КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  14.12.2009                                                                                           № 53/23

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:            

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача:  не з’явився,

Від відповідача: Стамбула В. М. – представник за довіренністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Фірма "Лейпціг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.10.2009

у справі № 53/23 (суддя

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_2

до ЗАТ "Фірма "Лейпціг"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про розірвання договору та стягнення 464323,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 53/23 від 09.10.2009 року було задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, накладено арешт на грошові кошти у розмірі 464 323,00 грн., що належать Закритому акціонерному товариству Фірма "Лейпціг".

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Позивач подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 09.10.2009р. у справі № 53/23 та прийняти нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду була прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 66 та 87 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України).

В судове засідання Позивач, незважаючи на те, що про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, в судове засідання, так і не з”явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, у зв”язку з чим апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі вказаного представника.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, Київський апеляційний господарський суд встановив.

Заявлено позов про розірвання Договору комісії № 101 від 10.09.2007р., укладеного між Закритим акціонерним товариством "Фірма "Лейпціг" та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2, повернення продукції, поставленої відповідно до накладних № 1 від 12.09.2007 р. на суму 152 500,97 грн., № 2.від 20.10.2007 р. на суму 79 660,53 грн. та стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 232 161,05 грн. штрафу.

Водночас, Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на  грошові   кошти, що належать Відповідачеві, розмір яких становить 464232,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2009р. у справі № 53/23 заяву  Позивача було задоволено, а саме: накладено арешт на грошові кошти, у розмірі 464 323,00 грн., що належать Закритому акціонерному товариству Фірма "Лейпціг".

Задовольняючи вказану заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невжиття заходів до забезпечення позову, в даному випадку, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі і, з урахуванням складу учасників судового процесу та заявлених вимог, задовольнив подане клопотання.

З таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується в повній мірі, враховуючи наступне.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України встановлює, що заходами забезпечення позову є, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.

Наведені норми Закону надають право суду вжити заходи щодо забезпечення позову на будь-якій стадії провадження у справі лише за відсутності гарантій з боку відповідача забезпечити виконання рішення суду, яке може бути не на його користь. Для вжиття заходів із забезпечення позову заявнику достатньо надати суду обґрунтоване припущення, що майно, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, при цьому законодавство не вимагає від заявника надання достовірних доказів такого зменшення майна.

Звертаючись до місцевого господарського суду із клопотанням про забезпечення позову, Позивач посилалася на певні факти, які на його думку свідчили про існування  небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також про можливість утруднення або унеможливлення в подальшому виконання рішення суду у цій справі.

Судова колегія констатує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є на момент пред”явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з”ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (абзац 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”).

Як видно з матеріалів справи, предметом позову по даній справі є, зокрема, повернення переданої продукції та стягнення 464323,00 грн.

Зокрема, Позивач зазначає, що своїми діями відповідач навмисно створює умови, які б допомогли уникнути від відповідальності за порушення умов Договору. Вказані дії, на думку позивача, можуть ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення і завдати додаткових збитків позивачу.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого Господарського суду України від 23.08.1994 р. №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що має місце в даному випадку.

Таким чином, судова колегія констатує, що вжиті судом першої інстанції (саме оскаржуваною ухвалою) заходи забезпечення позову, а саме: шляхом накладення арешт на грошові кошти, що належать Відповідачу, є повністю обґрунтованим, відповідають природі позову та знаходиться у безпосередньому зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

З огляду на наведене, беручи до уваги те, що Позивачем вказується на фактичне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла до висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – ОСОБА_2 до ухвалення рішення в даній справі.

Отже, висновок суду першої інстанції, про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі є обґрунтованим.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія констатує, що судом першої інстанції було обґрунтовану винесено ухвалу про часткове задоволення заяви зазначеного Позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов‘язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, всупереч вимог вказаної норми закону, Відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду м. Києва від 09.10.2009р, яка була прийнята по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та відповідністю висновків, викладених в ухвалі суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою.

У зв”язку з цим, оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг»– без задоволення.

  ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 у справі № 53/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фірма «Лейпціг» - без задоволення.

2. Матеріали справи  № 53/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

  Судді