Справа № 22ц-4305/08 Головуючий у суді 1 інстанції: Чорнобук B.I.
Категорія 5 Доповідач: Перцова В.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2008 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів: Кочкової Н.О., Красвітної Т.П.
При секретарі: Лещинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2008 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 до неї про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном; зобов'язано її звільнити приміщення магазину № 22 в будинку № 1 по вул. Ворошилова у м. Дніпропетровську (літ. А-5) та повернути ключі від цього приміщення; стягнуто з неї на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1
В обґрунтування апеляційної скарги відповідачка посилається на те, що суд допустив порушення норм процесуального права, не зупинив провадження по даній справі до вирішення справи про розподіл майна подружжя, вийшов за межі позовних вимог, неповно з'ясував обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності від 8 жовтня 2001 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1587 від 19 липня 2001 року (а. с. 11-112), приміщення магазину № 22 в будинку № 1 по вул. Ворошилова в м. Дніпропетровську (літ. А-5) належить ОСОБА_1
Відповідачка - ОСОБА_2 перешкоджає йому користуватись даним приміщенням.
Оскільки, ОСОБА_1, відповідно до правовстановлюючих документів, є власником спірного приміщення і має право ним користуватись, апеляційний суд вважає, що, виходячи з вимог ст. ст. 316, 317, 391 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність усунення перешкод з боку відповідачки в користуванні та розпорядженні позивачем цим приміщенням і задовольнив позовні вимоги.
Доводи в апеляційній скарзі відповідачки про те, що суд не повинен був розглядати дану справу до вирішення спору між нею і позивачем про розподіл майна подружжя, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, так як відповідачка посилається на те, що спірне майно є їхньою сумісною власністю, тобто, позивач також має на нього право власності.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що при розгляді справи районний суд без достатніх підстав, не врахувавши, що по даній справі не розглядається спір про право власності на майно, з'ясовував обставини і досліджував докази не пов'язані з предметом позову і в рішенні дав оцінку цим доказам та зробив висновки про те, що спірне приміщення було придбано лише за кошти ОСОБА_1 і воно не є сумісним майном подружжя.
У зв'язку з цим та враховуючи, що спір між сторонами про розподіл сумісного майна подружжя розглядається в іншому провадженні, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду, виключивши з його мотивувальної частини зазначені висновки суду.
Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, районний суд не врахував, що, відповідно до п/п "д" п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", розмір судового збору по даній категорії справ становить 8 грн. 50 коп., а сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, згідно Розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затв. постановою Кабінету Міністрів України в ред. від 13 квітня 2007 року № 627, становить 7 грн. 50 коп., і безпідставно стягнув судові витрати з відповідачки на користь позивача в більшому розмірі.
Тому, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду і в цій частині, зменшивши розмір судових витрат, понесених позивачем, які підлягають стягненню з відповідачки на його користь, відповідно закону.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 6 березня 2008 року змінити в частині мотивів рішення та відшкодування судових витрат.
Виключити з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо належності коштів за які було придбано спірне майно - приміщення магазину № 22 в будинку № 1 по вул. Ворошилова в м. Дніпропетровську (літ. А-5) тільки ОСОБА_1 і про те, що це майно не є сумісною власністю подружжя.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 7 грн. 50 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.