Справа № 2 -1296/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

(мотивоване)

12 серпня 2008 року Микитівський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Полтавець Н.З. при секретарі Тарасовій Н.В.,  Щепіловій К.С. ,  за участю адвоката ОСОБА_1 ,  позивача-відповідача ОСОБА_2,  відповідача-позивача ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_4,  ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2,  ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою,  в якій просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 2364 грн. 33 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн.,  на користь ОСОБА_2 - матеріальну шкоду в розмірі 7575 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.,  посилаючись на те,  що у 2003 році між ними,  ОСОБА_4 та ОСОБА_2,  та ОСОБА_3 була укладена усна угода про купівлю-продаж квартири за адресою: м.  Горлівка,  вул.  Седова,  54/8. Вартість квартири на той період оговорена ними у 400 доларів США. У підтвердження зобов'язання та у забезпечення його виконання ОСОБА_4 був сплачений ОСОБА_3 завдаток у сумі 200 доларів США,  про що ОСОБА_3 зроблена розписка від 25 червня 2003 року. Відповідач ОСОБА_3 передав їм ключі від квартири,  з травня 2003 року мешкають у вказаній квартирі,  сплачують вартість комунальних послуг,  зробили ремонт. Відповідач зобов'язався укласти з ними угоду купівлі-продажу даної квартири,  проте з 2003 року по 2008 рік договір купівлі-продажу житла між ними не був укладений,  бо відповідач від цього ухилився,  зволікав і відкладав по цей час,  посилаючись на те,  що у нього немає свідоцтва про право на спадщину після смерті бабки. В січні 2008 року їм остаточно стало відомо,  що дана угода між ними неможлива. У дійсний час ОСОБА_3 вимагає їх виселення та звернувся до суду з відповідним позовом.  За час мешкання в квартирі вони зробили ремонт,  відповідач знав про їх дії та не заперечував цьому. На ремонт квартири ними витрачено 6455 грн.,  з яких 3790 грн. склала вартість будівельних матеріалів,  2665 грн. - оплата за найману працю. Також ними була сплачена вартість комунальних послуг: за водопостачання - 409, 76 грн.,  квартирна плата- 209, 80 грн.,  за електричну енергію -678, 77 грн.,  за теплову енергію - 1120,  48 грн. Завдану їм матеріальну шкоду просять стягнути з ОСОБА_3 у наступному порядку: на користь ОСОБА_4 стягнути сплачений нею завдаток за продаж квартири у сумі еквівалентній 200-м доларам США станом на 25.06.2003 р. в розмірі 1066 грн.,  та вартість сплачених комунальних послуг за водопостачання у сумі 409, 76 грн.,  квартирну плату у сумі 209,  80 грн.,  за електричну енергію у сумі 678,  77 грн.,  на загальну суму 1298 грн. 33 коп.,  а всього 2364 грн. 33 коп. (1066 + 1298, 33). На користь ОСОБА_2 стягнути з ОСОБА_3 вартість ремонту 6455 грн. та сплачену вартість теплової енергії в сумі 1120 грн. 48 коп.,  а всього 7575 грн. 48 коп. Крім того,  своїми діями ОСОБА_3 завдав їм не тільки матеріальну,  але й моральну шкоду,  яка полягає в тому,  що на неодноразові звернення до нього ОСОБА_2 з проханням оформити купівлю-продаж або повернути їм гроші,  останній посміхався,  використовуючи їх,  договору найму житлового приміщення з ними не укладав,  проте вони весь час дбали про схоронність його майна,  забезпечували безперебійну роботу усіх комунікацій. В теперішній час купити нову квартиру вони не мають можливості,  оскільки ціни на нерухомість збільшені,  тим самим відповідач порушив їх нормальні життєві зв'язки. ОСОБА_2 є інвалідом 3 групи,  страждає гіпертонією 2 ступеня,  після нервового струсу лікується,  проходить курси комплексної терапії. Стан її здоров'я не поліпшується,  бо дії відповідача принижують її честь,  гідність,  порушують стосунки з оточуючими людьми. Обіцянки відповідача не дали їм змоги придбати квартиру у 2003 році,  коли вартість нерухомості була нижчою. Моральну шкоду,  завдану ОСОБА_3,  ОСОБА_2 оцінює у 5000 грн.,  ОСОБА_4 - у 1500 грн.

Відповідач ОСОБА_3 /він же позивач/ звернувся до суду із зустрічною позовною заявою,  в якій,  поточивши у судовому засіданні свої позовні вимоги,  просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 16081 грн. 35 коп. та стягнути на його користь моральну шкоду з ОСОБА_2 в розмірі 5000 грн.,  з ОСОБА_4 - 3000 грн.,  посилаючись на те,  що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.03.1997 року,  виданого відділом приватизації державного житла при Артемівському ВО "Артемвугілля" згідно наказу № 40 від 25.03.1997 року,  йому та його бабці,  ОСОБА_6,  належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_6  склала заповіт,  в якому спадкоємцем належного їй майна у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 визначила його,  ОСОБА_5  13 лютого 2003 року ОСОБА_6  померла. Згідно усної домовленості,  яка відбулася між ним та ОСОБА_2 на початку літа 2003 року,  він зобов'язався після одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом продати їй належну йому квартиру АДРЕСА_1,  а ОСОБА_2,  в свою чергу,  сплатити йому у подальшому грошову суму у розмірі 4000 доларів США. 25 червня 2003 року він склав розписку про одержання від ОСОБА_43астави у сумі 200 доларів США за продаж квартири АДРЕСА_1 та пообіцяв ОСОБА_2 виконати своє зобов'язання про продаж квартири приблизно восени 2003 року,  коли отримає свідоцтво про право на спадщину за заповітом та зареєструє квартиру на своє ім'я в БТІ. ОСОБА_2 погодилася з цими умовами їх домовленості. У день написання розписки передав ОСОБА_2 ключі від квартири. ОСОБА_2 також просила у нього дозволу тимчасово мешкати у квартирі без реєстрації до того часу,  поки між ними не буде офіційно оформлена угода купівлі-продажу квартири. Між ним та ОСОБА_2 була укладена усна угода про те,  що він надає їй право користуватися квартирою,  а ОСОБА_2 зобов'язалася проживати у квартирі,  утримувати квартиру у стані,  придатному для проживання,  стежити за станом сантехнічного обладнання,  сплачувати за спожиті нею за час мешкання у квартирі комунальні послуги (водопостачання,  користування електроенергією,  центральним опаленням),  за затвердженими у встановленому порядку тарифами на рахунок комунальних служб,  проводити йому оплату за користування житловим приміщенням (квартирою),  яка належить йому на праві приватної власності,  згідно  ст.  162 ЖК України. Крім того,  вважає,  що відповідно до  ст.  160 ЖК України ОСОБА_4 також повинна нести солідарну відповідальність з ОСОБА_2 по зобов'язанням,  що випливають із договору найму квартири,  та зобов'язана своєчасно вносити квартирну плату наймодавцю та плату за комунальні послуги - комунальним службам.  Письмова угода відповідно до  ст.  91 ЖК України про найом квартири у період з 2003 року по 2008 рік між ним та ОСОБА_2,  ОСОБА_4 не укладалася. 15 листопада 2003 року ним було одержано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.  23 грудня 2003 року його право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано в Горлівському БТІ. У січні 2004 року після набуття права власності на квартиру відмовився від її продажу,  погодившись повернути отриману ним 25.06.2003 року заставу у сумі 200 доларів США. Попросив ОСОБА_2 виселитися із його квартири разом із ОСОБА_4 ОСОБА_2 на його вимогу відмовилася виселятися. Заявив ОСОБА_2,  що у такому разі вона повинна проводити йому щомісячну оплату за користування його власним житлом згідно  ст.  162 ЖК України. Згідно їх усної угоди по 250 грн. за кожен календарний місяць користування квартирою,  а саме з січня 2004 року до її виселення із квартири. Після його відмови у січні 2004 року від оформлення договору купівлі-продажу квартири,  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 частково припинили сплату вартості спожитих ними комунальних послуг. Станом на 01 липня 2008 року в нього,  як власника квартири,  перед комунальними службами м.  Горлівки виникла заборгованість за спожиті ОСОБА_2 та ОСОБА_4 комунальні послуги на загальну суму 4331 грн. 35 коп.,  яку просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на його користь. Також,  згідно  ст.  162 ЖК України,  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повинні сплатити йому відповідно до їх усної домовленості плату за користування його квартирою у розмірі 250 грн. за кожен місяць протягом 51 місяця,  а саме з січня 2004 року по березень 2008 року у загальній сумі 12750 (250 х 51) грн.,  яку просить стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на свою користь. Крім матеріальної шкоди,  діями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 йому заподіяна моральна шкода,  пов'язана з тим,  що з червня 2003 року до теперішнього часу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 без законних підстав займають належну йому на праві приватної власності квартиру,  на його неодноразові усні прохання виселитися відповідають відмовою,  чим порушують його конституційне право на житло. Протягом 5 років позбавлений можливості мешкати у своїй квартирі,  влаштувати своєчасно своє особисте життя,  що порушило нормальні життєві стосунки з його знайомою дівчиною,  друзями. Через дії ОСОБА_4 та ОСОБА_2 змушений мешкати у батьків,  оскільки не має можливості проживати окремо,  уладнати своє особисте життя,  обзавестися сім'єю та дітьми,  значною мірою залежить від матеріального становища батьків. Крім того,  ОСОБА_2 та ОСОБА_43алишили йому заборгованість перед комунальними службами за отримані ними комунальні послуги на загальну суму 4331 грн. 35 коп. Дана обставина завдає йому страждань психічного та морального характеру. За п'ять років не отримав ніякої вигоди як власник квартири. Змушений звертатися до суду за захистом свого права на користування приватним житлом,  щоденно витрачати особистий час на звернення до комунальних служб з метою отримання довідок,  витрачати особисті кошти для проїзду від місця мешкання до місця розташування комунальних служб,  що потребує від нього додаткових матеріальних витрат. Стерпні ним у зв'язку з цим психічні переживання та страждання психічного характеру,  потребують від нього додаткових зусиль для організації повсякденного життя,  спричиняючи йому моральну шкоду протягом 5 років. Спричинену йому ОСОБА_2 моральну шкоду оцінює у 5000 грн.,  ОСОБА_4 - у 3000 грн.,  яку просить стягнути з останніх на свою користь.

Позивач-відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні свої позовні вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримала. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала,  посилаючись на те,  що ОСОБА_3 свої зобов»язання щодо продажу квартири не виконав,  договір найму житлового приміщення не заключали.

Позивач-відповідач ОСОБА_4 у судове засіданні не з'явилася,  надала суду заяву,  в якій підтримала свої позовні вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,  зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнала,  просила справу розглянути без її участі.

Відповідач-позивач ОСОБА_5  у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав,  посилаючись на те,  що отримав від ОСОБА_43аставу у сумі 200 доларів США,  яка виявлялася засобом забезпечення майбутньої вимоги ОСОБА_2 до нього про продаж квартири тільки їй,  а не іншим особам,  а тому правовідносини між ними та позивачами повинні регулюватися вимогами  ст.   ст.  572-573 ЦК України,  а не  ст.   ст.  570-571 ЦК України. Дійсно спочатку вони домовлялись про продаж квартири за 400 доларів США,  але пізніше ціни змінились. Крім того,  вважає,  що позивачами пропущений 3-річний строк позовної давності про повернення застави у сумі 1066 грн. Вважає безпідставними вимоги про відшкодування витрат,  пов'язаних із сплатою ними комунальних послуг та витрат,  пов'язаних з ремонтом квартири,  оскільки оплату послуг повинні здійснювати позивачі,  так як проживали у квартирі та користувалися комунальними послугами. Крім того,  зробивши ремонт,  позивачі виконували свої зобов'язання по утриманню квартири у стані,  придатному для їх проживання,  робили нормальні побутові умови для свого проживання,  угоди про виконання ремонту ніж ними не було,  необхідності у проведенні ремонту також не було,  так як у 1998-1999 pp. КП "Комунальник" був зроблений плановий капітальний ремонт. У частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також не визнав,  посилаючись на те,  що це його право відмовитися від продажу своєї квартири та його вини у значному зростанні цін на нерухомість,  через що позивачі не мають можливості придбати інше житло,  немає. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовити. Підтримав свої позовні вимоги,  просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно оплату за користування житлом з січня 2004 року по березень 2008 року у загальній сумі 12750 грн. та заборгованість по оплаті комунальних послуг в розмірі 4331 грн. 35 коп. Він комунальні послуги не сплачував,  а коли відповідачі нададуть йому гроші,  то він розрахується з комунальними службами.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_5  - ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 не визнав,  підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з вищенаведених підстав.

Свідок ОСОБА_8  в судовому засіданні пояснила,  що її квартира знаходиться рядом зі спірною квартирою,  мешкає вона за цією адресою більше 40 років,  будинок старий,  потребує ремонту. Коли була жива власниця квартири,  в домі робили ремонт: замінили труби опалення,  поштукатурили в квартирах,  але штукатурка з часом осипалась. Після смерті власниці квартири її онук ОСОБА_3 сказав,  що продає квартиру за 400 доларів США,  розповів,  що взяв у залог 200 доларів СІЛА,  оскільки квартира на нього ще не зареєстрована. В квартирі проживала ОСОБА_2 та ОСОБА_4,  які зробили ремонт квартири: замінили труби,  положили плитку,  пластик,  наклеїли шпалери.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила,  що вона працювала разом з ОСОБА_3,  їй було відомо,  що ОСОБА_3 продає квартиру за 400 доларів,  вона дивилась цю квартиру,  але квартира потребувала ремонту,  вона відмовилась від покупки. ОСОБА_2 вона також знає,  за час мешкання в цій квартирі ОСОБА_2 остання зробила там ремонт: замінила сантехнику,  положила плитку,  наклеїла шпалери.

Свідок ОСОБА_10  в судовому засіданні пояснив,  що разом з ОСОБА_11 вони робили ремонт в квартирі,  де мешкала ОСОБА_2. Квартира потребувала ремонту,  замінили водопровід,  на підлогу положили крагіс,  обложили кафелєм ванну та підлогу в туалеті,  розмивали стіни,  за роботу ОСОБА_2 ОСОБА_11 заплатила 500 доларів за роботу.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_10

Суд,  з'ясувавши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами,  вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню,  зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_43адоволенню не підлягають,  з наступних підстав:

У судовому засіданні встановлено,  що 25 червня 2003 року у виконання майбутньої угоди купівлі-продажу житла ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 200 доларів США за продаж квартири АДРЕСА_1,  про що свідчить відповідна розписка,  складена ОСОБА_3

При цьому суд вважає,  що грошова сума у розмірі 200 доларів США,  передана ОСОБА_4 ОСОБА_3,  виявлялась авансом,  оскільки відповідно до ч. 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі,  встановленій законом.

Згідно  ст.  209 ч. 1 ЦК України правочин,  який вчинений у письмовій формі,  підлягає нотаріальному посвідченню у випадках,  встановлених законом або домовленістю сторін.

В силу  ст.  657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1  ст.  635 ЦК України попередній договір укладається у формі,  встановленій для основного договору.

Згідно  ст.  570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно,  яке видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів,  на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено,  що сума,  сплачена в рахунок належних з боржника платежів,  є завдатком,  вона вважається авансом.

Виходячи з того,  що сторонами при укладанні попередньої угоди від 25 червня 2003 року не дотримані встановлені законом вимоги до основного договору купівлі-продажу житла щодо його нотаріального посвідчення та при складанні розписки про отримання грошової суми у розмірі 200 доларів США прямо не оговорено сторонами,  що дана грошова сума виявлялася завдатком,  як засобом забезпечення виконання зобов'язання,  відповідно до ч. 2  ст.  570 ЦК України суд визнається дану суму авансом - грошовою сумою,  переданою боржником ОСОБА_4 кредитору ОСОБА_3 у рахунок майбутніх платежів,  яка не виявлялася засобом забезпечення виконання зобов'язання купівлі-продажу,  проте засвідчила факт виникнення та існування між сторонами договірного зобов'язання.

Суд вважає помилковим визначення при складанні ОСОБА_3 розписки про отримання грошової суми 200 доларів США у виді застави,  оскільки згідно статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання,  забезпеченого заставою,  одержати задоволення за рахунок заставленого майна.

Незважаючи на те,  що законодавчо не встановлена заборона на забезпечення виконання будь-якого зобов'язання заставою,  якою у цивілістиці переважно забезпечуються кредитні відносини,  проте даний вид забезпечення виконання зобов'язань не властивий для договірного зобов'язання купівлі-продажу та не відповідає характеру правовідносин між сторонами,  встановлених судом.  А тому грошову суму у розмірі 200 доларів США суд визнає авансом.

В силу  ст.  22 ЦК України особа,  якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права,  має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі,  якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 1  ст.  1166 ЦК України майнова шкода,  завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи,  відшкодовується і повному обсязі особою,  яка її завдала.

Згідно довідки філії "Горлівське міське відділення № 2864" ВАТ "Державний ощадний банк України" офіційний курс долара США відносно української гривні,  встановлений Національним Банком України,  станом на 25 червня 2003 року склав за 100 доларів США - 533, 00 грн.

Тобто,  з відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 сплачений нею 25 червня 2003 року аванс за продаж квартири АДРЕСА_1 у сумі 1066 грн. /533, 00x2/.

Згідно наданих товарних чеків від 14 вересня 2003 р. на суму 232 грн.,  26 вересня 2003 р. - 113 грн.,  30 вересня 2003 р. - 109 грн.,  З жовтня 2003 р. - 343 грн.,  6 жовтня 2003 р. - 310 грн.,  18 жовтня 2003 р. - 251 грн.,  27 жовтня 2003 р. - 283 грн.,  1 листопада 2003 р. - 591 грн.,  14 листопада 2003 р. - 482 грн.,  18 листопада 2003 р. - 554 грн.,  26 листопада 2003 р. - 521, 50 грн.,  виданих СПД ОСОБА_12,  позивачами витрачено на придбання будівельних товарів для проведення поточного ремонту житла 3790 грн.

Згідно копії розписки від 15 грудня 2003 року,  складеної ОСОБА_11,  останній зробив ремонт квартири по вул.  Седова,  54/8 та за виконання робіт одержав від ОСОБА_2 згідно домовленості грошову суму 500 доларів США,  що у переводі на еквівалент за офіційним курсом долара США до української гривні станом на 15 грудня 2003 року (533 грн. за 100 доларів США) складає 2665 грн. (533 х 5).

Таким чином,  з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути суму матеріальних витрат по проведенню поточного ремонту в розмірі 6455 грн. (3790+2665).

У частині відшкодування витрат по оплаті квартплати та комунальних послуг,  суд вважає,  що позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму витрат по оплаті теплопостачання,  яка згідно наданих позивачами копій квитанцій становить 1120 грн. 48 коп.,  а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму витрат по оплаті квартирної плати,  яка згідно наданих позивачами копій квитанцій становить 209,  80 грн. У частині відшкодування витрат по оплаті послуг водопостачання в сумі 409, 76 грн. та електроенергії в сумі 678, 77 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають,  оскільки у судовому засіданні встановлено,  що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 І.П.3 червня 2003 року проживали у належній відповідачу ОСОБА_3 квартирі АДРЕСА_1 та користувалися послугами водопостачання та електричної енергії,  а тому,  суд,  виходячи з принципів розумності та справедливості,  вважає,  що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди суд вважає необгрунтованими,  оскільки відповідно до  ст.  23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок порушення її прав.

У судовому засіданні встановлено,  що дії відповідача ОСОБА_3 щодо відмови від зобов'язання укласти угоду купівлі-продажу житла не носили неправомірний характер,  оскільки між сторонами склалися виключно договірні правовідносини,  а тому суд вважає,  що підстави для відшкодування моральної шкоди,  передбачені ч. 2  ст.  23,  ч. 1  ст.  1167 ЦК України відсутні,  у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача ОСОБА_3 про те,  що він отримав 200 доларів США як заставу у забезпечення майбутньої вимоги ОСОБА_2 про продаж квартири тільки їй,  а не іншим особам,  оскільки вважає їх основаними на невірному розумінні правового інституту застави,  яка,  відповідно до діючого законодавства,  виступає засобом забезпечення вимоги кредитора,  а не боржника,  та такими,  що не відповідають встановленим у судовому засіданні обставинам справи.

Посилання ОСОБА_3 на те,  що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пропущений 3-річний строк позовної давності на вимогу про повернення грошової суми у розмірі 1066 грн.,  суд вважає необгрунтованими,  оскільки відповідно до ч. 1  ст.  261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Згідно ч. 1  ст.  264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій,  що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Оскільки позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 протягом 2004-2008 pp. продовжували проживати у ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 цьому не перешкоджав,  суд вважає,  що фактичні дії ОСОБА_5  свідчили про визнання ним свого зобов'язання.

Крім того,  відповідно до  ст.  654 ЦК України розірвання договору вчиняється в такій самій формі,  що й договір,  що розривається.

Оскільки позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у письмовій формі про відмову від укладання основного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 повідомлені не були,  підстав вважати строк позовної давності закінченим немає.

Суд також не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про те,  що позивачі,  зробивши ремонт у квартирі,  виконували свої зобов'язання по утриманню квартири у придатному стані,  робили нормальні побутові умови для свого проживання,  угоди про виконання ремонту ніж ними не було,  необхідності у проведенні ремонту також не було,  так як у 1998-1999 pp. КП "Комунальник" був зроблений плановий капітальний ремонт житла,  оскільки у судовому засіданні встановлено,  що дії позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по виконанню поточного ремонту квартири забезпечували утримання житла,  що знаходиться у приватній власності ОСОБА_3,  у належному стані,  та були направленні на збереження приватного майна останнього та підтримання безперебійної роботи належних комунікацій. Крім того,  статтею 819 ЦК України законодавчо закріплено розмежування визначень поточного та капітального ремонту,  перелік видів робіт кожного з яких,  міститься у ОСОБА_13 Міністрів УРСР від 11.08.1988 р. "Про затвердження типового договору найму житлового приміщення",  а тому посилання на відсутність необхідності у проведенні поточного ремонту через наявний капітальний ремонт житла є необгрунтованим.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення оплати за користування житловим приміщенням з січня 2004 року по березень 2008 року у загальній сумі 12750 грн.,  а також заборгованості по оплаті вартості комунальних послуг в розмірі 4331 грн. 35 коп.,  суд вважає необгрунтованими та такими,  що не основані на законі,  оскільки відповідно до цивільного законодавства обов'язок по оплаті за користування житлом,  по внесенню плати за житло та комунальні послуги виникає у наймача житла внаслідок укладання договору найму житла,  якщо інше не встановлено договором ( ст.  815 ЦК України).

Згідно  ст.  811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

Письмовий договір найму житла між ОСОБА_3,  з однієї сторони,  та ОСОБА_2 та ОСОБА_4,  з іншої сторони,  відповідно до вимог глави № 59 ЦК України,  що регламентує найом (оренду) житла,  що знаходиться у приватній власності,  не укладався.

Факт відсутності письмової угоди найму житла відповідачем ОСОБА_3 не оспорювався та визнаний у судовому засіданні сторонами.

Крім того,  суд вважає безпідставним обґрунтування позивачем ОСОБА_3 своїх позовних вимог нормою статті 91 ЖК України,  що визначає правові основи піднайму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду,  а також нормами статей 160,  162 ЖК України,  які визначать правові основи користування жилим приміщенням в будинках (квартирах) приватного житлового фонду,  оскільки в силу ч.3  ст.  810 ЦК України глави ЖК України,  які регулюють право користування житлом,  що належить громадянам на праві приватної власності,  втрачають силу після набрання чинності Цивільним кодексом з 1 січня 2004 року та до цих відносин не застосовуються,  а тому будь-які зобов'язання по оплаті користування житловим приміщенням та заборгованості по оплаті комунальних послуг у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в силу норм житлового законодавства також не виникають.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди слід також відмовити,  оскільки факт спричинення ОСОБА_3 діями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 моральної шкоди судом не встановлений.

На підставі  ст.   ст.  22,  570, 1166 ч. 1 ЦК України,  керуючись  ст.   ст.  209, 212-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4,  ОСОБА_2 до ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди сплачений нею аванс у сумі 1066 грн. та витрати по сплаті квартирної плати в сумі 209 грн. 80 коп.,  а всього 1275 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди витрати по проведенню ремонту у сумі 6455 грн. та витрати по оплаті теплової енергії у сумі 1120 грн. 48 коп.,  а всього 7575 грн. 48 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4,  ОСОБА_2 -відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2,  ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м.  Горлівки шляхом подання в 10-денний строк з дня ознайомлення сторін з повним рішенням суду (15 серпня 2008 року) заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційно* скарги,  або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.