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.
Даний спір належить до адміністративної юрисдикції за наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно – правовій спір , у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування , їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України регламентує, що суб’єкт владних повноважень - орган державної влади , орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа , інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства , в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень нормативно – правових актів або правових актів індивідуальної дії) , дій чи бездіяльності.
Отже до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади , органам місцевого самоврядування , їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Оскільки у даному випадку оскаржуєтся бездіяльність органу місцевого самоврядування, у зв’язку з чим, до компетенції адміністративного суду входить також і зобов’язання до виконання певних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,6202 га, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
На земельній ділянці розташовані будови та споруди, які займають 0, 6014 га площі вказаної ділянки. Вільною від забудови є ділянка лише площею 188 кв.м.
Власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 було ВАТ „Таврія - авто” . 22 грудня 2006 року на підставі рішення № 247, 37-ї сесії, 4-го скликання Ялтинської міської ради між власником землі - Ялтинською міською радою та ВАТ „Таврія – авто” було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 50 років.
26 січня 2009 року ВАТ „Таврія - авто” в межах своїх повноважень розпорядилось належним йому майном та передало все нерухоме майно розташоване на спірній земельній ділянці ТОВ „Кримавтосервіс” . Після фактичної передачі майна була проведена правова реєстрація вказаного нерухомого майна в КП „Ялтинське бюро технічної інвентаризації” за ТОВ „Кримавтосервіс” .
21 серпня 2009 року ТОВ „Кримавтосервіс” розпорядилось своєю власністю та продало всі об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_1
Договір купівлі - продажу від 21 серпня 2009 року був посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського нотаріального округу Левунець О.М., та 25 серпня 2009 року зазначений правочин був зареєстрований в КП „Ялтинське бюро технічної інвентаризації ”.
Таким чином позивач на законних підставах стала власником майна розташованого на спірній земельній ділянці.
Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування , то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Як власник нерухомого майна вона відповідно до ст. 317 ЦК України наділена правом володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Попередній власник майна відмовився від своїх прав на користування земельною ділянкою на користь нового власника майна - ОСОБА_1, про що на адресу Ялтинського міського голови були направлені відповідні листи, що свідчить про намір орендатора відмовитись від прав та обов’язків по договору оренди з передачею їх власнику майна.
23 серпня 2009 року ОСОБА_1, звернулась до Ялтинської міської ради з заявою про укладення договору довгострокової оренди земельної ділянки загальною площею 0,6202 га., за адресою: АДРЕСА_1
До заяви були додані всі необхідні документи, перелік яких зазначений у ст. 151 Земельного Кодексу України. Земельна комісія Ялтинської міської ради, розглянувши на своєму засіданні заяву позивача та додані до заяви документи, прийшла до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача і дала висновок про доцільність укладення такого договору оренди. що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача.
Згідно ст. 12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок , що перебувають у державній або комунальній власності , здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Суд встановив, що позивач у законному порядку набула право власності на об’єкти нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, що в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України надає їй право вимагати від органу місцевого самоврядування оформлення правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку на умовах оренди.
Заява позивача, з доданими до неї документами про укладення договору оренди була розглянута та задоволена земельною комісією Ялтинської міської ради. Розгляд заяви про укладення договору оренди було винесено на пленарне засідання Ялтинської міської ради .
Однак в порушення вимог діючого законодавства України заява позивача від 23 серпня 2009 року на 27 –й сесії 5-го скликання Ялтинської міської ради, не була розглянута з прийняттям рішення. Згідно листа секретаря Ялтинської міської ради від 08 жовтня 2009 року заява розглянута не була, оскільки для прийняття рішення не набрано більшості голосів депутатів, які були присутні на сесії ради та її розгляд перенесено на наступну сесію ради.
Рішенням Ялтинського міського суду від 02 листопада 2009 року Ялтинська міська рада була зобов’язана розглянути вищевказану заяву ОСОБА_1 на черговому пленарному засіданні ради з прийняттям рішення.
Заяви про укладення договору оренди було включено в порядок денний пленарного засідання Ялтинської міської ради, яке відбулося 25 листопада 2009 року. Однак рішення за ствердженням представника відповідача прийнято не було, через те що за прийняття рішення на користь ОСОБА_1, не проголосувало необхідна кількість депутатів.
Представник Ялтинської міської рад не надав суду обґрунтовуваних пояснень з приводу того, який саме факт унеможливив розгляд заяви позивача на сесії ради та викликав відкладання розгляду цього питання після набрання чинності рішення суду з цього приводу.
Пунктом 14 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що порядок скликання сесії ради визначається регламентом ради.
Регламент роботи Ялтинського міської ради 5-го скликання, затверджений рішенням ради № 30 від 21 квітня 2006 року, передбачає можливість повторного голосування з конкретного питання не більш одного разу у випадку не прийняття рішення з цього приводу на попередній сесії ради. А якщо проект рішення міської Ради не прийнято і після повторного голосування, то його розгляд переноситься на чергове засідання Ради. Тобто регламентом взагалі не передбачено відмови в задоволенні заяви, що суперечить діючому законодавству України.
Частина 7 статті 123 Земельного кодексу України регламентує, що погоджений проект відведення земельної ділянки після одержання позитивного висновку державної землевпорядної експертизи у випадках, передбачених законом, подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської , районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування.
Суд вважає, що таке визначення причини відкладання, як «ненабрання необхідної кількості голосів для прийняття рішення» взагалі не передбачено Законом, а свідчить лише про ухилення з боку міської Ради від розгляду заяви. Рішення повинно бути про задоволення чи відмову в задоволенні поданої до Ради заяви. Якщо за задоволення заяви не проголосувало необхідна кількість депутатів, то це є відмова в задоволенні заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються у судовому порядку.
У разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку зацікавлена особа у відповідності до ст. ст. 74, 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” має право звернутися до суду із заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.
Ялтинська міська рада відмовивши ОСОБА_1, в передачі земельної ділянки в оренду, порушила її права, гарантовані ст. 5 Земельного кодексу України та її права, як власника нерухомого майна, яке займає 0,6014 га загальної площі спірної земельної ділянки. Решта території площею 0,188 кв.м., необхідна для обслуговування придбаних позивачем об’єктів нерухомості.
Без укладання договору оренди позивач не може здійснювати надбудову, реконструкцію, капітальний ремонт свого нерухомого майна.
Суд вважає необхідним прийняти до уваги, що Ялтинська міська рада в 2006 році вже розпорядилась цією земельною ділянкою та передала її в оренду попередньому власнику нерухомого майна на 50 років.
Відповідно до діючого законодавства України та з’ясованих обставин суд має всі законні підстави визнати відмову Ялтинської міської ради в укладенні договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,6202 га , розташованої за адресою : АР Крим, м. Ялта, вул. Московська (до м’ясокомбінату проїзд ) буд. 33, з ОСОБА_1, протиправною та зобов’язати Ялтинську міську раду укласти зазначений договір з ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 5, 12, 123, 124, 151 ЗК України, ст. 46, 74, 77, Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 2, 3, 6, 9, 10, 17, 71, 159-163 КАС України,
постановив:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити .
Визнати протиправною відмову Ялтинської міської ради від укладення договору довгострокової оренди земельної ділянки загальною площею 0,6202 га., (кадастровий номер 0111900000:01:003:0015) розташованої за адресою : АДРЕСА_1 з ОСОБА_1.
Зобов'язати Ялтинську міську раду укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,6202 га., (кадастровий номер 0111900000:01:003:0015) розташованої за адресою : АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 на умовах договору оренди цієї же земельної ділянки з ВАТ „Таврія – авто” від 22 грудня 2006 року.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського Адміністративного Апеляційного суду АР Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова суду набрала чинності 21 грудня 2009 року.
Суддя: (підпис) з оригіналом згідно
Суддя: секретар: