Головуючий по справі - ФЕДОТОВ І.В.
Доповідач - ЄЛФІМОВ О.В.
УХВАЛА
11а-46-2008
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
5 вересня 2008 року. м. Київ.
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - генерал-лейтенанта юстиції ШЕВЧЕНКА В.П., суддів - полковників юстиції ЄЛФІМОВА О.В. та ПОЛОСЕНКА B.C., за участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції БУДОВОГО СМ. , захисника - адвоката ОСОБА_7 розглянув в судовому засіданні апеляційні скарги адвоката та засудженого ОСОБА_6 на вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 19 червня 2008 року, яким старший солдат служби за контрактом військової частини А0732
ОСОБА_6, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миргороді Полтавської області, українець, раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права управляти транспортними засобами протягом 3 років.
Цим же вироком з засудженого стягнуто на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавський області., судові витрати, пов'язані з проведенням авто технічної та дактилоскопічної експертиз відповідно на суми 1345, 90рн. і 70, 57грн.
Як зазначено у вироку ОСОБА_6 скоїв злочин при таких обставинах.
23 грудня 2007 року близько 3 години ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і керуючи технічно справним легковим автомобілем НОМЕР_1, рухався по вулиці Шишатській міста Миргород Полтавської області. Під час руху він, в порушення вимог пунктів 2, 9 „а", 11.2; 12.2 - 12.4 та 12.9 „б" Правил дорожнього руху України, які забороняють водію керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, перевищувати максимальну дозволену в населених пунктах швидкість і зобов'язують рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості вибирати швидкість руху, яка б у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди надавала йому змогу негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди і зупинення транспортного засобу у межах видимості дороги, біля будинку №39 скоїв наїзд на громадянку ОСОБА_8
В результаті потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди
В своїх апеляціях адвокат ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6, не погоджуючись з рішенням суду, просять вирок скасувати в зв'язку з однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому перший з них просить суд апеляційної інстанції постановити свій виправдувальний вирок, а другий - повернути справу прокурору на додаткове розслідування
На думку апелянтів ні на досудовому слідстві ні в судовому засіданні не було здобуто жодного беззаперечного доказу вини ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованого діяння. Судом не повно і не все стороннє вивчені та досліджені зібрані по справі докази і, в силу упередженого ставлення, безпідставно відхилені покази засудженого про те, що в момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля знаходився не він, а його випадкова знайома дівчина за ім'ям ОСОБА_11. Не впливає на достовірність цього твердження і той факт, що ОСОБА_6 не зміг назвати ні її прізвище, ні місце проживання ні інші дані, завдяки чому стало неможливим знайти цю громадянку.
Суд, відмічається далі в апеляціях, без достатньої перевірки всіх доказів, лише на припущеннях, прийшов до висновку, що автомобілем в момент дорожньо-транспортної пригоди управляв ОСОБА_6 і постановив обвинувальний вирок, пославшись на покази свідків - працівників правоохоронних органів, котрим засуджений розповідав про обставини скоєного і визнавав себе винним. При цьому не враховано, що ці покази суперечать зібраним по справі доказам. Відмова ж органів досудового слідства та суду в проведенні додаткової дактилоскопічної експертизи на визначення полової належності виявлених в автомобілі відбитків пальців рук, свідчіть про упередженість, однобічність та неповноту розслідування і розгляду справи в суді. Одночасно робиться посилка на покази свідка ОСОБА_12, який нібито бачив, як незадовго до пригоди за кермо автомобіля ОСОБА_6 сіла незнайома дівчина і вони поїхали в сторону міста.
Крім того, апелянти, посилаючись на неправильність зазначення слідчим відомостей про свідка ОСОБА_13, а саме по батькові, адреси проживання, а також уточнення останнім своїх показів, наданих на досудовому слідстві, роблять висновок, що справа розслідувалася особою яка підлягала відводу. На досудовому слідстві клопотання ОСОБА_6 з цього приводу було безпідставно відхилено, а тому порушено його право на захи ст.
На думку адвоката, судом це вірно було стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати по справі, пов'язані з проведенням авто технічної і дактилоскопічної експертиз на користь експертної установи, так як остання вже профінансована державою і виконання експертом дорученої роботи входить в його обов'язок по службі.
В свою чергу засуджений ОСОБА_6 стверджує, що суд безпідставно оголосив перерву в засіданні і для промови його останнього слова переніс розгляд справи в розташування військової частини, а також, на його погляд, допустив і інші численні порушення кримінально-процесуального законодавства, в зв'язку з чим, вирок не можна визнати законним і обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, виступ захисника-адвоката ОСОБА_7 в підтримку апеляцій, думку прокурора, який вважав необхідним вирок залишити без змін а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, суд регіону приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Твердження апелянтів про те, що ОСОБА_6 за ст. 286, ч.2 КК України засуджений необгрунтовано є безпідставним, оскільки висновок суду 1-ї інстанції про винність засудженого в скоєному відповідає фактичним обставинам справи і грунтується на повно та об'єктивно досліджених в судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.
В обґрунтування вироку про винність ОСОБА_6 в порушенні під час керування автомобілем правил безпеки дорожнього руху, які спричинили загибель громадянки ОСОБА_8., судом гарнізону обґрунтовано покладені покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 та інших, а також потерпшого ОСОБА_15 - батька загиблої, які були послідовні на протязі всього провадження по справі, доповнювали один одного і узгоджувались як між собою, так і з первинними поясненнями засудженого, в яких він повністю визнавав свою вину і давав пояснення з приводу скоєного. Вони ж підтверджуються протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_6 і висновками проведених по справі судово-медичних та авто технічної експертиз.
Будь - яких підстав не довіряти показам потерпілого та наведених в вироку свідків, в матеріалах справи не має.
З належною повнотою перевірялась в судовому засіданні, чому дана належна оцінка у вироку, і заява ОСОБА_6 про те, що в момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля знаходилась його випадкова знайома за ім'ям ОСОБА_11, а він був на місці пасажира На підставі ретельного аналізу всіх зібраних по справі доказів, в тому числі і показів працівників різних правоохоронних органів, яким ОСОБА_6 докладно і в деталях пояснював не тільки обставини дорожньо-транспортної пригоди, а і всі свої попередні та послідуючі дії, яким в динаміці надана належна оцінка і зроблено правильний висновок про те, що за кермом автомобіля в момент аварії знаходився безпосередньо він - ОСОБА_6. Так, з матеріалів справи вбачається, що зразу ж після затримання, 23 грудня 2007 року, засуджений власноручно написав пояснення, де повністю визнав себе винним в скоєному (а.с. 34 т.1) і тільки потім вже давав аналогічні покази працівникам правоохоронних органів. Добровільність цих показів, повноту та правильність їх відображення в процесуальних документах ОСОБА_6 завіряв власноручно. Одночасно вказував на відсутність будь яких зауважень на адресу осіб, які його опитували або упередженості з їх боку. Більш того, про факт знаходження його за кермом в час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 розповідав не тільки працівникам правоохоронних органів, а і своєму спів службовцю ОСОБА_10, про що останній послідовно пояснював-як на досудовому слідстві (а.с. 147, т.1) так і в суді (а.с. 12, т.2). Це ж знайшло своє підтвердження і в показах потерпілого ОСОБА_15 , якій в продовж всього провадження по справі впевнено стверджував, що в салоні машині, яка збила його доньку, знаходилась тільки одна людина - водій.
Що стосується посилання адвоката та засудженого на неправильність зазначення слідчим відомостей про свідка ОСОБА_13, уточнення останнім своїх показів, наданих на досудовому слідстві, а також відмови в проведенні додаткової дактилоскопічної експертизи і в незадоволенні відводу слідчому, то в даному конкретному випадку ці обставини не перешкодили і не могли перешкодити суду повно, всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Такий висновок суду не спростовують і інші доводи апеляційних скарг.
Порушень кримінально-процесуального закону, яки могли б потягнути за собою скасування або зміну вироку - не встановлено.
Що стосується виявлених не суттєвих недоліків слідства, то суд звернув на це увагу військового прокурора шляхом винесення окремої ухвали.
Правильно прийнято судом рішення і в частині стягнення з ОСОБА_6 судових витрат, пов'язаних з проведенням авто технічної і дактилоскопічної експертиз, оскільки по справі не встановлені обставини, передбачені ст. 93 КПК, при яких ці витрати приймаються на рахунок держави.
Покарання ОСОБА_6 призначено з урахуванням характеру та ступені суспільної небезпеки скоєного, обставин справи та даних про особу засудженого, а тому відповідає скоєному і є справедливим.
Оскільки ОСОБА_6 був засуджений до міри покарання, пов'язаної з позбавленням волі, суд для забезпечення виконання вироку, обґрунтовано і законно змінив йому запобіжний захід з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 19 червня 2008 року відносно ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката та засудженого - без задоволення.