Справа № 22 ц- 1528/08 Головуючий у 1 інстанції Давченко Т.М.
Категорія 44 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
РІШЕННЯ
Іменем України
19 серпня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
судців: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В.,
за участю:
представника позивачки ОСОБА_1,
відповідачки ОСОБА_2,
її представника ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 6 травня 2008 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4
про визнання її разом з неповнолітньою дитиною такими, що втратили право користування житловим приміщенням
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року ОСОБА_2.3вернулася з позовом до ОСОБА_4, про визнання її, разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В обгрунтування позовних вимог вона посилалася на те, що є власницею вказаної квартири на підставі договору купівлі - продажу від 15 червня 2000 року. Відповідачка була дружиною її сина ОСОБА_6, а тому після придбання квартири вона дозволила сину з дружиною та їх донькою там проживати. Однак в лютому 2007 року сім'я сина розпалась, у зв'язку з чим ОСОБА_4.3 донькою ОСОБА_5 в березні 2007 року виїхали із квартири на інше місце проживання, в квартиру АДРЕСА_2 і не проживають в спірній квартирі з цього часу без поважних причин.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2008 року в якості третьої особи залучена служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради.
Рішенням того ж суду від 6 травня 2008 року позов задоволений.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.
Представник позивачки, заперечуючи проти задоволення позовної заяви, просить залишити рішення суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1, придбавши її за договором купівлі - продажу від 15 червня 2000 року у ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9.
Відповідачка з серпня 1998 року перебувала у шлюбі з сином позивачки ОСОБА_6 і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_5. 3 11 серпня 2000 року вказані особи за згодою ОСОБА_2. були зареєстровані у спірній квартирі та стали там проживати.
ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в лютому 2007 року припинили сімейні стосунки, а 16 червня 2007 року розірвали шлюб. В спірній квартирі відповідачка з донькою перестали проживати з березня 2007 року. Позивачка просить їх визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України. При цьому, ОСОБА_2. вказує на відповідачів як колишніх членів сім'ї. Ці обставини підтвердила в апеляційному суді представник позивачки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що до спірних правовідносин можливе застосування ст. 71 ЖК України.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Так як квартира відноситься до приватного житлового фонду, то при вирішенні питання щодо права проживання осіб в таких квартирах необхідно керуватися вимогами глави 6 ЖК України, а застосовуючи аналогію закону, необхідно враховувати статус сторін у спірних правовідносинах.
Зокрема, аналогію закону можна застосувати при вирішенні питань про втрату права користування членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку. Право члена сім'ї власника житлового будинку(квартири), який, не є співвласником, на користування цим будинком (квартирою) відповідно до ст. 156 ЖК України обумовлене наявністю сімейних відносин з власником і спільним з ним проживанням у даному будинку (квартирі).
Виходячи з цього особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням у належному власникові житловому будинку (квартирі), якщо вона вийшла зі складу сім'ї останнього і перейшла проживати в інше місце. Тимчасова відсутність члена сім'ї власника житлового будинку (квартири) не є підставою для такого рішення. Отже в такому випадку колишнього члена сім'ї власника будинку(квартири) можна визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України.
Щодо висновків суду про поважність причин непроживання відповідачки разом з дитиною в квартирі, то вони суперечать доказам по справі, а саме поясненням відповідачки, рішенню Корабельного районного суду від 25 травня 2007 року про стягнення на її користь з ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини, заяві відповідачки про розірвання шлюбу, постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 1 квітня 2008 року, з яких вбачається, що між колишнім подружжям склалися неприязні стосунки, що свідчить про поважність відсутності ОСОБА_4 в квартирі понад 6 місяців.
Враховуючи вказане колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п.п.3.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4.3адовольнити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 6 травня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання її та її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.