Справа № 296/8346/16-ц

2/296/276/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Галіцької А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» про зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку і моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Корльовського районного суду м. Житомира звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 48 322,48 грн., в зв’язку із затримкою видачі їй у період з 01.07.2016 по 31.12.2017 трудової книжки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на посаді касира і 1 липня 2016 року її було звільнено із займаної посади без надання належним чином завіреної копії відповідного наказу та трудової книжки.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» 21 березня 2017 року до суду було подано письмові заперечення на позов ОСОБА_1, у яких відповідач не визнає позов, вважаючи пояснення та доводи, викладені позивачем необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач свідомо не отримує свою трудову книжку. Відповідач заперечив наявність зацікавленості у не виданні трудової книжки і наявність з цим зволікань, зазначивши, що товариство неодноразово зверталось до позивача з проханням з’явитися за адресою місцезнаходження Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» для отримання трудової книжки, у зв’язку із припиненням трудового договору. Проте вказані звернення були проігноровані позивачем /а. с. 55-67/.

На підставі норми пункту 9 частини 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України від 18.03.2004 № 1618-IV у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15.12.2017), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з положеннями процесуального закону, справи, які виникають з трудових відносин, визнаються малозначними і розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, як передбачено ч.4 ст.19 ЦПК України.

Встановивши, що з матеріалів справи вбачається наявність трудового спору, та врахувавши пункти 1-8 ч.3 ст.274 ЦПК України, при вирішенні питання визначення порядку розгляду позовного провадження, вбачається можливість розгляду справи у спрощеному порядку за участі сторін (їх представників) та третіх осіб у справі.

Позивач у судове засідання не з’явились, надіславши заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позов підтримала та просить задовольнити його у повному обсязі з підстав наведених у ньому.

Суд, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Сторони перебували у трудових відносинах, а саме позивач працювала на посаді касира Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс», на підставі укладеного між ними трудового договору.

Відповідності до заяви позивача, поданої 01.07.2016 та наказу № 2617-К від 01.07.2016 трудовий договір було припинено /а. с. 61, 62/.

Листами за 1490/010916 від 01.09.2016 і за № 1582/230916 від 23.09.2016, які направлено засобами поштового зв'язку, за підписом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс», позивач (її представник) була повідомлена про те, що у зв'язку із закінченням 01.07.2016 трудового договору, їй необхідно з'явитися за трудовою книжкою.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач (її представник) дійсно письмово зверталася до відповідача із заявою у якій просила надіслати їй належним чином завірені копії наказів про відсторонення її від роботи, про звільнення з роботи, а також, копії усіх документів, що стали підставами для видачі вказаних наказів, в тому числі і трудову книжку /а. с. 16-18/.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.47 КЗ п ПУ, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Статтею 116 КЗ п ПУ визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною 5 ст.235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Питання пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються, зокрема, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі Інструкція).

Згідно з п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження).

Відповідно до положень п.4.1 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 вказаної статті Кодексу).

Статтею 82 ЦПК України визначено випадки, у яких сторона звільняється від доказування обставин, на які посилається. Так, згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, за частиною 5 вказаної статті Кодексу, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно судом встановлено, що трудові відносини між сторонами фактично не припинялися і товариство не видало трудової книжки. Таким чином з метою дотримання позивачем вимог Закону, відповідач повинен був видати трудову книжку.

Разом з тим, доказів дотримання вимог трудового законодавства стороною відповідача подано не було.

Таким чином, обставини, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві є доведеними та обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в зв’язку із затримкою видачі трудової книжкипідлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст.8, 43, 129 Конституції України, ст.ст.1-16, 23 Цивільного кодексу України, ст.ст.47, 48, 235 Кодексу законів про працю України, ст.ст.1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Абсолют Фінанс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв’язку із затримкою видачі у період з 01.07.2016 по 31.12.2017 трудової книжки в загальному розмірі 48 322 (сорок вісім тисяч триста двадцять два) грн. 48 коп. і сплачений судовий збір у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят один) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому копія рішення не була вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення.

Суддя О. П. Сингаївський