Справа № 2-72/09
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
13 листопада 2009 року місто Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Сидоренко Ю.В..,
при секретарі - Кійченко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення меж суміжних земельних ділянок та усунення перешкод у землекористуванні, треті особи: ОСОБА_3, Миргородська міська рада, Виконавчий комітет Миргородської міської ради, відділ Держкомзему в м.Миргород,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення межі суміжних земельних ділянок та усунення перешкод у землекористуванні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в його користуванні знаходиться земельна ділянка площею 700 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Відповідачу належить суміжна земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1. Відповідач самовільно збільшив розмір своєї земельної ділянки за рахунок його ділянки, обмеживши доступ до неї огорожею та незаконно побудованим на ній сараєм. Вирішити спір шляхом звернення до постійно діючої комісії Миргородської міської ради по вирішенню земельних спорів не вдалося, тому позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Ухвалами суду від 31 серпня 2009 року та 12 листопада 2009 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Миргородську міську раду і ОСОБА_3.
Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, остаточно просив встановити межу між земельними ділянками відповідно до варіанту № 1, зазначеному у висновку судово-технічної експертизи № 8 від 22 травня 2009 року та зобов’язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою згідно встановленої межі.
Представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Третя особа ОСОБА_3, виступаючи також як представник відповідача, позов не визнала повністю, по його суті пояснила, що межа між земельними ділянками АДРЕСА_1 не змінювалась з часу відведення відповідачу земельної ділянки для забудови, тому вимоги позивача вважала безпідставними і просила у їх задоволенні відмовити і залишити межу в існуючому вигляді.
Представники третіх осіб: виконавчого комітету Миргородської міської ради Тютюнник Н.А. та відділу Держкомзему в м.Миргород Лашко Р.М. по суті позову пояснили, що Миргородською міською радою були прийняті рішення про передачу сторонам їх земельних ділянок у приватну власність, але в зв’язку з тим, що сторони не можуть досягнути згоди щодо межі між ділянками державні акти на право власності на земельні ділянки їм не видавались. Спір розглядався постійно діючою комісією по вирішенню земельних спорів, але в зв’язку з відхиленням сторонами всіх запропонованих варіантів комісія рекомендувала сторонам вирішити спір у судовому порядку.
Третя особа Миргородська міська рада свого представника в судове засідання не направила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оглянувши інвентаризаційні справи домоволодінь АДРЕСА_1 в м.Миргороді, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 10 жовтня 1983 року позивач придбав жилий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 на земельній ділянці держфонду розміром 600 кв.м.(а.с.18-19). Рішенням виконкому Миргородської міської ради № 682 від 21.08.1996 року позивачу додатково надано у постійне користування земельну ділянку площею 100 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.10). Відповідно до копії плану відводу земельної ділянки площею 100 кв.м. у постійне користування по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 згідно рішення виконкому від 21.08.1996р. розміри земельної ділянки відповідають розмірам, вказаним у технічному паспорті від 23.05.1983р. (а.с.13). Як вказано на плані, площа 100 кв.м., що залучається до земельної ділянки НОМЕР_2, розташована зі сторони домоволодіння НОМЕР_1. Рішенням виконкому Миргородської міської ради №1228 від 19.11.97 позивачу передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка площею 700 кв.м. (а.с.12).
Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської Ради народних депутатів №194 від 12 квітня 1973 року відповідачу ОСОБА_3 було надано право безстрокового користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 загальною площею 500 кв.м.(а.с.59). Відповідно до копії акту відводу земельної ділянки в натурі від 30.04.1973 року ОСОБА_3 проведено в натурі відвід земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_1 загальною площею 500 кв.м. (а.с.54). Згідно технічного паспорту на житловий будинок від 24.09.1980 року (а.с.48) площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні відповідача складає 635 кв.м. Рішенням виконкому Миргородської міської ради № 909 від 20.03.97р. відповідачу передана безкоштовно у приватну власність земельна ділянка площею 635 кв.м. (а.с.55).
В результаті неврахування при складанні технічних паспортів домоволодінь фактичних відстаней між житловими будинками, надання відповідних рішень на збільшення площі земельної ділянки, надання у приватну власність земельних ділянок без уточнень фактичних розмірів земельних ділянок та фактичного взаємного розташування будівель і споруд домоволодінь призвело до конфліктної ситуації між сторонами щодо землекористування.
Спір розглядався постійно діючою комісією по вирішенню земельних спорів, яка на засіданні від 22.08.2007 року ухвалила запропонувати сторонам вирішувати спір в судовому порядку (а.с.29-30).
Згідно ч.5 ст.158 Земельного Кодексу України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Відповідно до висновку судово-технічної експертизи № 8 від 22.05.2009р. фактичні розміри суміжних земельних ділянок позивача та відповідача складають: ОСОБА_1 – 667 кв.м., ОСОБА_3 – 662 кв.м.; конфігурації земельних ділянок не співпадають з конфігураціями земельних ділянок, вказаними у технічних паспортах, виявлене накладання частини земельних ділянок одна на одну, лінія межі між суміжними ділянками зміщена в сторону житлового будинку домоволодіння НОМЕР_2 (а.с.87-104).
Відповідно до ст.ст. 91, 96 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а згідно ч. 1 ст.106 цього кодексу власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Проаналізувавши варіанти, запропоновані у висновку експертизи № 8 від 22.05.2009р, суд вважає за доцільне провести розмежування суміжних земельних ділянок по варіанту № 2, оскільки саме цей варіант відповідає інтересам обох сторін, є найбільш прийнятним для технічного виконання і потребує найменше затрат для його реалізації.
Оскільки за повідомленням позивача та третьої особи ОСОБА_3 паркан між суміжними земельними ділянками належить ОСОБА_1, то згідно ч.1 ст.108 ЗК України обов’язок по його переміщенню відповідно до визначеної межі лежить на позивачеві.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. На цій підставі, оскільки сторони не заявляли вимог про розподіл понесених судових витрат, суд не вирішує це питання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 96, 106, 107, 108, 158 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити межу між земельними ділянками НОМЕР_2 і НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 2, зазначеному в додатку № 9 до висновку судово-технічної експертизи № 8 від 22 травня 2009 року.
Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 відповідно до межі, встановленої цим рішенням суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з часу проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви через Миргородський міськрайонний суд до апеляційного суду Полтавської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: (підпис)
Оригіналу відповідає.
Суддя Миргородського міськрайонного суду Ю.В.Сидоренко