КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.12.2009 № 53/575
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (дов. від 30.10.09 № 1602);
відповідача: Марценюк Л.А. (дов. від 10.12.09 б/н),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М."
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2009
у справі № 53/575 (суддя
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М."
про стягнення 33155,94 грн.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.09 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми “Т. М. М.” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 33 155 грн. 94 коп. основного боргу, 331 грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3 000 грн. 00 коп. витрат на оплачу послуг адвоката.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Скарга мотивована тим, що відповідачем не було отримано вимогу про оплату товару і він не міг знати про строк виконання зобов’язання.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, за накладними від 09.07.08 № 217, 25.07.08 № 233, позивач передав відповідачу порошкові фарби. Відповідач згідно довіреностей НБП № 906768/409 від 24.07.08, НБП № 906553/254 від 08.07.08 отримав товар на суму 33155, 94 грн. Оригінали вказаних вище документів були оглянуті колегією суддів в судовому засіданні.
Як передбачено ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Зважаючи на вищезазначені норми чинного законодавства, між сторонами виник правочин, а саме, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар, отже відповідач взяв на себе обов’язок розрахуватись за нього.
Частинами 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а також провочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. (ст. 206 ЦК України).
Наявні в матеріалах справи накладні від 09.07.08 № 217, 25.07.08 № 233 містять найменування продукції, її кількість, ціну, підписані відповідно представниками позивача і відповідача. Тобто, зазначене вище дає підстави вважати, що повіденка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, а тому суд прийшов до висновку, що між сторонами мав місце факт укладання правочину на поставку порошкових фарб.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідачем не було виконано зобов’язання по оплаті товару.
31.07.09 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 1 з проханням у семиденний термін з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість.
З матеріалів справи вбачається, що претензію було направлено відповідачу на адресу: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б про, що свідчать фіскальний чек від 31.07.09 № 3942, а також описи вкладень у цінний лист.
Вимоги позивача були залишені відповідачем без реагування.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Відповідач доказів про сплату боргу не надав.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33155, 94 грн. основного боргу.
Крім того, між Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1 (посвідчення від 19.02.08 №1347) була укладена угода від 30.07.09 № 88.
До матеріалів справи позивачем додано належним чином завірені копії: договору від 30.07.09 про ведення справи, посвідчення адвоката ОСОБА_1 від 19.02.08 № 1347, угоду від 30.07.09 № 88 про суму гонорару 3 000,00 грн., квитанцію (чек) від 30.07.09 № 78 про сплату 3 000,00 грн. за надання правової допомоги у справі про стягнення боргу.
Відповідно до приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3000, 00 грн. підлягає задоволенню.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.09 у справі №53/575 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
2. Матеріали справи №53/575 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.12.09 (відправлено)