РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Справа № 823/641/18

                                                                        м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», щодо не включення повної інформації до переліку вкладників;

- скасувати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» №42/2 від 01.09.2016 «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є «нікчемними» в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання платіжних документів ТОВ «Інвестеційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів позивачу в ПАТ «Банк Михайлівський» в розмірі 25202 грн. 58 коп.;

- зобов’язати уповноважену особу включити дані про рахунок позивача до переліку рахунків за якими вкладник має право відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фону стосовно гарантованої суми належної до виплати позивачу в розмірі 25202 грн. 58 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на його банківських рахунках відкритих в ПАТ «Банк Михайлівський», знаходяться повернуті ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти, проте всупереч норм чинного законодавства України рахунки позивача не включено відповідачем до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки комісією по перевірці правочинів в т.ч. договорі між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» визнано нікчемним.

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що кошти перераховувані позивачем на виконання договору позички, що не є вкладом, або коштами прирівняні до вкладу, та обліковуються на рахунку позивача внаслідок вчинення нікчемного правочину. При цьому, ПАТ «Банк Михайлівський» не виступав як повірений за умовами такого нікчемного правочину, а тому у відповідача відсутні підстави для включення рахунку позивача до переліку рахунків вкладників для відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні, керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 02.04.2018, із занесенням до протоколу судового засідання, про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Між позивачем та публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» за ініціативою клієнта відкрито на ім’я позивача поточні рахунки №26208507112902 та №26209507112901 в гривні для зберігання грошей клієнта та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних систем.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 08.04.2016 укладено договір №980-021-000218464 за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти на суму 15000 грн. та договір №980-021-000218455 за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти на суму 5000 грн.

08 квітня 2016 року позивачем на виконання договору №980-021-000218464 від 08.04.2016 перераховано на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 15000 грн., що підтверджується квитанцією №QS913601 та на виконання договору №980-021-000218455 від 08.04.2016 перераховано на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 5000 грн., що підтверджується квитанцією №QS867901.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 06.05.2016 укладено договір №980-021-000234510 за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти на суму 5000 грн.

На виконання даного договору позивачем 06.05.2016 перераховано 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №995901.

19 травня 2016 року на рахунок позивача №26208507112902 в ПАТ «Банк Михайлівський» від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшли кошти, а саме: 15 000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-021-000218464 від 08.04.2016»; 5 000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-021-000234510 від 06.05.2016»; 5 000 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-021-000218455 від 08.04.2016». Крім того рахунок позивача №26209507112901 також надійшли наступні кошти: 39 грн. 07 коп. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-021-000218455 від 08.04.2016»; 41 грн.80 коп. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-021-000235410 від 06.05.2016»; 121 грн.71 коп. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-021-000218464 від 08.04.2016».

Листом від вересня 2017 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівськи» повідомлено позивача про те, що за результатами аналізу поданих документів визначено, що договора №980-021-000218455 від 08.04.2016, №980-021-000218464 від 08.04.2016, №980-021-000234510 від 06.05.2016 які укладено безпосередньо з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, а тому на позивача не поширюються вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», що виключає правові підстави для включення позивача до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів.

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року строком на два роки.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 змінено уповноважену особу Фонду та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 з 05 вересня 2016 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Як зазначає відповідач, в ході перевірки виявлені факти здійснення банком низки незаконних операцій (правочинів), в ході проведення яких, залучалися кошти фізичних осіб ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

Такі операції (правочини), на підставі ч. 3 ст. 38 Закону, визнані нікчемними уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію (ліквідацію) ПАТ «Банк Михайлівський», а зазначені клієнти банку, які укладали договори про залучення коштів з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не включені до реєстру вкладників на виплату відшкодування за рахунок коштів Фонду.

З метою відшкодування коштів фізичним особам, які уклали договори з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 15 листопада 2016 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» №1736-VIII (далі - Закон №1736-VIII).

Згідно із Законом №1736-VIII до вкладу прирівняно кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом №1736-VIII, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом №1736-VIII, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Як стверджує відповідач, на договора позивача №980-021-000218455 від 08.04.2016, №980-021-000218464 від 08.04.2016, №980-021-000234510 від 06.05.2016 не розповсюджується Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закон №1736-VIII, у зв’язку з відсутністю ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного у зазначеному договорі.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у включенні його рахунку до переліку рахунків, які мають право на відшкодування коштів в зв’язку з тим, що договора №980-021-000218455 від 08.04.2016, №980-021-000218464 від 08.04.2016, №980-021-000234510 від 06.05.2016 укладені між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» визнані нікчемними, при цьому за умовами даного договору банк не виступив як повірений.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти:

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов’язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України».

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Положеннями ст. 38 Закону визначено ряд заходів, які повинна вживати Уповноважена особа Фонду, щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону (на які є посилання в наказі тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 №42/2 про затвердження результатів проведеної перевірки правочинів) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов’язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Суд вважає, що право відносити правочини до нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов’язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов’язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Так, наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в Акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі НОМЕР_1 грн. 74 коп., у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно витягу з Додатку 2 до Акту № 2 від 01.06.2016 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» включено позивача.

Суд зазначає, що жодна з підстав, вказаних у статті 38 Закону, не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ «Банк Михайлівський» у правовідносинах з позивачем (зокрема, й стосовно зарахування коштів на його рахунок у банку).

За ст. 38 Закону перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

За договорами №980-021-000218455 від 08.04.2016, №980-021-000218464 від 08.04.2016, №980-021-000234510 від 06.05.2016 укладеними між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем, відповідні транзакції вчинені 19 травня 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі.

Згідно з п. 1.30 даного Закону визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки, при цьому зазначені види рахунків відкриваються на договірній основі, що укладаються між клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Судом встановлено, що між позивачем та публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» укладено договір та на виконання вказаного договору публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» відкрито на ім’я позивача поточні рахунки №26208507112902 та №26209507112901 в гривні для зберігання грошей клієнта та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних систем.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відповідним платіжними дорученнями зі свого розрахункового рахунку, ініціював 19.05.2016 перекази коштів позивачу на поточні рахунки, а саме на рахунок №26208507112902 в сумі 25000 грн. та на рахунок №26209507112901 в сумі 202 грн. 58 коп.

Отже, ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на суму коштів, які переказувались, тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов’язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед позивачем, забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто до позивача.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року.

При цьому, договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не встановлено, а отже, операції по перерахунку коштів були правомірними та відповідали чинному законодавству України.

Саме по собі отримання ПАТ «Банк Михайлівський» коштів на рахунки згідно з укладеними позивачем договорами не призводить до автоматичного визнання таких переказів нікчемними, оскільки це суперечило б чинному законодавству.

На переконання суду, в повідомленнях про нікчемність договорів не вказано з яких конкретних підстав відповідач вважає зазначені правочини нікчемними, відповідно не надані будь-які докази в підтвердження таких обставин.

Суд встановив, що на банківських рахунках позивача, що відкриті в ПАТ «Банк Михайлівський», перебувають грошові кошти в сумі 25202 грн. 58 коп., що підтверджується виписками по особовому рахунку. Зазначені кошти, які надійшли від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 26 Закону є вкладом та власністю позивача.

Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником чи для вкладника. Ключовим є сам факт знаходження на рахунку вкладника грошових коштів.

Також суттєвим для вирішення справи є те, що перерахування коштів з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача здійснено 19 травня 2016 року, тобто до прийняття рішення Національним банком України від 23.05.2016 №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».

Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду додаткову інформацію про рахунок цього вкладника.

Така правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України (постанова від 12.01.2016 № К/800/46158/15), який наголошує, що для вирішення питання про відшкодування Фондом коштів за вкладами немає правового значення походження коштів вкладу.

В контексті наведеного, суд зазначає, що за відсутності підстав нікчемності правочинів уповноважені особи Фонду зобов'язані включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак вказаних дій не вчинили, чим допустили протиправну бездіяльність.

При цьому, суд зазначає, що, враховуючи зміни в законодавстві України, що регулює спірні правовідносини, станом на день розгляду справи – уповноважена особа складає перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Виходячи з п. 5 розділу 2 Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків, в тому числі до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а тому, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов’язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб внести доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню щодо рахунку позивача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, відповідач – Уповноважена особа Фонду згідно п. 17 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, тому на переконання суду понесені позивачем судові витрати в сумі 2114 грн.40 коп. належить стягнути саме з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст. 9, 74, 77, 90, 134, 139, 242, 245, 246, 255, 295, 370 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 в частині не включення інформації щодо рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Визнати протиправним і скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», оформлене наказом від 01.06.2016 № 42/2, про визнання нікчемними правочинів щодо переказу коштів (транзакції), здійснених на рахунки, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2).

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2), відкритих у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (18000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2), сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 код ЄДРОПУ 21708016).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко