Справа № 2-13/2007
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2007 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Слюсар Л.П.,
при секретарі Карпенко І.Ю.,
за участю адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка в жовтні 2002 року звернулася до суду з позовом до відповідача
ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки. В ході розгляду справи ОСОБА_3 був залучений як відповідач. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка в позовній заяві і в ході судового розгляду посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 біля 03
годин 45 хвилин в м. Дніпропетровську по пр. Правди, зі сторони пр.
Воронцова, в напрямку вулиці Столєтова, рухався автомобіль « Мазда-626»
державний номер НОМЕР_1. Автомобіль належав ОСОБА_2 під керуванням
водія ОСОБА_3 В районі перехрестя із вул. Заместковою, автомобіль
здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, в результаті якому була спричинена
смертельна травма. Позивачці прийшлося хоронити сина, який трагічно загинув.
На похорони затрачено 4317 грн. 98 коп., в тому числі за ритуальні послуги -
250 грн.55 коп.; труна -295 грн. 00 коп.; поминальний обід - 1050 грн. 00
коп.; речі на поховання сина - 800 грн.; продукти харчування 1922 грн.43
коп. ОСОБА_3 добровільно відшкодував частину витрат в сумі 200 доларів
США і 300 гривень, що в загальній сумі склало - 1360 грн. 00 коп. Просила
стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди -2957 грн.
98 коп. В зв'язку зі смертю сина позивачці спричинено і моральну шкоду, яку
позивачка оцінила в сумі 50000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання з'явився. Позовні
вимоги не визнав. Суду пояснив, що ОСОБА_2 відповідно до доручення від
27.10.2001 року надав право ОСОБА_3 керувати, подарувати, обміняти,
продати автомобіль « Мазда 626», державний номер НОМЕР_1. В момент скоєння
ДТП автомобілем керував ОСОБА_3 , тому відповідальність за спричинену шкоду
повинен нести ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково.
Оскільки пішохід ОСОБА_4 знаходився в стані алкогольного сп'яніння ,
порушив правила дорожнього руху, що і стало причиною його смерті. Однак
вважає, що оскільки він був власником джерела підвищеної небезпеки, то
відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 30% від заявленої суми є реальним.
Частково визнавши вину ОСОБА_3 відшкодував позивачці 1360 грн. 00 коп. В
частині стягнення моральної шкоди просив суд відмовити.
Суд, заслухавши сторони, адвоката, вивчивши матеріали
справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини. ІНФОРМАЦІЯ_1
біля 03 годин 45 хвилин в м. Дніпропетровську по пр. Правди, зі сторони пр.
Воронцова, в напрямку вулиці Столєтова, рухався автомобіль « МАЗДА-626»
державний номер НОМЕР_1. Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного
засобу НОМЕР_2 (а.с. 34 об. ) автомобіль “МАЗДА 626” належав ОСОБА_2. Керував автомобілем водій ОСОБА_3 В районі перехрестя із вул. Заместковою, автомобіль здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, в результаті якому була спричинена смертельна травма.
Відповідно до доручення від 27 жовтня 2001 року, посвідченого приватним
нотаріусом ОСОБА_5 , ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_6, виконувати
надані їм повноваження самостійно і окремо один від одного, а саме:
користуватися, керувати, подарувати, обміняти, продати за ціну і на умовах за
їх розсудом, належний йому на підставі свідоцтва про право реєстрації
автомобіль « Мазда 626» державний номер НОМЕР_1 ( а.с.34) .
Згідно до Постанови про закриття кримінальної справи від 28.07.2006 року
Кримінальна справа №70049091 порушена за фактом ДТП за участю водія ОСОБА_3
провадженням закрита за відсутністю в діянні складу злочину.
У відповідності до ст. 450 ЦК України в редакції 1963 року, організації і
громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення,
зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо
не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу
потерпілого.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику
розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27
березня 1992 року №6 ( зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 року
№7, від 30 вересня 1994 року № 11, від 25 травня 1998 року №15 та від 24 жовтня
2003 року №9) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється
юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної
небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання,
оперативного управління або інших підстав ( договору оренди, довіреності,
тощо).
Оскільки ОСОБА_3 керував автомобілем згідно доручення, то він був
володільцем джерела підвищеної небезпеки і вимоги позивачки, щодо відшкодування
матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Як показав в судовому засіданні ОСОБА_3 він частково відшкодував позивачці
матеріальну шкоду в розмірі 1360 гривень. Вважає, що оскільки він не порушував
Правил дорожнього руху, а невиконання вимог пішоходом правил привело до
його смерті, то його вини в смерті сина позивачки не має. Однак оскільки він
керував автомобілем, тому 30% матеріальних збитків сплатив позивачці
добровільно.
Відповідно до ст. 454 ЦК України в редакції 1963 року якщо груба
необережність самого потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то
залежно від ступеня вини потерпілого ( а при вині заподіювача шкоди - і
залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування якщо інше не передбачено
законом, повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкоди повинно бути
відмовлено.
Згідно до п.2 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України,
підставою для зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди
з урахуванням ступеня вини потерпілого відповідно до ст. 454 ЦК України в
редакції 1963 року може бути груба необережність потерпілого ( перебування в
нетверезому стані, інші порушення правил безпеки праці або нехтування
правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Як вбачається із Постанови про закриття кримінальної справи водій
автомобіля « МАЗДА-626» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не мав технічної
можливості попередити наїзд на пішохода своєчасно здійснивши екстрене
гальмування із зупинкою автомобіля до лінії руху пішохода. В діях водія не
вбачається порушення вимог Правил дорожнього руху.
Як встановлено в ході розслідування кримінальної справи, причиною даної
дорожньо-транспортної пригоди були необережні і неуважні дії пішохода ОСОБА_4 , який знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим
не контролював свої дії, тим самим піддав своє життя і здоров'я небезпеці, не
виконав вимоги п. п. 1.3, 4.14 « а», « б», « г» Правил дорожнього руху
України, невиконання яких знаходиться в причинному зв'язку із наслідками.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не може
нести повну матеріальну відповідальність і відшкодувати збиток позивачці у зв'
язку із смертю сина, оскільки в даному випадку йде мова про змішану форму
вини і суд вважає що вона є порівну, і підлягає стягнення з відповідача
798 грн. 99 коп. ( 4317 грн. 98 коп. : 2 = 2158 грн. 99 коп. - 1360 грн. = 798
грн. 99 коп.).
Вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн.
підлягають задоволенню частково
Відповідно до ст. 440-1 ЦК України, моральна (немайнова) шкода, заподіяна
громадянину діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права,
відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна
шкода заподіяна не з її вини.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №
4 “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди” (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року №5), розмір
відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визнає залежно від характеру
та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психологічних тощо), яких зазнав
позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.
Суд вважає, що позивачці була заподіяна моральна шкода,
однак беручи до уваги всі обставини по справі , вважає за можливе стягнути
моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Згідно ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню із ОСОБА_3
на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. .
Керуючись п. 2,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992
року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди”, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995
року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної
(немайнової) шкоди” зі змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року № 5,
ст. ст. 450, 454, 440-1 ЦК України в редакції 1963 року , ст. ст. 11, 15, 60,
88, 212- 215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в сумі 798 грн. 99 коп., моральну шкоду в сумі 1000 грн., а всього 1798 грн. 99 коп.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп.
В частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області
через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк, з дня
проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього
протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне
оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня
проголошення рішення.
Суддя
Л.П. Слюсар