КОПІЯ                                                      Справа № 2-4/09

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м  У к р а ї н и

22 червня 2009 року                                         місто Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

               головуючого    – судді Сидоренко Ю.В..,

               при секретарі   -  Кійченко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про визначення порядку користування земельною ділянкою і усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, треті особи Миргородська міська рада, відділ Держкомзему в м.Миргород, та зустрічним позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Миргородської міської ради   про визнання недійсним правочину дарування  частини будинковолодіння, визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради про передачу у приватну власність земельної ділянки, змінення розміру частки у праві спільної часткової власності на будинковолодіння,  треті особи відділ Держкомзему в м.Миргороді, Дочірнє комунальне підприємство „Миргородтехінвентаризація”, приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Гіль Дмитро Володимирович,

В с т а н о в и в:

6 лютого 2007 року ОСОБА_5 звернулася до Миргородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якій вказувала, що вона є власником 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, власником іншої частини (1/3) цього будинку є відповідачка, яка самовільно захопила більшу частину земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок та встановила огорожу, чим перешкоджає їй вільно користуватися земельною ділянкою, тому просила зобов’язати відповідачку ОСОБА_6 перенести паркан відповідно до розміру часток у спільній власності на будинок.

Протягом судового розгляду справи позивачка, користуючись своїми процесуальними правами, декілька разів доповнювала та уточнювала свої позовні вимоги, в кінцевому результаті просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 по варіанту № 2 висновку комплексної судово-технічної експертизи № 489/490 від 31 серпня 2007 року та зобов’язати відповідачку перенести паркан як вказано у зазначеному варіанті висновку експертизи і не чинити їй перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою (т.1 а.с.205).

7 грудня 2007р., ОСОБА_6 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, Миргородської міської ради, про визнання недійсним правочину дарування ОСОБА_3 ОСОБА_5 частини будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1, визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради від 29.04.2005 року про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 643 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, зміну розміру її частки у праві спільної часткової власності на будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1, до 3/5, встановити такий порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, який був встановлений між нею та попередніми співвласниками будинку. В якості третіх осіб зазначила Дочірнє комунальне підприємство «Миргородтехінвентаризація», Миргородський міський відділ земельних ресурсів та нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В. (т.1. а.с.221-226)

Ухвалою суду від 10 грудня 2007 року відкрите провадження за зустрічним позовом, та вищевказані позови об’єднані в одне провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_6 померла (т.1. а.с.258). В зв’язку з цим, ухвалою суду від 27 грудня 2007 року провадження у справі було зупинене до залучення до участі у справі правонаступника чи його законного представника.

Ухвалою суду від 24 вересня 2008 року до участі у справі замість померлої ОСОБА_6 було залучено її правонаступника ОСОБА_2 (т.2 а.с.26) та відновлено провадження по справі.

Користуючись своїми процесуальними правами, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 15 травня 2009 р. подала до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просила визнати недійсним правочин дарування ОСОБА_3 ОСОБА_5 частини будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1, згідно договору від 28.02.2005 року, визнати незаконним та скасувати рішення Миргородської міської ради від 28.04.2005 року про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 643 кв.м., розташованої в АДРЕСА_1, змінити розмір її частки у праві спільної часткової власності на будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_1, до 31/50, а також просила залишити без розгляду її позовні вимоги щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, оскільки даний порядок вже встановлений та існує (т.2 а.с.203-208). Ухвалою суду від 22 червня 2009 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 залишено без розгляду в частині позовних вимог про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні ОСОБА_5 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, по суті позову пояснила, що 28 лютого 2005 року вона на підставі договору дарування, укладеного з ОСОБА_3 стала співвласницею житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 946 кв.м.. Згідно договору дарування її частка в спільному майні становить 2/3, але при виготовленні документів на приватизацію земельної ділянки виявилося, що площа землі, яка перебуває у її користуванні та користуванні іншої співвласниці – ОСОБА_6, не відповідає розміру часток у спільній власності, зокрема її ділянка значно менше, ніж повинна бути, а ОСОБА_6, а потім її спадкоємиця ОСОБА_2 не бажають привести розміри земельних ділянок, якими користуються співвласники, у відповідність з розмірами їх часток тому вона звернулася до суду для визначення порядку користування земельною ділянкою. По суті зустрічного позову пояснила, що вона за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_3 будинок по АДРЕСА_1, а частину будинку по АДРЕСА_1 та їй подарувала, тому що це було однією з умов для укладення договору купівлі-продажу. Вважала, що ніяких порушень законодавства при придбанні нею частини спірного будинковолодіння не було, договір дарування є дійсним. На цій підставі зустрічний позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити.

Представник позивачки ОСОБА_5 – ОСОБА_8, допущений до участі у справі на підставі ч.6 ст.42 ЦПК України, позовні вимоги своєї довірительки підтримав, просив їх задовольнити посилаючись на висновок комплексної судово-технічної експертизи. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити на тих підставах, що позивачем не наведено переконливих підстав для визнання правочину дарування ОСОБА_3 ОСОБА_5 частини будинковолодіння.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_5 не визнала, зустрічні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, по суті позову пояснила, що існуючий порядок користування земельною ділянкою склався багато років тому, ще між її матір’ю ОСОБА_6 та дідом ОСОБА_9, який у 1990 році подарував свою частину будинку ОСОБА_3, яка також дотримувалась визначеного порядку користування, що також підтверджено рішенням суду від 17 грудня 1998 року. Вказаний у правовстановлюючих документах розмір часток у праві спільної часткової власності на будинковолодіння не відповідав дійсності на момент її виникнення у 1953 році і не відповідає в даний час, тому розмір її частки слід збільшити до вказаного у позові розміру. Також повідомила, що раніше між земельними ділянками будинків АДРЕСА_1 існував спільний виїзд, який на даний час самовільно включений позивачкою до складу земельної ділянки по АДРЕСА_2.

Представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_10, що діє на підставі договору про представництво і надання правової допомоги (т.1 а.с.237) позовні вимоги ОСОБА_5 не визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у письмових заявах, направлених до суду.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовну вимогу про визнання недійсним договору дарування визнала та повідомила, що їй належали на праві власності будинок по АДРЕСА_2 та 2/3 будинку по АДРЕСА_1. Оскільки вона проживає в іншому населеному пункті і не могла належним чином утримувати вказане майно, внаслідок чого воно почало приходити у непридатний для проживання стан, вона вирішила його продати, пропонувала й ОСОБА_6, але та відмовилась. ОСОБА_5 хотіла придбати в неї тільки будинок НОМЕР_1, але вона не продавала його без переоформлення також права власності на частину будинку НОМЕР_2, тому вони домовились, що ОСОБА_5 купляє в неї будинок НОМЕР_1, а 2/3 будинку НОМЕР_2 вона їй дарує, за умови оформлення цієї угоди за рахунок ОСОБА_5 Про умови користування земельною ділянкою, які склалися ще за життя попереднього власника цієї частини будинку – її діда ОСОБА_9, вона ОСОБА_5 повідомила. У вирішенні інших позовних вимог поклалась на розсуд суду.

Представник Миргородської міської ради – Тютюнник Н.А., що діє на підставі довіреності, позовні вимоги ОСОБА_5 вважала обґрунтованими, зустрічний позов в частині про визнання недійсним рішення Миргородської міської ради від 28.04.2009 року не визнала, пояснила, що це рішення фактично є дозволом на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, тому розмір ділянки, вказаний у рішенні, не відповідає фактичному. У вирішенні решти позовних вимог поклалась на розсуд суду.

Представник третьої особи Відділу Держкомзему в м.Миргороді (раніше - Миргородський міський відділ земельних ресурсів) Лашко Р.М., що діє на підставі відповідних довіреностей, у вирішенні справи поклався на розсуд суду, в ході судового розгляду пояснив, що розбіжності між розмірами спірної земельної ділянки, вказаними у технічних паспортах на будинок та тих, що виявлені під час замірів землевпорядною організацією, можуть виникнути через те, що на даний час використовується більш точне обладнання для проведення замірів та підрахунку площі земельних ділянок.

Представник третьої особи нотаріуса Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В. - Латишев В.М., що діє на підставі довіреності, вважав, що позовна вимога зустрічного позову про визнання договору дарування частини житлового будинку недійсним задоволенню не підлягає, тому що він оформлений у відповідності з вимогами Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при цьому пояснив, що зазначення в договорі того, що будинок знаходиться на земельній ділянці держфонду розміром 946 кв.м. є опискою. Щодо інших позовних вимог поклався на розсуд суду.

Третя особа за зустрічним позовом Дочірнє комунальне підприємство «Миргородтехінвентаризація» свого представника у судове засідання не направило, надіслало до суду заяви про розгляд справи без його участі, у вирішенні справи поклалося на розсуд суду (т.2 а.с.53, 218).

Суд, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, покази свідків, дослідивши та вивчивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 28 квітня 2005 року, є власницею 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1.а.с.11, т.2 а.с.48).

Власником іншої частини цього домоволодіння, що складає 1/3 частину, згідно договору купівлі-продажу від 24 січня 1953 року була ОСОБА_6 (т.1 а.с. 33-34), а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с. 258) – її дочка ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 серпня 2008 року (т.2 а.с.26).

Згідно технічних паспортів на вказаний житловий будинок від 06.02.1984р. (т.1 а.с.151-153), від 28.01.2005р.(т.2 а.с.116-118) та від 19.06.2008 року (т.2 а.с.28-31), а також висновку комплексної судово-технічної експертизи № 489/490 від 31 серпня 2007 року, який узгоджується з іншими матеріалами справи, площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка перебуває в користуванні сторін, становить 964 кв.м. При цьому, відповідно до вказаного висновку експертизи, у фактичному користуванні ОСОБА_5 знаходиться 429 кв.м., а у фактичному користуванні ОСОБА_6 (на час ухвалення рішення – ОСОБА_6) – 535 кв.м. земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 91 Земельного Кодексу УРСР (1970 р.), угода про порядок користування земельною ділянкою є обов’язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.21 постанови від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» виходячи  з  того,  що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими,  так і за участю осіб,  котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній  власності  на  землю  або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.

Судом встановлено, що існуючий на даний час порядок користування земельною ділянкою склався протягом тривалого періоду користування домоволодінням та земельною ділянкою, між попередніми співвласниками – ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.33-34) та зберігся і після дарування ОСОБА_9 своєї частки домоволодіння ОСОБА_3 (т.2 а.с.46), що підтверджено рішенням Миргородського міського суду від 17 грудня 1998 року (т.1 а.с.29-31) та ухвалою Полтавського обласного суду від 25 лютого 1999 року (т.1 а.с.26-28). Такий порядок користування повністю відповідав чинному на той час законодавству і задовольняв як ОСОБА_6, так і ОСОБА_3 яка на той час була власником частини будинковолодіння, а отже вказаний порядок є обов’язковим для ОСОБА_5, яка придбала її частину домоволодіння у ОСОБА_3 і ОСОБА_2 яка стала власником частини домоволодіння і користувачем земельної ділянки після смерті матері – ОСОБА_6

Відповідно до п.22 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав,  що його визначено угодою сторін.  Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

Вирішуючи спір про порядок користування земельною ділянкою між співвласниками ОСОБА_5 та ОСОБА_2, суд, керуючись ч.3 ст. 91 Земельного Кодексу УРСР (1970 р.) який діяв на час встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками – ОСОБА_6 та ОСОБА_9, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно додатку № 3 висновку комплексної судово-технічної експертизи № 489/490 від 31 серпня 2007 року. Такий порядок повністю відповідає фактичному користуванню, не позбавляє можливості співвласників користуватись земельною ділянкою та домоволодінням і не суперечить архітектурно-будівельним, санітарним та протипожежним нормам, дає можливість безперешкодного обслуговування та користування домоволодінням.

Враховуючи те, що існуючий паркан між земельними ділянками , що перебувають у користуванні співвласників ОСОБА_5 і ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, позначає межі відповідно до встановленого судом порядку користування, вимога про його перенесення задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2, то він також підлягає до часткового задоволення, в частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради від 28 квітня 2005 року про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 643 кв.м., (т.1 а.с.56, т.2 а.с.112) розташованої в м.Миргород по АДРЕСА_1, оскільки цим відповідачем були порушені вимоги ч.2 ст.118 ЗК України щодо прийняття рішення на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки, які на час прийняття рішення були відсутні. Крім того, поділ (виділ частки) домоволодіння, яке є об’єктом спільної часткової власності (т.1 а.с.13, т.2 а.с.27) в натурі між співвласниками не проведений, попередніми співвласниками визначений лише порядок користування житловим будинком з надвірними побудовами та земельною ділянкою, тому суд, виходячи із змісту ст.ст.79, 86-88 ЗК України, вважає, що частини земельні ділянки, які перебувають у користуванні співвласників будинку, окремій приватизації не підлягають. Оскільки в оспорюваному рішенні міської ради йдеться і про інших осіб, рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню тільки в частині, що стосується ОСОБА_5

Вимога про зміну розміру частки ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 не підлягає до задоволення по тій причині, що позивачкою не надано доказів того, що добудова будинку була проведена попереднім співвласником за згодою решти учасників спільної часткової власності і в установленому порядку. Рішеннями виконкому Миргородської міської ради народних депутатів № 308 від 21 жовтня 1987р. та від 15 травня 1991 року (т.1 а.с.254, 255, т.2 а.с.232, 233) ОСОБА_6 надано дозволи лише на капітальний ремонт сараю та перепланування кімнат, а не на добудову будинку, а згідно відповідей на запити суду ДКП «Миргородтехінвентаризація» від 24.12.2007р. та від 06.10.2008р. у інвентаризаційній справі рішень виконкому на добудови немає, добудов, перебудов та нового будівництва при інвентаризації виявлено не було (т.1 а.с.251, т.2 а.с.41). Отже, в зв’язку з відсутністю доказів того, що ОСОБА_6 збільшено корисну площу будинку за згодою іншого співвласника та у встановленому порядку, у суду немає підстав для застосування наслідків цього, передбачених ст.119 ЦК України 1963 року.

Вимога про визнання недійсним договору дарування ОСОБА_3 ОСОБА_5 частини будинку з надвірними побудовами від 28.02.2005р. також не підлягає до задоволення, тому що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Позивачкою не надано доказів того, що в момент здійснення правочину сторонами були порушені вимоги вказаної статті ЦК України. Під час судового розгляду справи не знайшло підтвердження і посилання позивачки на те, що вказаний правочин є удаваним і фактично мав місце договір купівлі-продажу, оскільки згідно пояснень як ОСОБА_5 так і ОСОБА_3, договір купівлі-продажу мав місце щодо будинку по АДРЕСА_2, а частина будинку по АДРЕСА_1 була подарована ОСОБА_3 ОСОБА_5, в зв’язку з укладенням цього договору купівлі-продажу, як одна з умов його укладення.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені сторонами ОСОБА_5 і ОСОБА_2 відшкодуванню не підлягають, оскільки вони пов’язані тільки з позовними вимогами, у  задоволенні яких відмовлено. Документальних підтверджень судових витрат, понесених іншими особами, які беруть участь у справі, суду не надано.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 214, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст.79, 86-88 ЗК України , ст.ст. 91 ЗК УРСР (1970р.), Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити такий порядок користування земельною ділянкою площею 964 кв.м., по АДРЕСА_1

- земельну ділянку площею 429 кв.м., позначену в додатку № 3 до висновку комплексної судово-технічної експертизи № 489/490 від 31 серпня 2007 року жовтим кольором відповідно до вказаних в ньому розмірів, виділити в користування ОСОБА_1;

- земельну ділянку площею 535 кв.м., позначену в додатку № 3 до висновку комплексної судово-технічної експертизи № 489/490 від 31 серпня 2007 року бузковим кольором відповідно до вказаних в ньому розмірів, виділити в користування ОСОБА_2.

Даний порядок користування земельною ділянкою визначається судом на період до припинення права спільної часткової власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 або припинення права користування земельною ділянкою.

В решті позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Миргородської міської ради від 28 квітня 2005 року в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 643 кв.м., розташованої АДРЕСА_1.

В решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з часу проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви через Миргородський міськрайонний суд до апеляційного суду Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя: (підпис)

Оригіналу відповідає.

Суддя Миргородського міськрайонного суду                                                                Ю.В.Сидоренко