ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/1406/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен",

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",

боржник - Приватне акціонерне товариство "Київський завод безалкогольних напоїв "Краплинка" (яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"),

розпорядник майна - арбітражний керуючий Островський В.А.

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства "Сбербанк",

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017

у складі колегії суддів: Панової І.Ю. (головуючий), Погребняка В.Я., Полякова Б.М.

у справі № 902/1406/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен"

до Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Краплинка" (яке є правонаступником Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка")

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.10.2015 порушено провадження у справі № 902/1406/15 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у справі № 902/1406/15 змінено найменування боржника у справі з приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" на приватне акціонерне товариство "Краплинка".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області 29.12.2015, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016, з поміж іншого, кредитором боржника на суму 620 862 803,57 грн визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Телара" (далі - ТОВ "Телара").

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Сбербанк", а в березні 2016 року розпорядник майна арбітражний керуючий Сокольвак М.В. звернулися до суду першої інстанції з тотожними заявами про визнання недійсним в порядку статті 20 Закону про банкрутство договору купівлі-продажу цінних паперів від 06.07.2015 №БВ48-15, укладеного між боржником та конкурсним кредитором - ТОВ "Телара" (далі - спірний договір), а також про застосування до спірного правочину наслідків, передбачених частиною 2 статті 20 Закону про банкрутство.

Обидві заяви містили тотожне мотивування, яке зводилось до наявності спеціальних підстав для визнання недійсним договору, передбачених абзацом 3, 4, 5 частини 1 статті 20 Закону про банкрутство. Одночасно заявниками було наведено визначені загальними нормами цивільного законодавства (статті 203, 215 Цивільного кодексу України - далі ЦК України) правові підстави для визнання правочину недійсним, а саме: договір від імені боржника підписаний особою, яка не мала повноважень на його підписання, оскільки такий правочин є значним, а отже в силу статей 33, 70 Закону України "Про акціонерні товариства" його укладенню повинно передувати прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів боржника. Крім того, спірний договір від імені ТОВ "Телара" підписаний директором ОСОБА_8, який є зацікавленою особою стосовно боржника в розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки до березня 2015 року перебував на посаді Голови правління боржника; предмет спірного договору не відповідає статутним цілям та предмету діяльності боржника, до видів діяльності якого не входить проведення операцій з цінними паперами.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 (суддя Міліціанов Р.В.) у задоволенні заяв ПАТ "Сбербанк" та розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про визнання недійсним договору від 06.07.2015 №Б.В48-15 відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 ухвалу суду першої інстанції від 26.04.2017 скасовано, прийнято нове рішення, яким заяви ПАТ "Сбербанк" та розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про визнання недійсним договору задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 06.07.2015 №БВ48-15, укладений між боржником та ТОВ "Телара"; застосовано до вказаного договору наслідки, передбачені частиною 2 статті 20 Закону про банкрутство; стягнуто з ТОВ "Телара" на користь боржника 400 000 грн.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, ТОВ "Телара", Товариства з обмеженою відповідальністю "МАК БРОК-ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "МАК БРОК-ІНВЕСТ") та боржник звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просили скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.04.2017.

В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Телара" посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статей 20 Закону про банкрутство, статей 86, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність передбачених Законом про банкрутство підстав для визнання спірного договору недійсним.

Доводи касаційної скарги боржника стосуються порушення судом апеляційної інстанції норм статті 20 Закону про банкрутство, статей 3, 6 ЦК України, статей 32-36, 43 ГПК України. Боржник, зокрема, вказує на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між його неплатоспроможністю та укладенням спірного договору. При цьому судом при дослідженні фінансового стану боржника на момент вчинення правочину помилково враховано пасив у вигляді довгострокових зобов'язань зі сплати кредиту, строк виконання яких на момент укладення договору ще не настав. Крім того, укладення договору погоджено загальними зборами акціонерів боржника та узгоджується з положеннями його Статуту.

ТОВ "МАК БРОК-ІНВЕСТ" в касаційній скарзі вказує на порушення судом норм процесуального права, зокрема, статті 101 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 902/1406/15 касаційні скарги боржника, ТОВ "МАК БРОК-ІНВЕСТ", ТОВ "Телара" задоволено, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 902/1406/15 скасовано, ухвалу господарського суду Вінницької області від 26.04.2017 у вказаній справі залишено в силі.

У жовтні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі

№ 902/1406/15 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 ГПК України.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 06.01.2015 у справі № 910/6959/14, від 11.07.2017 у справі № 911/1012/13, від 22.02.2017 у справі № 910/20487/13, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Крім того, на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права до заяви додано копію постанови Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 915/55/14.

28.12.2017 на розгляд Верховного Суду передано вказану вище заяву публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 902/1406/15.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної справи було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Пєсков В.Г. (головуючий), судді: Катеринчук Л.Й., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2018 задоволено заяву судді Погребняка В.Я. про самовідвід у розгляді справи № 902/1406/15.

У подальшому автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/1406/15 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Пєсков В.Г. (головуючий), судді: Жуков С.В., Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018.

15.12.2017 року набрав чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 відкрито провадження за заявою ПАТ "Сбербанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі

№ 902/1406/15.

Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2018 задоволено заяву судді Пєскова В.Г. про самовідвід у розгляді справи № 902/1406/15.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 28.02.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 902/1406/15.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 для розгляду справи № 902/1406/15 за заявою ПАТ "Сбербанк" визначено склад колегії суддів: Білоус В.В. - головуючий, Жуков С.В., Катеринчук Л.Й.

28.02.2018 ПАТ "Сбербанк" подано заяву від 28.02.2018 за вих. № 254/28 про залишення заяви від 18.09.2017 №1123/28 без розгляду, що підтверджується відбитком календарного штемпеля органу поштового зв'язку, оскільки не вважає за необхідне перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017, тому просить залишити без розгляду подану заяву.

02.03.2018 представник ПАТ "Сбербанк" звернувся із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, відтак, 02.03.2018 представник ПАТ "Сбербанк" Субора Н.С. (за довіреністю) був ознайомлений з матеріалами справи.

03.03.2018 представник ПАТ "Сбербанк" Субора Н.С. (за довіреністю) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою, в якій просив не враховувати заяву від 28.02.2018 за вих.№ 254/28 (за підписом представника ПАТ "Сбербанк" Субори Н.С.) про залишення без розгляду заяви від 18.09.2017 № 1123/28, оскільки таку заяву представник ПАТ "Сбербанк" Субора Н.С. не підписував та не направляв, оскільки знаходився на лікарняному, тому просить розглядати заяву ПАТ "Сбербанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 902/1406/15, з урахування поданої заяви.

03.03.18 ПАТ "Сбербанк" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою, в якій просить: не приймати до розгляду заяву

від 28.02.2018 за вих. № 254/28 про залишення без розгляду заяви від 18.09.2017

№ 1123/28, оскільки ПАТ "Сбербанк" не підписувало та не подавало вказаної заяви; не приймати до розгляду заяву від 18.02.2018 за вих. № 01-21/33 про залишення без розгляду заяви від 15.09.2017 № 01-21/257, що також міститься в матеріалах справи - до підтвердження арбітражним керуючим Сокольваком М.В. факту її підписання. Також просить продовжити та здійснити розгляд заяви

ПАТ "Сбербанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 902/1406/15.

Також, ПАТ "Сбербанк" до вказаної заяви зокрема, додано Довідку відділу діловодства та архівної роботи ПАТ "Сбербанк" від 03.03.2018 № 3647/4/25-1 та листок непрацездатності представника ПАТ "Сбербанк" Субори Н.С.

З огляду на вказане, колегія суддів прийшла до висновку про те, що заява ПАТ "Сбербанк" від 28.02.2018 за вих. № 254/28 про залишення без розгляду заяви від 18.09.2017 № 1123/28, не підлягає розгляду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 справу № 902/1406/15 призначено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду без повідомлення та виклику учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права, вважає, що заява від 18.09.2017 № 1123/28 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 не підлягає задоволенню з підстав наведених нижче.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На думку заявника, неоднакове застосування судом касаційної інстанції у справі

№ 902/1406/15 одних і тих самих норм матеріального права підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 06.01.2015 у справі

№ 910/6959/14, від 11.07.2017 у справі № 911/1012/13, від 22.02.2017 у справі

№ 910/20487/13, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду України щодо застосування положень статей 11114 - 11126 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) заяву про перегляд судового рішення з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 11116 цього Кодексу, може бути подано за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що укладений спірний правочин, схвалений акціонерами приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка", відповідно до протоколу №21 позачергових загальних зборів ПрАТ "КЗБН "Росинка" від 19.05.2015, не був збитковим для боржника в момент його укладення, а навпаки, укладений ним, як господарюючим суб'єктом, на власний комерційний ризик саме з метою отримання прибутку, а також, з огляду на проведений аналіз фінансово-господарської діяльності боржника за період з 31.12.2012 по 30.09.2015 (тобто в період укладення спірного договору), згідно якого, причиною неплатоспроможності ПАТ "КЗБН "Росинка" стало коливання курсу національної валюти та значне збільшення внаслідок цього кредитних зобов'язань в іноземній валюті перед ПАТ "Сбербанк", анексія АР Крим, військові дії на території Луганської і Донецької областей, оскільки дані регіони займали значну частку споживачів продукції боржника, дійшов висновку, що спірний договір згідно з цим звітом не був причиною неплатоспроможності боржника.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених статтею 20 Закону про банкрутство.

Водночас, у справі № 910/6959/14, розглядаючи спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів та додаткової угоди до нього, та скасувавши рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що неплатоспроможність позивача на момент укладення спірного договору; укладення у подальшому ще ряду сумнівних договорів між позивачем та відповідачем; зосередження створеної заборгованості в однієї особи за договорами цесії та заявлення такої заборгованості у справі про банкрутство; невідповідність кредиторської заборгованості даним балансу позивача свідчать про фіктивність дій як позивача, так і його контрагента - відповідача та, відповідно, про наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до статей 203, 215, 234 ЦК України. Відтак, залишив в силі рішення першої інстанції, зазначивши, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин статтю 20 Закону про банкрутство (яку можна застосовувати лише у межах справи про банкрутство) та статтю 233 ЦК України, але це не призвело до прийняття неправильного по суті рішення.

Тоді як оскаржувану постанову прийнято за результатами розгляду у межах справи про банкрутство, що вказує на різні фактичні обставини справи та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі 911/1012/13, Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення попередніх інстанцій, дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 20 Закону про банкрутство, для визнання недійсними спірних правочинів щодо відчуження майна боржника, у межах справи про банкрутство, та зазначив, що суди попередніх інстанцій правомірно визнали недійсними правочини (договори) купівлі-продажу земельних ділянок від 30.11.2012, укладені між ВАТ "СБК-Прогрес" та

ТОВ "Гірничодобувна компанія - СБК", встановивши, що земельні ділянки було відчужено згідно оспорюваних договорів за заниженою вартістю (83 000 грн, 49 000 грн, 49 000 грн), в порівнянні з ринковою вартістю, за цінами, що існували на момент укладення спірних договорів (156 000 грн, 160 000 грн, 160 000 грн).

Тоді як в оскаржуваній постанові боржником було придбано акції за ціною, нижче ринкової, з метою отримання прибутку від подальшого перепродажу цих активів, що вказує на різні фактичні обставини у справі, про перегляд якої подано заяву та справі, копію постанови у якій надано для порівняння.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2017 у справі 910/20487/13 було скасовано рішення попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Однак постанова про скасування рішень попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України, у редакції до 15.12.2017.

Також, на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права до заяви додано копію постанови Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 3-258гс15.

У справі 3-258гс15, Верховний Суд України, за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів у позовному провадженні скасував рішення попередніх інстанцій, а справу направив на новий касаційний розгляд. Предметом спору у цій справі було визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного боржником на суму, яка значно перевищувала вартість його активів та без відповідного рішення загальних зборів акціонерів, що суперечить вимогам статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства". Правова позиція Верховного Суду України, у цій справі, полягає в тому, що включенням до реєстру штучно створених вимог на підставі договору, який не відповідає вимогам закону, прямо порушується цивільне право позивача на задоволення його вимог, а також майнових інтересів, враховуючи, що позивача також визнано кредитором у провадженні про банкрутство. За таких обставин позивач вправі звернутися із позовом про визнання спірного договору недійсним відповідно до положень частини 3 статті 215 ЦК України.

Отже, Верховний Суд України, дійшов висновку щодо застосування частини 3 статті 215 ЦК України у справі № 3-258гс15, яка розглядалася у позовному провадженні, на відміну від постанови, про перегляд якої подано заяву у справі № 902/1406/15 про банкрутство, де суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених статтею 20 Закону про банкрутство, що вказує на різні фактичні обставини справи та матеріально правове регулювання спірних правовідносин у справах № 3-258гс15 та № 902/1406/15, які розглянуто судами в межах заявлених позивачем вимог, зазначених і доведених ним обставин, згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до відповідних правовідносин.

Таким чином, у зазначених справах суд встановив різні фактичні обставини та прийняв відповідні рішення, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які є підставою для перегляду відповідно до пунктів 1 і 3 частини 1 статті 11116 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Враховуючи викладене, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 11116 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 902/1406/15, не отримали підтвердження.

Згідно з частиною 1 статті 11126 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

З огляду на викладене заява ПАТ "Сбербанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі

№ 902/1406/15 задоволенню не підлягає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VІІІ, статтями 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 902/1406/15 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Л.Й. Катеринчук