АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11 -8227/2008 р. 

Головуючий в 1 -й інстанції суддя Байбари Г. А.

категорія ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України 

Доповідач суддя Семопядний В.О

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2008 року колегія суддів палати Апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:

головуючого - судді Кухар О.В. суддів: Семопядного В.О, Руських К.Г за участю прокурора Грамма О.А.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 квітня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець м. Дніпродзержинська, громадянин України, освіта середня, не одруженого, працюючого м'ясником магазину «Біла», раніше судимого:

-31 травня 2006 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст. 186, 75, 76 КК України на чотири роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік:

Засуджений за ч.1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим призначено покарання в вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання в вигляді позбавлення волі строком на один місяць, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 31.05.2006р та остаточно призначено покарання в вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженку м. Дніпропетровська, громадянка Росії, освіта середня - спеціальна, не працююча, раніш судимою:

-22 листопада 2006 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст. 191, 75, 76 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.

Засудженої за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання в вигляді 3 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені за те що: в вересні місяці 2005року, в нічний час, ОСОБА_1 знаходячись в коридорі, біля квартири АДРЕСА_1 таємно вкрав дитячу коляску вартістю 650 гривень.

17 жовтня 2006р, близько 0 15-30-16-00 год. ОСОБА_2 знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, скориставшись що господар будинку вийшов до іншої кімнати, таємно скоїла крадіжку грошей в сумі 2000 гривень.

06 листопада 2006р близько 00-30 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вступивши між собою в попередню змову направлену на таємну крадіжку чужого майна, проникли до квартири АДРЕСА_3, звідки викрали чуже майно на загальну суму 649 гривень.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок відносно ОСОБА_1, вважає, що при призначенні покарання порушені правила його складання та невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного злочину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який не підтримав доводи апеляції про скасування вироку суду, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав. Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1. у вчинені злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в суді доказах, і ніким не оспорюється.

Суд дав правильну оцінку доказам і вірно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст. 185, ч.3 ст. 185КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним, дані про особу, всі обставини по справі і правильно прийшов до висновку про те, що міру покарання він повинен відбувати у вигляді позбавлення волі.

Доводи прокурора про те, що при призначенні покарання ОСОБА_1. суд без підставно не застосував ч.4 ст. 70 КК України не підлягають задоволенню.

Оскільки, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення з випробуванням, вчинила до постановления вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Тому суд правильно не застосував при призначенні покарання ч.4 ст. 70 КК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити - без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 квітня 2008р відносно засудженого ОСОБА_1. - без змін