ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" серпня 2006 р.

Справа №  6/192

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Баранця О.М., розглянув матеріали

за позовом: закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" м. Кіровоград

до відповідача: Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровоград

про визнання нечинним акта

За участю представників сторін:

від позивача: Турчанов О.В., довіреність № 34 від 28.07.06 року;

від відповідача: Мельник В.В., довіреність № 2 від 05.04.2006 року;

від відповідача: Сільченко О.М., довіреність № 17 від 17.06.2006 року;

Час прийняття постанови - 11 : 44

Закритим акціонерним товариством "Кіровоградасфальтобетон" подано позовну заяву про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000232360/0 від 22.06.2006 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25616 грн., з яких основний платіж в сумі 17077 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 8539 грн.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що ним правомірно в порядку визначеному підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2003 року суму 15520 грн. за першою подією - датою отримання податкової накладної від приватного підприємства "Юніком". Посилання перевіряючих в акті перевірки на відсутність звітності з боку приватного підприємства "Юніком" за період з грудня 2003 року, що унеможливлює віднесення позивачем 15520 грн. до складу податкового кредиту є безпідставним та необґрунтованим, оскільки така обставина не свідчить про те, що податок на додану вартість не був сплачений до бюджету. Крім того, відповідачем порушено пункт 2.3.4 та ч. 2 пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327. Позивач вважає безпідставним твердження відповідача щодо заниження підприємством в 2004 році податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1557 грн., так як даний висновок ґрунтується на суб'єктивних припущеннях перевіряючих.

Відповідач в письмових запереченнях проти позову зазначає, що прийняте податкове повідомлення - рішення відповідає вимогам чинного законодавства та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач вважає, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість. Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Однак, приватне підприємство "Юніком" податок на додану вартість до бюджету по операції з ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон" не сплатило. Зазначене підприємство не подає до податкового органу декларації з податку на додану вартість з листопада 2003 року. Крім того, рішенням господарського суду від 31.05.2005 року припинено юридичну особу - приватне підприємство "Юніком", місто Кіровоград, ідентифікаційний код 32040018, зареєстроване Реєстраційною Палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, свідоцтво 07938-ПП-1 від 27.08.2002 року.

10.08.2006 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, яка виготовлена в повному обсязі 14.08.2006 року.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд

                                                ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення № 14 від 22.05.2006 року посадовими особами Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції проведено виїзну планову перевірку закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2003 року по 31.03.2006 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 07.06.2006 року № 9/23-00/20633285.

Перевіркою встановлено порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством в 2004 році занижено податок на додану вартість на загальну суму 1557 грн. в тому числі за квітень 2004 року в розмірі 338 грн., за червень 2004 року в розмірі 1219 грн., в 2003 році занижено податок на додану вартість на суму 15520 грн. в тому числі за грудень 2003 року в розмірі 15520 грн.

На підставі акта перевірки № 9/23-00/20633285 від 07.06.06 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.06.2006 року № 0000232360/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25616 грн., з яких основний платіж в сумі 17077 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8539 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством в 2003 році занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15520 грн., в тому числі за грудень 2003 року в розмірі 15520 грн. В грудні 2003 року закритим акціонерним товариством "Кіровоградасфальтобетон" віднесено до складу податкового кредиту придбання згідно податкової накладної № 253 від 30.12.2003 року у приватного підприємства "Юніком" бітуму на загальну суму 93120 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 15520,00 грн. В акті перевірки посадовими особами державного податкового органу зафіксовано, що приватним підприємством "Юніком", ідентифікаційний код 32040018, було подано до державної податкової інспекції у м. Кіровограді останню звітність за листопад 2003 року. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачає обов'язкову сплату платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. На підставі викладеного, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок щодо порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме позивачем завищено податковий кредит за грудень 2003 року в сумі 15220 грн.

Позивач посилаючись на підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) і вважає, що закритим акціонерним товариством "Кіровоградасфальтобетон" правомірно віднесено у грудні 2003 року до складу податкового кредиту 15520 грн. за першою подією - датою отримання податкової накладної № 253 від 30.12.2003 року від приватного підприємства "Юніком". Крім того, позивач вважає безпідставним посилання перевіряючих в акті перевірки на той факт, що не подання звітності приватним підприємством "Юніком" за період з грудня 2003 року позбавляє позивача права на віднесення до складу податкового кредиту 15520 грн., оскільки дана обставина не є доказом того, що податок на додану вартість не був сплачений до бюджету.   

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Позивач на підставі норм п.п. 7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5, п 7.4, п.п. 7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав, як здійснення операції з придбання товарів; наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

В той же час, наведена вище норма п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Відповідно до п.п. 7.7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (пункт 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону України "Про податок на додану вартість", право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

До вказаного висновку прийшов Верховний Суд України у постановах від 19.04.2005 року та від 05.07.2005 року.

Приватне підприємство "Юніком" податок на додану вартість до бюджету по операції з закритим акціонерним товариством "Кіровоградасфальтобетон" не сплатило. Вказане підприємство не подає до органів державної податкової служби декларації з податку на додану вартість з грудня 2003 року. На підтвердження факту несплати приватним підприємством "Юніком" податку на додану вартість в сумі 15520 грн. відповідачем подано лист Державної податкової інспекції у          м. Кіровограді № 2013/7/1520 від 08.08.2006 року та особовий рахунок по податку на додану вартість приватного підприємства "Юніком".

Тому в задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000232360/0 від 22.06.2006 року в частині визначення основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 15520,00 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 7760,00 грн. необхідно відмовити.

Позиція Вищого адміністративного суду України викладена в ухвалі від 04.04.2006 року № К-7062/06, що чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару є позицією окремої колегії по конкретному спору. Позивач не надав господарському суду доказів фактичної сплати приватному підприємству "Юніком" грошових коштів за отриманий бітум.

Податкова накладна має містити окремим рядком повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як  платник податку на додану вартість (Підпункт "в" підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

У разі відмови з боку постачальника товарів  (послуг)  надати податкову  накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати  до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою   для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним  зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Податкова накладна № 253 від 30.12.2003 року (а.с. 32) виписана не приватним підприємством "Юніком", а товариством з обмеженою відповідальністю "Юніком". Таким чином, приватним підприємством "Юніком" порушено порядок заповнення податкової накладної № 253 від 30.12.2003 року. А закрите акціонерне товариство "Кіровоградасфальтобетон" не надало господарському суду доказів наявності скарги на приватне підприємство "Юніком" відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».   чином

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем в 2004 році занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1557 грн. в тому числі за квітень 2004 року в розмірі 338 грн., за червень 2004 року в розмірі 1219 грн. При перевірці та співставленні кількості виготовленого та реалізованого асфальту в 2004 році перевіркою встановлено, що загальний обсяг виробленого на підприємстві позивача асфальтобетону згідно актів на використання матеріалів для виготовлення асфальту склав 5072,72 тонн, обсяг реалізованого асфальту згідно накладних на продаж у відповідному періоді становить 5031,39 тонн, різниця склала 41,33 тонн, в тому числі в квітні 2004 року - 8,96 тонн, в червні 2004 року - 32,37 тонн. В акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що вироблений асфальт було реалізовано.

Таким чином, за висновком відповідача, позивачем в квітні та червні 2004 року не включено в повному обсязі до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість реалізацію виготовленого асфальту та не відображено в Деклараціях з податку на додану вартість № 9230 від 20.05.2004 року та № 13693 від 19.04.2004 року, чим порушено пункту 3.1 статті 3 "Про податок на додану вартість".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.   

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів  та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі    об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість").

Посадові особи, що здійснювали перевірку дійшли висновку, що асфальт було реалізовано не маючи документів, які б підтверджували правильність такого висновку.

Господарському суду не надано доказів щодо реалізації в 2004 році асфальтобетону в обсязі 41,33 тон. Висновок відповідача щодо реалізації асфальтобетону є припущенням.

Крім того, господарський суд враховує наступні документи надані позивачем.

Згідно змісту доповідної записки від 30.06.2004 року головного інженера Тернового Ю.А. на ім'я генерального директора ЗАТ "Кіровоградасфальтобетон", на даному підприємстві відбулось аварійне відключення енергозбуту бітумної маси та ДС - 158, що призвело до виготовлення підприємством асфальтної суміші в кількості 39,7 тонн непридатної для використання (брак). Згідно резолюції, яка міститься на вказаній доповідній записці використання даної асфальтної суміші було направлено на проведення ремонту дороги по вул. Терешкової та Київській.  

Актом б/н від 30.06.2004 року підтверджується факт використання вказаної асфальтної суміші для ремонту доріг, на яких здійснюється рух автотранспорту заводу по вулицях Терешкової та Київській.

Господарський суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції                   № 0000232360/0 від 22.06.2006 року необхідно визнати нечинним в частині визначення основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 1557 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 779 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову з Державного бюджету України на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1,70 грн.

Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає необхідності сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.   

Керуючись ст. ст. 158, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                                ПОСТАНОВИВ:      

1.  Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000232360/0 від 22.06.2006 року в частині визначення основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 1557 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 779 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31118095600002, УДК у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) на користь закритого акціонерного товариства "Кіровоградасфальтобетон" (25000, місто Кіровоград, вул. Терешкової, 213, відомості про рахунки відсутні), - судовий збір в сумі 1,70 грн.

4. Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.

5. В задоволенні іншої частини позову необхідно відмовити.

6. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

  

Суддя

О.М.Баранець