Вирок постановлено під головуванням полковника юстиції ЖИЗНЄВСЬКОГО Ю.В.
Доповідач: полковник юстиції ЛАШЕВИЧ В.М.
11а-51-2008
УХВАЛА
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
30 вересня 2008 року місто Київ
Військовий апеляційний суд Центрального регіону України у складі: головуючого - полковника юстиції ГОВОРУХИ В.І., суддів - полковників юстиції ПАЛЕНИКА І.Г. та ЛАШЕВИЧА В.М. , при секретарі КУЛІЧЕНКО Н.І., з участю прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України підполковника юстиції БУДОВОГО СМ. , засудженого ОСОБА_7. та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , у відкритому судовому засіданні в приміщені суду розглянув кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_6 на вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 5 серпня 2008 року, відповідно до якого військовослужбовець військової частини А-2986
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Орепи Новоград-Волинського району Житомирської області, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одружений, раніше не судимий, на військовій службі за контрактом з травня 2007 року, засуджений за ст. 384, ч. 1 КК України до обмеження волі строком на один рік. У відповідності до ст. 75 того ж КК, ОСОБА_7. звільнено від відбування покарання з випробовуванням та визначено йому іспитовий строк один рік з покладенням обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно, з вироком, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він в суді, як свідок у кримінальній справі відносно ОСОБА_8, дав завідомо неправдиві показання.
Цей злочин він вчинив за обставин, викладених у вироку наступним чином. Зокрема, ОСОБА_7, являючись свідком у кримінальній справі відносно ОСОБА_8, засудженого військовим місцевим судом Житомирського гарнізону 18 лютого 2008 року за ст. ст. 421, ч. 1, 424, ч. 2 та 424, ч.3 КК України, під час судового розгляду зазначеної кримінальної справи 17 грудня 2007 року в приміщенні вказаного суду, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, умисно дав завідомо неправдиві показання, які перекручували дійсні обставини і фактичні дані, що мали доказове значення у вищезгаданій справі. Так, під час допиту в суді він показав, що близько 18 години 9 червня 2007 року, тобто в момент застосування ОСОБА_8 насильства до підлеглого останньому солдата ОСОБА_9, свідок по тій же справі ОСОБА_10 не міг бачити, як ОСОБА_8 вчиняв злочин, оскільки ОСОБА_10 знаходився в казармі на місці несення служби днювальним і він, ОСОБА_11, постійно за ним спостерігав. Суд же, як вказано в оскаржуваному вироку, при розгляді справи встановив, що саме в той момент ОСОБА_10 за вказівкою ОСОБА_7. пішов з казарми для прибирання закріпленої за частиною території і, проходячи повз кімнати чергового частини, бачив як ОСОБА_8 вчиняв насильство щодо ОСОБА_9 із застосуванням зброї.
Не погоджуючись з даним вироком, захисник - адвокат ОСОБА_6 в своїй апеляції просить його скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. В обґрунтування цього він вказує, що вирок суду гарнізону не відповідає вимогам закону, оскільки в судовому засіданні, на його думку, не доведено, що ОСОБА_7 дав в суді завідомо неправдиві покази. Апелянт вважає цей вирок незаконним і таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, виступи засудженого ОСОБА_7. та його захисника - адвоката в підтримку апеляції, думку прокурора, який вважав необхідним вирок відносно ОСОБА_7. залишити без змін, а апеляцію захисника - адвоката без задоволення, перевіривши матеріали справи та обміркувавши доводи апеляції, військовий апеляційний суд регіону вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив всі обставини даної справи, проаналізував зібрані у справі докази з позиції їх достовірності та, всупереч твердженню апелянта, обгрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_7. у вчиненні викладеного у вироку злочину. Цей висновок відповідає фактичним обставинам справи.
Зокрема, незважаючи на те, що ОСОБА_7 не визнав своєї вини і відмовився від дачі показів по пред'явленому йому обвинуваченню, його вина у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена в суді першої інстанції дослідженим витягом із протоколу судового засідання у кримінальній справі відносно ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_7, будучи попередженим про дачу завідомо неправдивих показів, умисно дав суду покази, які не відповідали дійсності, а саме щодо місця знаходження свідка ОСОБА_10 під час вчинення злочину ОСОБА_8 Про той факт, що ОСОБА_7 дав в суді завідомо неправдиві покази, свідчать і покази в судовому засіданні ОСОБА_12, допитаного як свідка, а також оголошені і досліджені в суді покази свідка ОСОБА_10 Крім того, спростування неправдивих показів ОСОБА_7., які він давав у суді при розгляді кримінальної справи відносно ОСОБА_8, приведено у вироку військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 19 лютого 2008 року щодо останнього. Цей вирок на час розгляду даної справи в суді гарнізону набрав чинності, а тому наведені в ньому висновки суду першої інстанції вважаються встановленими. Отже, доводи апелянта про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, слід визнати непереконливими.
Дії ОСОБА_7. правильно кваліфіковані судом першої інстанції за ст. 384, ч. 1 КК України.
Що стосується міри покарання, то вона призначена ОСОБА_7 з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, всіх обставин справи та даних про його особистість.
Як вбачається з вироку, суд при вирішенні питання про міру покарання врахував, що ОСОБА_7, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався і характеризується позитивно. Саме це дало змогу суду при визначенні ОСОБА_7 покарання у вигляді обмеження волі застосувати до нього ст. 75 КК України.
Як за своїм видом, так і розміром, призначена ОСОБА_7 міра покарання є законною і обгрунтованою.
Будь-яких істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи метай перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтованим та справедливий вирок, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст. ст. 362, 365, 366, 377 та 379 КПК України, військовий апеляційний суд регіону, -
УХВАЛИВ:
Вирок військового місцевого суду Житомирського гарнізону від 5 серпня 2008 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляцію захисника останнього - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.