Справа № 22ц-1389/08 Головуючий у 1-й інстанції Франчук О.Д.

Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

УХВАЛА

Іменем України

5 серпня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Шолох З.Л., Мурлигіної О.Я., при секретарі судового засідання Варміш О.С. , за участю:

позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 грудня 2007 року

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на їх утримання

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місяця проживання дітей та стягнення аліментів на їх утримання,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх з відповідачкою дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним, та стягнення з відповідачки на утримання кожної доньки по 250 грн. щомісяця.

Він вказував, що перебував у шлюбі з ОСОБА_2 з 30 жовтня 1993 року по 2 серпня 2007 року, однак спільно з нею не проживав з жовтня 2006 року. Відповідачка проживає з іншим чоловіком, а діти весь цей час проживають з ним. До розірвання шлюбу відповідачка не цікавилася дітьми, але після того як шлюб був розірваний ОСОБА_2 змушує дітей проти їх волі проживати з нею та своєю поведінкою негативно впливає на їх психічний стан.

У жовтні 2007 року ОСОБА_2 подала зустрічну позову заяву про визначення місяця проживання дітей з нею та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на їх утримання у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу). Вона посилалась на те, що діти бажають проживати з нею, а ОСОБА_1 не дозволяє цього. Крім того, він перешкоджає її участі у вихованні доньок.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 грудня 2007 року була визнана мирова угода за якою сторони визначили місце проживання дітей з позивачем, а відповідачка зобов'язалася сплачувати на його користь аліменти на утримання дітей у розмірі 200 грн. щомісячно на кожну доньку. Провадження у справі закрито.

У травні 2008 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, посилаючись на порушення судом вимог процесуального та матеріального права.

ОСОБА_1, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги , просить залишити ухвалу суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували шлюбі з 30 жовтня 1993 року по 2 серпня 2007 року та мають двох доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. На час виникнення спору, сторони проживали окремо. ОСОБА_2 спільно проживала з іншим чоловіком, а діти з жовтня 2006 року проживали з ОСОБА_1 (а.с. 18, 22). За висновками підрозділу органи опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 26 листопада 2007 року місце проживання дітей бажано було визначити з батьком, виходячи з умов їх проживання та бажання дітей.

При розгляді справи 12 грудня 2007 року, сторони просили суд про визнання мирової угоди між ними та закриття провадження у справі, про що подали заяви. Вони просили визначити місце проживання дітей з позивачем та встановити розмір аліментів, які повинна сплачувати відповідачка на утримання доньок (а.с. 55, 56).

Розглядаючи заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд роз'яснив їм наслідки закриття провадження у справі, передбачені ст. 206 ЦПК України (а.с. 57, 58) та визнав своєю ухвалою мирову угоду і закрив провадження у справі.

Оскільки ухвала суду винесена з дотримання вимог процесуального законодавства та не суперечить засадам сімейного законодавства, закріпленим в ст. ст. 7, 160 та ст. 181 СК України, колегія судців не вбачає підстав для її скасування.

Доводи в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.

Так, посилання апелянта на неможливий розгляд в одному провадженні позовних вимог про визначення місця проживання дітей та стягнення аліментів на їх утримання є помилковими. Право роз'єднання позовів належить суду, який враховує конкретні обставини справи.

Безпідставними є вказівка апелянта на нотаріальний порядок угоди батьків щодо сплати аліментів. Зокрема ст. 189 СК України, на яку посилається ОСОБА_2, передбачає досудовий розгляд питання про сплату аліментів на дитину. В даному ж випадку йдеться про судовий розгляд цього питання, де ухвала про затвердження мирової угоди є формою судового рішення з цього приводу.

Доводи ОСОБА_2 про проживання на час постановления ухвали в одній квартирі з ОСОБА_1 суперечить її ж даним про місце проживання. В позовній заяві, в заяві про затвердження мирової угоди та в судовому засіданні 12 грудня 2007 року ОСОБА_2. зазначала своїм місцем проживання квартиру АДРЕСА_1, а не квартиру АДРЕСА_2, де проживав позивач та діти.

Щодо зміни обставин сімейного життя, порядку виховання дітей та їх матеріального забезпечення після постановления ухвали (як виходить з апеляційної скарги та пояснень апелянта), то це не може бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідачка не позбавлена можливості реалізації своїх прав, передбачених СК України. Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.